У храмі – в іконостасі і на стінах, і у нас вдома – на покуті – знаходяться святі ікони (образи), перед якими ми молимось.

        Іконою, чи образом, називається зображення Самого Бога, чи Божої Матері, чи ангелів, чи святих угодників. Зображення це неодмінно освячується святою водою: через це освячення іконі подається благодать Святого Духа, й ікона вшановується нами як свята. Бувають ікони чудотворні, через які благодать Божа яка перебуває в них, проявляється навіть чудесами, наприклад, зцілює хворих.

        Сам Спаситель дав нам своє зображення. Вмившись, Він утер пречистий лик Свій рушником і чудесно зобразив його на цьому рушнику для хворого князя Авгаря. Коли хворий князь помолився перед цим нерукотворним зображенням (образом) Спасителя, то зцілився від хвороби своєї.

        Молячись перед іконою, ми повинні пам’ятати, що ікона – не Сам Бог чи угодник Божий, а лише зображення Бога чи угодника Його.

        Тому не іконі ми повинні молитися, а Богу чи святому, який на ній зображений.