21 травня. Вознесіння Господнє.

     Ісус з’являвся Своїм учням протягом сорока днів після Свого Воскресіння. Він розповідав їм про Царство Боже та про те, що Йому необхідно було знести Свої муки. Коли одного разу Він був з ними, то промовив: «Ось я пошлю обітницю Отця Мого на вас; всі ж зоставайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитесь силою з неба» (Лук. XXIV, 49). Вознесіння Господнє святкується Святою Церквою на сороковий день після Світлої неділі, у четвер шостого тижня після Пасхи.

     У Євангеліях Марка і Луки містяться лише короткі відомості про цю велику подію, якою завершується земне життя Господа Ісуса Христа.
     Про це детальніше описано в Діяннях святих Апостолів: зустрівшись з Апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не йшли з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої. Іоанн бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів! А вони, зібравшись, питали Його: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеве?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії та аж до останнього краю землі». І, прорікши це, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі стали біля них й сказали: «Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо» (Діян. І. 4 - 11). Тоді учні повернулись до Єрусалима, де перебували в молитві з Матір’ю Божою та жінками-мироносицями. В євангеліста Марка сказано, що Господь, вознісшись на небо, сів по Божій правиці, тобто на найпочесніше місце. Свято Вознесіння вважається великим двунадесятим святом. Віддання буває в п’ятницю сьомого тижня після Пасхи. Тропар свята: Вознісся Ти у славі, Христе Боже Наш, радість сотворивши учням обітницею Святого Духа, утвердивши їх благословенням, що Ти є Син Божий, Спаситель світу.

     У IV ст. свято Господнього Вознесіння стало загальновизнаним. Історик Сократ (440 р.) називає його всенародним святом (Історія Церкви, VII, 26).
     Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями святий Іоанн Золотоуст, святий Григорій Ніcський, святий Епіфан Кіпрський, Лев Великий та інші. У IV ст. цариця Єлена побудувала храм на честь цієї події на місці Христового Вознесіння. Святий Іоанн Золотоуст у своїй проповіді на Вознесіння казав: «Сьогодні людський рід повністю примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити на землі, — вознесені на небо. Сьогодні стаємо наступниками небесного царства, ми, що не варті й земного, — виходимо на небо і успадковуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима».