Йдучи від Авраама, Бог відкрив йому, що Він зруйнує сусідні міста Содом і Гоморру, бо вони найнечестивіші міста на землі. А в Содомі жив племінник Авраама, праведний Лот.

     Авраам благав Господа, щоб Він помилував ці міста, якщо там знайдеться п`ятдесят праведників.

     Господь сказав: "Якщо Я знайду у місті Содомі п`ятдесят праведників, то заради них помилую все місто".

     Авраам знову спитав: "Може виявитися, що до п`ятдесяти праведників не вистачить п`яти?"

     Господь сказав: "Не зруйную, якщо знайду там сорок п`ять праведників".

     Авраам же продовжував розмовляти з Господом і благати Його, усе зменшуючи число праведників, поки не дійшов до десяти; він сказав: "Хай не прогнівається Владика, що я ще скажу: може виявитись, що там знайдеться десять праведників?"

     Бог сказав: "Не зруйную і заради десяти".

     Та в цих нещасних містах жителі були такими злими і розбещеними, що там не знайшлося і десяти праведних людей. Ці нечестивці хотіли навіть поглумитися над двома ангелами, які прийшли врятувати праведного Лота. Вони вже ладні були виламати двері, але ангели уразили їх сліпотою і вивели Лота з його родиною – з дружиною та двома дочками – за місто. Вони повеліли їм тікати і не озиратися, щоб не загинути.

     І тоді наслав Господь на Содом і Гоморру зливу із сірки та вогню і знищив ці міста і всіх людей у них. І спустошив усю цю місцевість так, що в тій долині, де знаходилися міста, утворилося соляне озеро, відоме тепер під назвою Мертвого моря, в якому не може жити ніщо живе.

     Лотова ж дружина, тікаючи з міста, озирнулася на Содом і вмить обернулася на соляний стовп.

     Тим, що Лотова дружина озирнулась на Содом, вона показала, що жалкує за покинутим гріховним життям – озирнулась, затрималась, – і миттю перетворилась на соляний стовп. Це суворий урок нам: коли Господь спасає нас від гріха, потрібно тікати від нього, не озираючись на нього, тобто не затримуватись і не жалкувати за ним.

     (Див.: Бут. 18, 16–33; 19, 1–24).