12 травня ми святкуємо другу неділю після
великого свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ця неділя ще з
давніх-давен у нашому народі називається провідною, бо в цей день існує звичай
поминати своїх померлих родичів: у радості світлого свята Пасхи їх відвідують і
знову проводять у своїх молитвах до вічного спокою.
А Свята Церква
сьогоднішній неділі дає назву – неділя апостола Фоми, бо зі Святого Євангелія
ми з вами чули, як Господь наш Ісус Христос на восьмий день після Свого
Воскресіння знову явився апостолам і зміцнив віру апостола Фоми, який не хотів
повірити іншим апостолам, що Господь воскрес і вони Його бачили. То Фома сказав
до них: "Коли не побачу на руках Його знаків від цвяхів і не вкладу пальця мого
в рани Його, і не вкладу руки моєї в ребро Його не повірю” (Ін. 20, 25). І
далі ми бачимо, що через вісім днів, коли апостоли разом із Фомою перебували в
домі при замкнених дверях, знову явився Христос і сказав: "Мир вам!”. І,
звернувшись до апостола Фоми, сказав: "Дай сюди палець твій і поглянь на руки
Мої, і дай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірний, а вірний”
(Ін. 20, 27). І побачивши на власні очі воскреслого Господа, Фома
вигукнув: "Господь мій і Бог мій!” І каже йому Ісус: "Ти увірував, бо побачив
Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували” (Ін. 20, 28-29).
Який зрозумілий для нас віруючих апостол
Фома у деякі моменти нашого життя! Кожному з нас доводилося переживати такі
хвилини, коли душа була порожня, коли здавалось, що все закінчилося. Коли
похмурий відчай готовий був опанувати серце і душу, коли уста були безсилі
вимовляти слова віри, і сама молитва завмирала перш ніж піднестися до престолу
Бога. І нам здавалося, що нас покинуто, що Спаситель назавжди пішов із нашої
душі.
У такі дні згадуймо
про апостола Фому і навчімося від нього смирення, терпіння і водночас надії.
Прийде час, і Господь знову відвідає наші душі і сум наш стане полум’ям нашої
віри.
Цього дня люди провідують
могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень
Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на
цвинтар, тож рідні мають змогу з ними "поспілкуватися", здобути
певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються
назад, на небо.