21 вересня. Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії

21 вересня Свята Православна Церква Урочисто вшановує Одне з двунадесятих свят РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ВСЕДІВИ Марії 

     Згадуючи цю подію, ми, звичайно ж, згадуємо святих її батька та матір. Святих богоотців Іоакима та Анну. Святий праведний Іоаким з роду царя Давида, а мати Пресвятої Богородиці, свята Анна була з роду первосвященика Аарона. І, нажаль, вони були безчадні. І так, як вони жили серед своїх співвітчизників, серед яких безчадство вважалось карою Божою за гріхи, то вони, звичайно ж підпадали під осудження з боку своїх же співвітчизників. Проте, вони були дійсно праведними людьми перед Бога. І уповали на Нього і надія їх не бідніла, не дивлячись на обмовляння та приниження, які їм доводилося терпіти.
     Чому ж так ставилися до них співвітчизники і одноплемінники? Народ іудейський, очікуючи пришестя Месії, сподівався, що потомки їх побачать Месію. І, якщо Господь не давав родині дітей, то вважалось, що нащадки цієї родини не побачать Месію через те, що Господь покарав їх за гріхи. Мала б вже переповнити чашу терпіння подія, яка сталася, коли в день свята святий праведний Іоаким приніс жертву, дар Господу, а первосвященик відмовився прийняти цю жертву і принести її у храмі в жертву Богу, тому що святий Іоаким був недостойним за своє безчадством. В жалю святий праведний Іоаким йде у пустелю і там, гірко оплакуючи свій стан, продовжує молити Бога про милосердя. Коли дружина його – свята Анна, дізналася про те, що трапилось в Єрусалимському храмі, не ремствувала, але просила про милосердя.
     І тоді Господь приймає їх молитви і посилає Ангела сповістити їх про те, що у них буде чадо. А вони у своїх молитвах не просто уповали на Бога і не просто мали якусь надію ,а завжди пам’ятали про те, що Богу все можливо. І в старості він дарував чадо праведним Сарі та її чоловікові Аврааму. Цей приклад милосердя і всемогутності Божої був перед їх духовним поглядом. І за їх смирення, праведність та віру, віру, надію та уповання, Господь дарував їм ту, яку ми сьогодні урочисто прославляємо і святкуємо Її Різдво. В своїх молитвах вони обіцяли присвятити своє дитя Господу. І коли Пресвятій Владичиці виповнилось три роки, вони привели її і віддали до храму. З того часу вони пожили ще зовсім недовго і відійшли в інший світ. Сьогодні ми, згадуючи це свято, згадуємо і про те, що Різдво Твоє, Богородице Діво, радість принесло всій вселенній. І ми знаємо, що радість, нажаль, також буває різною. Про яку радість йдеться в нашому святі? Радість буває і гріховною, коли людина грішить і радіє. Але після цього приходить туга і смуток. Бувають також і радості природні, коли батьки радіють за своїх дітей, коли радіють народженню дитини, коли люди радіють якимось успіхам у трудах, у своїй діяльності, хтось радіє кар’єрному росту, але всі ці радості тимчасові. І лише та радість, яку ми святкуємо у святкуванні Різдва Богородиці, це та радість, яку від нас не віднімає ніщо. Якщо радості тимчасові віднімаються з плином часу, тьмяніють, змиваються хворобами, якимось горем, зрештою смертю, то радість, яку сповіщає Різдво Богородиці, ніхто і ніщо ніколи не відніме в нас. Якщо ми будемо перебувати в єднанні з Господом нашим і Спасителем, якщо ми дійсно будемо чадами родини Божої, якщо ми будемо перебувати в єднанні, від якого нас може віддалити лише гріх. Якщо ж ми віддаляємось через нашу гріховність, то Господь дає нам можливість повернутись в родину через покаяння, через сповідування своїх гріхів, своєї провини. Він як милостивий Отець прощає нас, і тут ми також, коли каємось, коли відчуваємо свою провину, ми знову звертаємось до заступництва Тієї, Різдво якої ми святкуємо, - заступництва Богородиці Приснодіви Марії. Тому що моління Матері умилосердить Владику. І Господь помилує нас. Сьогодні народилася Та, яка удостоїлася стати Матір’ю Божою, Господа нашого Спасителя Ісуса Христа. І до Неї і після Неї були, є і буде мільйони жінок, але та Різдво якої ми святкуємо – єдина у всьому роді людському. Вона явила і відданість Божій Волі, і смирення, і за це Господь, за її духовну чистоту, обрав живий храм, Господу нашому і Спасителю, Єдинородному Своєму Сину – Ісусу Христу. Сьогодні ми, святкуючи і торжествуючи Різдво Богородиці, в наших молитвах невтомно будемо благати Її, щоб вона навчила нас такій же відданості Волі Божій та смиренню, будемо просити її заступництва, і щоб Вона нас освітила світлом Сина Свого.
   "Пресвята Богородиця радіє, коли ми молимося Їй, читаємо акафісти і канони, бо бачить чисту любов дітей Своїх, які зраджують себе Їй і славословлять Її. І, звичайно, це спонукає Її дарувати щедроти Своїм чадам. Якщо ж ми постійно читаємо молитву« Пресвятая Богородице, спаси нас! »- то ми начебто б смикала Її за край одягу, поки Вона не виконає що ми просимо ".

    Старець Паїсій Святогорець