Сарра, Авраамова дружина, померла, коли їй виповнилось 127 років. Сам же Авраам занедужав і вирішив одружити сина свого Ісаака, та тільки не з ханаанеянкою, а з дівчиною свого племені. Ісаакові виповнилося тоді сорок років.

     Авраам покликав старшого раба свого Єлеазара і сказав йому: "Клянись мені Господом, Богом неба і землі, що ти не візьмеш сину моєму дружини з дочок ханаанців, між якими я живу, а підеш на мою батьківщину, до мого племені, і приведеш звідти наречену Ісаакові, синові моєму".

     Єлеазар дав клятву й одразу вирушив у дорогу. Тоді було за звичай, щоб наречений давав батькам дарунки за наречену; чим багатшою була наречена, тим багатшими були і дарунки.

     Єлеазар взяв із собою коштовні речі і десять верблюдів і вирушив у Месопотамію, в місто Харан, де жив Нахор, Авраамів брат.

     Підійшовши до міста, Єлеазар зупинився біля криниці. День схилявся до вечора, коли жінки звичайно приходять набирати воду. Єлеазар став молитися Богу, він казав: "Господи, Боже наш, пошли її сьогодні назустріч мені і вчини ласку господарю моєму. Ось я стою біля джерела, куди дочки міських жителів приходять набирати воду. Нехай та дівчина, яка на моє прохання нахилити глечик і дати мені напитися, скаже: пий, я і верблюдам твоїм дам пити, – буде призначена Тобою для Ісаака".

     Не встиг скінчити молитви Єлеазар, як до криниці спустилася з глечиком на плечі чарівна на вигляд дівчина, зачерпнула води і пішла нагору.

     Єлеазар підбіг до неї і сказав: "Дай мені напитися води з твого глечика".

     Дівчина сказала: "Пий, господарю мій". І одразу спустила глечик з плеча на руку свою і напоїла його.

     Коли Єлеазар напився, дівчина сказала: "Я наберу і для верблюдів, хай нап`ються всі". Вона одразу ж вилила воду з глечика свого в жолоб і побігла знову до криниці зачерпнути води, і набрала для всіх його верблюдів.

     Єлеазар дивився на неї з подивом у мовчанці.

     Коли верблюди втамували спрагу, Єлеазар взяв золоту сережку і два зап`ястя на руку і подарував їй, і запитав у неї: "Чия ти дочка? Скажи мені, чи є в домі батька твого місце для ночівлі?"

     Цю дівчину звали Ревекка, вона відповіла: "Я дочка Вафуїла, сина Нахора. У нас багато соломи і корму і є місце для ночівлі".

     Єлеазар став на коліна і подякував Богу, що Він почув його молитву.

     Ревекка побігла у дім свій і про все розповіла своїй матері та всім домашнім.

     У Ревекки був брат Лаван, він негайно подався до джерела і сказав Єлеазарові: "Увійди, благословенний Господом. Чому ти стоїш тут? Я приготував дім і місце для верблюдів".

     Єлеазар увійшов у дім. Лаван розсідлав верблюдів, дав їм соломи і корму. Зразу ж принесли води обмити ноги Єлеазарові та людям, які були з ним, і запросили до столу.

     Та Єлеазар сказав: "Я раб Авраамів. Не їстиму, поки не скажу про свою справу". І він з подробицями розповів, з якою метою він прийшов і як після його молитви Господь дав знамення про Ревекку. Коли ж усе розказав, то запитав: "Тепер скажіть мені, чи маєте ви намір учинити ласку і правду господареві моєму чи ні?"

     Лаван і Вафуїл відповіли: "Від Господа сталася ця річ, і ми не можемо перечити тобі. Ось Ревекка перед тобою: візьми її і йди; нехай буде вона дружиною сина господаря твого, як сказав Господь".

     Єлеазар, почувши таку мову, з вдячністю вклонився Господу до землі. Відтак вийняв золоті і срібні речі та одяг і обдарував ними наречену, брата її і матір її.

     На другий день Єлеазар просив, щоб їх відпустили додому. Але брат і мати Ревекки вмовляли його залишитися хоча б днів на десять.

     Але Єлеазар відповів: "Не затримуйте мене, бо Господь проклав путь мій".

     Тоді батьки покликали Ревекку і запитали її: "Чи підеш з цією людиною?"

     Ревекка сказала: "Піду".

     Батьки благословили її і відпустили в дорогу.

     Коли ж Єлеазар з Ревеккою та супутниками під`їжджали на верблюдах до Авраамових наметів, Ісаак зустрів їх.

     І стала Ревекка дружиною Ісаака. Кохання до Ревекки втішило Ісаака в печалі від смерті матері його, Сарри.

     (Див.: Бут. 23 і 24).

     Одруження Ісаака є зразком для всіх поколінь. Як часто помиляються молоді люди, коли вирішують найважливіше питання у своєму житті – вступ у шлюб. Одні шукають багатство, інші – красу тілесну, треті – шляхетність тощо, і тільки дехто шукає розум і добре лагідне серце, тобто красу внутрішню, духовну. Перші якості тимчасові і минущі, а внутрішня краса постійна і не залежить від переміни зовнішніх обставин.

     Неправильне ставлення до шлюбу зумовлюється тим, що люди бажають самі влаштувати своє щастя, без Бога, керуються власними егоїстичними забаганками.

     Християнські юнаки та дівчата, бажаючи вступити в шлюб, мусять ревно молити Господа-Серцевидця, щоб Він Сам, зі Своєї волі, влаштував їхній шлюб і благословив їх Своєю благодаттю, бо без благословення Божого нікому не створити свого щастя, гаразду в шлюбнім житті та істинно християнської родини.

     Добра ж християнська родина є охоронницею чеснот, благодатним ґрунтом для сіяння зерен добра, знаряддям і засобом для поширення та утвердження на землі святої Христової Церкви.

     Сім`я є також основою держави, як про це сказав митрополит Філарет (Дроздов): "В родині лежить насіння всього, що потім виростає і стає великою родиною, яка називається державою".