Святий Миколай народився в місті Патарі (в Малій Азії) в родині праведних і багатих батьків - Феофана й Нони. Він міг жити в достатку, однак таке життя йому було не до вподоби. Його бажання було служити богові і таким способом удостоїтися Царства Божого. З дитячих років він вивчив Святе Писання; вдень він не виходив з церкви а вночі молився і читав книги, створюючи в собі оселю Святого Духа. Його дядько, єпископ Патарський Миколай, радів успіхам і великій побожності небожа, поставив його читцем. По смерті батьків св. Миколай в ранніх роках свого життя став спадкоємцем великого майна. Але, незважаючи на велетенське багатство, св. Миколай вирішив стати священиком; майно своє він роздав вбогим людям. Багато вдів і сиріт скористалися його допомогою. А чинив він не задля своєї особистої слави, а тільки з любові до ближніх. Св. Миколай був висвячений на священика. Служачи Господу, юнак палав духом, а досвідом в питання віри був подібний старцю, чим викликав глибоку пошану віруючих. Дізнавшись про гірку нужду і вбогість колись багатого жителя міста, святий Миколай врятував від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, щоб спастись від голоду, батько впав у відчай і хотів своїх дочок віддати в дім розпусти. Дізнавшись про це, святий Миколай вночі таємно підкинув йому у вікно три мішечка з золотом і таким чином спас сім'ю від падіння і духовної погибелі. Слава про св. Миколая розходилася по всій країні, і де б він тільки не показався, там люди величали й славили його з вдячності. Щоб уникнути людської слави, св. Миколай задумав відійти в пустиню й на самоті віддаватися службі Богові в пості і молитві. Однак Господь возвістив йому інший шлях, що чекав на нього: "Миколаю, не тут твоя нива, на якій ти повинен принести очікуваний Мною плід; але повернись і йди у світ, і нехай буде прославлене ім'я Моє". В видінні Господь подав йому Євангеліє, в дорогих прекрасах, а Пресвята Богородиця - омофор. І дійсно, коли помер Архієпископ міста Мир Лікійського, зібралися єпископи, і найстарший з них заговорив про своє видіння в сні - що явився йому муж у світлій одежі і сказав: "Виберіть того, хто вранці першим прийде до церкви помолитися!". Сталося так, що на другий день уранці першим прийшов до церкви священик Миколай, і єпископи, згідно з видінням найстаршого єпископа, без вагання вибрали його кандидатом на єпископа. Довго відмовлявся священик Миколай від цієї почесті, вважаючи себе недостойним цього великого покликання - стати єпископом. Але коли переконали його, що він мусить таки покоритися волі Божій, він з покорою погодився прийняти цей високий духовний сан. Святий Миколай жив у часах тяжкого переслідування християн римським імператором Діоклетіаном і Максиміліаном. Єпископа Миколая ув'язнили, але й у в'язниці, терплячи голод і страшні муки, закликав він християн бути до смерті вірними Христові. Смерть Діоклетіана визволила св. Миколая з в'язниці, коли настали інші часи для Церкви Христової - за часів імператора Костянтина, що був християнином. Святий Миколай був оборонцем Православної віри. На І-му Вселенському соборі (в Нікеї 325 року) виступив разом зі святим Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським Спиридоном Тримифунтським і іншими 318 святими отцями Собору проти лженауки Арія, який твердив, що Спаситель Христос, мовляв, не був Богом, а був Він звичайним чоловіком, наділеним вищими властивостями. Ще за життя святитель Миколай творив безліч чудес. Одного разу святий Миколай вирушив кораблем до Палестини, щоб поклонитися там святим місцям. Тоді на морі зчинилася страшна буря, що грозила затопленням корабля. Подорожні, знаючи, що між ними був св. Миколай, просили його щоб він урятував їх від смерті. Св. Миколай заспокоїв їх і почав молитися, прохаючи порятунку у Господа. І Господь вислухав молитву його: море заспокоїлося, подорожні були врятовані. Св. Миколай на цьому кораблі повернув до життя моряка, що під час цього буревію впав з щогли і вбився. Багато й інших чудес звершив св. Миколай, і за це він названий Чудотворцем. Пам'ять св. Миколая Чудотворця кожного року вшановуємо святом, що припадає на 19-го грудня.