Подія, яка об'єднує усі століття, усі нагороди, - це, безсумнівно, диво Покрову. Воно сталося дуже дивно - історики й досі сперечаються, коли саме. Але чи це так важливо, якщо те, що сталося темної ночі у Влахернському храмі Константинополя, взагалі не має часу. Як правило, диву Покрову Божої Матері пов'язується з нападом сарацинів на константинополь. Греки не могли встояти проти сарацинської орди, що напала на грецьку державу, спустошила її, багато грецького війська знищила і підійшла під саму столицю держави - Константинополь. Місто готувалося до облоги, воїни озброювалися. Усіх жителів обгорнув великий страх, бо вони знали, що самі не зможуть оборонитися перед лютим ворогом, та що їм грозить смерть. Але рятуватися треба було. При чиїй допомозі рятуватися? Хто тепер може їм допомогти? Одна надія на Бога. І тому всі єпископи й священики, цар і цариця, і багато жителів зібралися у Влахенскій церкві на колінах зі сльозами на очах молилися, про те щоб минула біда. В той час, коли полчища ворогів вже були готові увірватися до міста, сталося неймовірне: тисяча християн, які молилися про порятунок, відчули що їх благання почуті. Один побожний грек, Христа ради юродивий, на ім'я Андрій, молився там разом із своїм учнем Єпіфанієм. У церкві було чути зітхання, голови всіх були похилені додолу, глибока молитва линула з людських грудей до Бога. Святий Андрій у 4 годині ночі підняв очі до неба і побачив, що сама Божа Мати спустилася з небес по східцях у супроводі святого Іоанна Хрестителя і святого апостола Іоанна Богослова. Ставши на коліна Пресвята Богородиця молилася із сльзми на очах про порятунок людей від незгод і страждань. "Царю Небесний, - молилася Пречиста Цариця - прийми кожну людину, що молиться Тобі і призиває Моє ім'я на допомогу, щоб не відійшов він від Мого образ ні з чим і не вислуханий" (із акафіста Покрову Пресвятій Богородиці). Потім підійшла до Престолу і продовжила свою молитву. А закінчивши, зняла з голови білий покров (омофор) і простягла над тими, хто молився у храмі, захищаючи від ворогів - видимих і невидимих. Омофор у руках Пречистої Матері, оточений ангелами і сонмом святих, сяяв "дужче променів сонячних". Тоді святий Андрій запитав свого учня Єпіфанія: "Бачиш, брате, Царицю і Госпожу усіх, що молиться за увесь світ?" "Бачу, святий отче, і дивуюся", - відповів йому Єпіфаній. В сарацинській орді настала велика тривога. А греки, підбадьорені видінням Божої Матері, вдарили на них і прогнали їх. Заступництво Божої Матері не стало загальним святом Константинопольської Церкви, але його відзначали православні Влахерни. Влахернські будівельники, які зводили Успенський собор Києво-Печерської лаври перенесли це свято на Київську Русь-Україну. Храми на честь Покрови Божої Матері з'явилися у ХІІ столітті. Запорозькі козаки споконвіку вважали Пресвяту Богородицю особливою покровителькою. Образ Пресвятої Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов'язково брали в морські та сухопутні походи, перед битвою їй служили молебні. На Запорозькій Січі була побудована церква на честь Покрови Божої Матері. Був там і чудотворний образ св. Покрови. Коли москалі зруйнували Запорозьку Січ, козаки не розлучалися з образом св. Покрови; відступаючи за ріку Дунай, вони взяли його з собою. Свято Покрову відкриває таємницю небесного життя, таємницю того, чому люди ще живі, чому Господь ще терпить і не поспішає карати. Виявляється, Божа Мати і до цього дня простягає над усіма свій молитовний омофор і молиться Синові про всяку душу християнську, хоча і люди і не мають гідних очей це побачити. Багато разів Матір Божа рятувала наших предків від ворогів, і тому наш народ дуже любить свою щиру Заступницю перед Богом. У 1942 році на Волині зародилася Українська Повстанська Армія для боротьби з фашистськими загарбники, а потім із безбожницьким комуністичним режимом, обрали святу Покрову собі в щит і захист. В сучасних  нелегких обставинах життя українського народу так важливо просити Покрову над ними Пресвятої Владичиці. Адже вся наша історія свідчить про її особливу любов до України, і певним є те і тепер, що Вона не залишає нас і тепер, коли так потрибуємо Її заступництва у Божого Сина. З ревною синівською молитвою припадімо до Неї, благаючи спасіння і допомоги.