14 серпня винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Пам'ять семи мучеників Маккавеїв
Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього

     У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: "В наслідок хвороб, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відведення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви (в честь Святої Софії - Премудрості Божої). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є Винесення Чесного Хреста ".

12 липня. Святих перховерхових Апостолів Петра і Павла.

Після закінчення Петрового посту 12 липня за церковним календарем християнський світ святкує свято святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра й Павла, які своїми стражданнями і великомученицькою смертю засвідчили свою віру у Христа. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, а з IV ст. набуло повсюдного поширення. 

Апостол Петро (раніш званий: Симон) — один з 12 апостолів Ісуса Христа, син Іони з Віфсаїди, одружений, батько дітей, займався рибальством; був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Тоді ж він був названий символічним ім'ям Петро (грец. πετρος), що означає — камінь (сирійською його звали Кифа, тобто скеля). Згодом Господь звернувся до апостола Петра зі словами: «Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її». Свідченням того, що Господь уподобив собі Петра було те, що Христос відвідав його дім і зцілив близьких, удостоїв апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Фавор і страждань та страстей у Гефсиманському саду. Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську неміч тричі відрікся від Божественного Учителя: згодом розкаявся, одержав прощення — і саме йому, першому серед апостолів, після свого воскресіння явився Господь.

 По зісланні Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував людям віру в Ісуса Христа, божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв його. І врешті-решт той прибув до Риму, де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою (за проханням самого Апостола для підкреслення різниці своїх мук і страждань від мук та страждань Спасителя). Поховано Апостола Петра у Римі святим Климентом, а над гробницею згодом було споруджено храм. 
Святий апостол Павло походив з єврейської глибокорелігійної родини, мав спочатку ім'я Савло, належав до коліна Веніамінового, народився в місті Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченністю своїх мешканців. Подальшу освіту здобув в Єрусалимі. Незважаючи на приналежність до партії фарисеїв, був людиною вільнодумною і шанувальником грецької мудрості. За єврейським звичаєм, молодий Савло вивчив мистецтво робити намети, яке потім допомогло йому заробляти на прожиток власною працею. 
Успадкував від свого батька римське громадянство, був ревним гонителем ранніх християн. Але під час своєї подорожі до Дамаску (з метою переслідування християн) мав видіння Христа, після чого став невпинним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?». На що Савло сказав: «Хто ти, Господи?». Й почув відповідь: «Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити». Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…» 
Після навернення Павла у християнство й сповнення Святим Духом інші Апостоли з недовірою поставилися до нього і спілкувалися через посередника — Апостола Варнаву, з яким Павло згодом здійснював апостольські труди в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі та Ефесі . Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важко хворих, але зазнав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним образом врятований Господом (після побиття камінням та потоплення корабля) та провів два роки в ув'язненні в Кесарії.

Спочатку проповідував в Аравії, а потім у сірійській Антіохії. На апостольському соборі у 48 - 49 рр. висловив рішуче переконання, що для навернення язичників в християнство вирішальною є віра у Христа, а не приналежність до юдейської релігії. 
В наступні роки проповідував у Малій Азії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. В кінці 50-х років у Єрусалимі був заарештований. Після дворічного ув'язнення в Кесарії Агріппа відправив Павла до Рима на суд кесаря, де знайшов мученицьку смерть — апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови (через рік після смерті апостола Петра). На честь святих, починаючи з часів Константина Великого будувалося багато храмів.

 Після Божественної літургії було відслужено молебень і посвятили хліб та зерно нового урожаю.

7 липня (24 червня ст.. ст..) Різдво святого Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна.

7 липня Церква святкує день народження святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Мало хто із святих, крім Богородиці, удостоївся такої честі. Чому ж для нас так важливий цей день? Тому що саме  про Іоанна Хрестителя Господь сказав, що «серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».

   Іоанн Хреститель був сином Захарії з роду Аарона і праведної Єлизавети з роду царя Давида, родички Пресвятої Богородиці. Вони мешкали біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. Захарія був священиком. Подружжя жило благочестиво, виконувало всі заповіді, але ніяк не могло народити дитину. І ось у них, до старості позбавлених дітей, нарешті народився син, якого вони випросили у Бога. Це народження супроводжувалося чудесами. Євангеліст Лука оповідає, що одного разу Захарія увійшов у храм для того, щоб покадити, і побачив там архангела Гавриїла. Вісник предрік, що у Захарії народиться син Іоанн, який « багатьох синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього; і прийде перед Ним в дусі та силі Іллі, щоб представити Господеві народ приготовлений» (Лк. 1.16-17). Захарія засумнівався в тому, що це буде, знаючи Писання, він не прийняв слів Ангела. За це був покараний: Ангел позбавив  його можливості говорити до того моменту, як збудеться пророцтво. Коли через визначений термін Єлизавета народила і на 8 день треба було  обрізати дитя і вибрати йому ім’я, сусіди та родичі дуже здивувалися тому, що мати захотіла назвати його Іоанн. Адже до цього ніхто з її родичів не носив це ім’я. Запитали Захарію, і той на дощечці написав «Іоанн ім’я йому», бо так сказав йому архангел Гавриїл. Передбачення збулося, Захарії повернувся дар мови, і він став вихваляти Творця. Ці події обговорювалися по всій країні, тому що знали, що Захарії було видіння в храмі і що з його сином «була рука Господня» (Лк. 1. 60). Люди намагалися зрозуміти, яке призначення уготоване дитині, чиє народження супроводжували такі чудеса. Захарія сповнився Святого Духа і пророкував про те, що немовля виросте і «йтиме перед лицем Господнім, щоб приготувати шляхи Йому, просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній» (Лк.1.76. 79).

  Після народження Ісуса Христа цар Ірод наказав убити всіх немовлят. Почувши про це, Єлизавета з сином, що народився шістьма місяцями раніше за Господа Ісуса Христа, втекла в пустелю і заховалася в печері, а Захарія, як священик, залишився в храмі в Єрусалимі. Звичайно, від царя не могло утаїтися, що в Захарії народився син – про це говорила вся округа. Коли священик відмовився сказати воїнам, де ховається дружина й дитина, його вбили. Після смерті Єлизавети Іоанн, якого охороняв Ангел, залишився жити у пустелі до того часу, коли почав проповідувати про покаяння, хрестити у Йордані народ ізраїльський і Самого Господа, що прийшов у світ. Хрещенням Спасителя святий Іоанн завершив своє пророче служіння, духовно підготувавши народ до того, що говоритиме Господь.

   День Ангела сьогодні святкую клірик св..Арх. Михайлівської церкви священик Іоанн Квітка. Парафіяни привітали о. Іоанна такими словами: Дорогий отче Іоанне! Щиро вітаємо Вас з Днем народження! Бажаємо Вам; Нехай квітне Ваша доля, не знає смутку серце золоте. Здоров’я зичим, радості земної, і знайте, ми дуже любим Вас усі! Нехай обминають невдачі і грози, хай тільки від сміху з’являються сльози, хай сонечко сяє, а серце співає, і смуток дороги до Вас хай не знає. Хай у Вашому житті буде вічна весна, хай ніколи душа не старіє, а дорога в житті буде чиста, ясна. І задумані сповняться мрії. Хай матінка Божа Вас охороняє, а Господь з небес всіх благ посилає.

З повагою до вас ваші парафіяни.