Бог любить своє творіння, любить кожного з нас. «І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками», - говорить Господь Вседержитель (Див.: 2 Кор. 6, 18).

        А тому ми так само, як до свого рідного батька чи до матері, можемо завжди, в будь-який час, звертатися до Бога – до нашого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва.

        Отже, молитва – це бесіда чи розмова наша з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і нема нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа і все інше дається нам Богом; «без Бога – ні до порога», - каже українське прислів’я.

        Тому і в радості, і в печалі, і коли щось нам потрібно, ми повинні звертатися до Бога з молитвою. А Господь дуже добрий і милостивий до нас; і якщо від щирого серця, з вірою і ревністю проситимемо Його про вдоволення своїх потреб, Він неодмінно виконає наші бажання і дасть усе, в чому ми маємо потребу. При цьому потрібно цілковито покластися на Його святу волю і терпляче чекати, тому що тільки один Господь знає, що і коли нам дати – що нам корисно і що шкідливо.

        Погано робить той, хто ліниво молиться Богу: він віддаляється від Бога і Бог від нього.