4 грудня. Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії

    Божий світ радіє: в ореолі святості до нас йде маленька Дівчинка Марія.

4 грудня Православна Церква відзначає одне з дванадцяти великих свят – Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Цей день у церковних піснеспівах ще називається передвістям Божого благовоління до людей.

     Святе Передання нам розповідає, що коли Діві Марії виповнилося три роки, Її побожні батьки Яким і Анна приготувалися виконати свою обітницю. Вони скликали родичів, запросили ровесниць своєї Дочки, одяги Її в найкращий одяг і в супроводі народу, співаючи релігійні пісні, повели в Єрусалимський храм для посвячення Богу. Її подруги-ровесниці, як і Сама Марія, йшли з запаленими свічками у руках. Назустріч їм з пісне- співами виходили із храму священики на чолі з первосвящеником. Батьки Марії Яким та Анна з благоговійними молитвами поставили Марію на першу сходинку сходів, що веде до храму. Всього ж налічувалося п'ятнадцять сходинок – за числом псалмів, які священики співали при вході в храм. (Пісні ступенів псалми 119-133). І ось трирічна Марія Сама, без чиєїсь допомоги, зійшла по високих сходинках. Первосвященик Захарія зустрів і благословив Її, як це він завжди робив з усіма, кого посвячували Богу. Потім з натхнення Святого Духа він увів Дівчинку у Святая Святих. Це було найсвятіше місце у храмі. Туди ніхто не мав права заходити, крім нього самого, і то лише раз на рік з очищальною жертовною кров’ю. Всі присутні у храмі здивувалися незвичайній події. Святий Дух навіяв первосвященикові, що Марія, обрана Отроковиця, достойна входити в найсвятіше місце. Їй наперед призначено Богом стати Матір’ю Сина Божого, Який відкриває вхід у Царство Небесне. Яким та Анна, виконавши свою обітницю, а вони були бездітні і дали обітницю Богу, що коли народиться в них дитина то посвятять її на служіння Богу, повернулися додому, а Мрія залишилася у храмі. При єрусалимському храмі, по свідоцтву Святого Письма (Вих.38; 1 Цар.1,28; Лк.2, 37) і історика Йосифа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували посвячені на служіння Богу. Пречиста Отроковиця перебувала при храмі до Своєї юності. Відповідно до Церковного передання, життя Її протікало в читанні священних книг, молитвах і рукоділлі. Св. Амвросій Медіоланський писав про Божу Матір: «Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, сумирна серцем, обачна в словах, благородна, небагатослівна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було – нікого не засуджувати, всім добра бажати, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, бути розсудливою, любити доброчесність. У Неї нічого не було суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи тіла скромні, хода тиха,  голос рівний, так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти». Марія вирішила присвятити усе Своє життя тільки одному Богу. Для цього Вона дала обітницю ніколи не виходити заміж,  тобто назавжди залишитися Дівою. Дух Святий і святі ангели охороняли Божественну Отроковицю. Введення у храм Пресвятої Діви Марії – велике свято, яке у церковних піснеспівах називається передвістям Божого благовоління до людей, проповіть про спасіння, обітниця пришестя Христового.

     Свята Церква з давнього часу встановила урочисте святкування свята Введення у храм Пресвятої Богородиці. Вказівка на здійснення свята в перші віки християнства знаходяться у переданнях палестинських христия, де говориться про те, що свята цариця Олена збудувала храм в честь Введення Пресвятої Богородиці.

28 листопада починається Різдвяний піст.

     28 листопада починається Різдвяний піст. Він триває 40 днів – до Навечір’я Різдва Христового включно, тому називається ще Чотиридесятницею. Інша назва – Филипів піст, або Пилипівка, тому що починається після дня пам’яті апостола Филипа. Різдвяний піст має на меті достойне приготування вірних до зустрічі свята Різдва Христового. Уже в IV–V століттях про цей піст маємо виразні спогади і вказівки. 1166 року Константинопольський собор установив єдиний порядок провадження Різдвяного посту.
     За строгістю він рівняється до Петрівки, тобто пом’якшений, проте тільки до 2 січня. Коли ж Церква ввійде в Передсвято Різдва Христового і під час Богослужінь частіше лунатимуть заклики до зустрічі Богодитини Христа, – піст посилюватиметься.
     Церковний Устав щодо проведення Пилипівки приписує утримуватися від споживання м’ясного, молока і яєць упродовж усього посту.
     У понеділок, середу і п’ятницю – сухоїження (навіть без олії). У вівторок і четвер можна споживати олію. У суботу і неділю дозволено також рибу. Але після 2 січня рибу заборонено навіть у суботу й неділю. Під час свята Введення в храм Пресвятої Богородиці 4 грудня, а також храмових празників великих святих також дозволено рибу, навіть у середу і п’ятницю. Але якщо з поважних причин (вік, хвороба, вагітність, далека дорога, тяжка праця і таке інше) людина не може пісникувати повною мірою, то має звернутися до свого духівника, який визначить послаблення посту.
     Але є піст і щодо поведінки вірних. У ці дні не справляємо веселощів, не співаємо світських пісень, не відвідуємо забав із музикою і танцями. Не вживаємо п’янких напоїв, які розслаблюють волю, розум і дух людини, не граємо в азартні ігри тощо.
     Разом з тілесним постом повинні ми проводити і піст душевний. Людина стримується від лихих помислів, учинків і слів. Нехай постять не тільки уста й черево наші, але й очі, і слух, і всі члени нашого тіла. Справжній посник утримується від гніву, злобності й помсти. Справжній посник стримує свого язика від пустомовства, лихослів’я, наговору, осудження, лестощів, неправдомовства й інших поганих речей. Справжньому посникові належить бути спокійним, тихим, лагідним, смиренним, зосередженим, діяльним у молитві та справах милосердя до ближніх. Молитва – найближча супутниця християнина під час посту. Молитва під час посту – сторож від роздратування, очищення від злопам’ятства, викорінення заздрості, знищення неправди. Де молитва і подяка, туди приходить благодать Святого Духа, яка проганяє демонів і всякі ворожі підступи. Перебуваючи постійно в молитві у храмі під час Божественної Літургії чи інших відправ, ми немовби входимо в спілкування з Богом та злучаємось із Ним таємничою сув’яззю, духовною дієвістю і відкритістю серця.
     Під час посту не забуваймо про наших ближніх. Ми зобов’язані перебувати з ними в мирі й братолюбстві, інакше наш піст був би лицемірним. Відвідуймо немічних, допомагаймо працею потребуючим. Також не забуваймо, що на нас дивляться діти, які від нас отримують зразок християнського поводження, яких ми навчаємо словом і життям. Та і самі навчаймося у тих наших ближніх, яких Церква вшановує як святих і чию пам’ять ми світло згадуємо, святкуємо під час Різдвяного посту. Це і старозаповітні пророки, які звіщали пришестя у світ Сина Божого, й апостоли, які були сучасниками Різдва Ісуса Христа, і мученики, і святителі, і праведники, які життям засвідчили живу віру в Спасителя.
     І найголовніше. Очистившись постом, підкріпившись молитвою, навчаючись від угодників Божих, поспішаймо розкаятись у гріхах своїх у таїнстві Сповіді та з’єднаймося з Господом через Причастя.
     Будьмо впевнені, що саме такий піст буде прийнятий Богом та принесе неоціненну користь нашій душі. І саме через такий піст настане мир у сім’ях, родинах, у громадах та всій країні. А в мирі й чистоті найкраще зустрічати і святкувати Різдво Господа нашого Ісуса Христа.