12 травня ми святкуємо другу неділю після великого свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ця неділя ще з давніх-давен у нашому народі називається провідною, бо в цей день існує звичай поминати своїх померлих родичів: у радості світлого свята Пасхи їх відвідують і знову проводять у своїх молитвах до вічного спокою.

     А Свята Церква сьогоднішній неділі дає назву – неділя апостола Фоми, бо зі Святого Євангелія ми з вами чули, як Господь наш Ісус Христос на восьмий день після Свого Воскресіння знову явився апостолам і зміцнив віру апостола Фоми, який не хотів повірити іншим апостолам, що Господь воскрес і вони Його бачили. То Фома сказав до них: "Коли не побачу на руках Його знаків від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани Його, і не вкладу руки моєї в ребро Його не повірю” (Ін. 20, 25). І далі ми бачимо, що через вісім днів, коли апостоли разом із Фомою перебували в домі при замкнених дверях, знову явився Христос і сказав: "Мир вам!”. І, звернувшись до апостола Фоми, сказав: "Дай сюди палець твій і поглянь на руки Мої, і дай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірний, а вірний” (Ін. 20, 27). І побачивши на власні очі воскреслого Господа, Фома вигукнув: "Господь мій і Бог мій!” І каже йому Ісус: "Ти увірував, бо побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували” (Ін. 20, 28-29).

     Який зрозумілий для нас віруючих апостол Фома у деякі моменти нашого життя! Кожному з нас доводилося переживати такі хвилини, коли душа була порожня, коли здавалось, що все закінчилося. Коли похмурий відчай готовий був опанувати серце і душу, коли уста були безсилі вимовляти слова віри, і сама молитва завмирала перш ніж піднестися до престолу Бога. І нам здавалося, що нас покинуто, що Спаситель назавжди пішов із нашої душі.

     У такі дні згадуймо про апостола Фому і навчімося від нього смирення, терпіння і водночас надії. Прийде час, і Господь знову відвідає наші душі і сум наш стане полум’ям нашої віри.

     Цього дня люди провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними "поспілкува­тися", здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо.