Євреї
стояли табором біля гори Синай цілий рік. У цей час Мойсей, за велінням Божим,
влаштував скинію, тобто переносний, у вигляді намету, храм. Скинію було
влаштовано з дорогих тканин, підвішених до стовпів. Вона мала три відділи: двір,
святилище і Святе Святих.
У двір
входив народ для молитви; там стояв жертовник, на якому приносили
жертви, стояв мідний умивальник.
У святилище
входили священики; тут знаходився стіл з дванадцятьма хлібами, золотий семисвічник,
чи світильник з сімома лампадами, і вівтар кадильний, тобто жертовник,
на якому священики кадили фіміам.
У Святе
Святих, відокремлене від святилища запоною, міг входити тільки
первосвященик (архиєрей), та й то лише раз на рік. У Святому Святих стояв ковчег
завіту. Ковчегом, або кивотом завіту, називалась скриня, зроблена з дерева
та обкладена всередині і ззовні золотом, із золотою покришкою і золотими
зображеннями на ній двох херувимів. У ковчезі завіту зберігалися скрижалі із
заповідями (скрижалі завіту), сосуд з манною, жезл Ааронів, а згодом і священні
книги. На двох сторонах ковчега було по два золоті кільця, куди вкладались
золочені палиці, щоб носити його.
Коли
скинія була готова, Мойсей освятив її, з усіма речами, священним миром. Притому
слава Господня, у вигляді хмари, яка супроводжувала євреїв на шляху, покрила
скинію, і з того часу знаходилася над нею.
Для
служіння при скинії Мойсей, за велінням Божим, призначив коліно Левіїне і
визначив до скинії первосвященика, священиків і левитів, тобто
прислужників.
Первосвящеником
було поставлено Аарона, брата Мойсеєвого, священиками – чотирьох Ааронових
синів, Левіїних нащадків – левитами. Первосвященик відповідав нашим єпископам
(архиєреям), священики – ієреям, а левити – дияконам і прислужникам.
Бог
поклав, щоб на майбутнє старший з роду Ааронового був первосвящеником, а інші з
його роду – священиками.
Скинія
прообразувала собою Церкву Христову, а також і Божу Матір, Яка,
вмістивши в Себе Бога, була ніби Домом Божим.
(Див.:
Вих. 25–34; Втор. 10, 13, 16; Лев. 1–7, 16, 23).
|