21 липня. Неділя 4 по п’ятидесятниці.

     Свята Церква святкує явлення ікони Божої Матері Казанська. Після Божественної Літургії  о. Олександр з парафіянами виїхав для проведення вечірнього богослужіння у свято Андріївську церкву с. Новорайськ Бериславського району і в співвідслуженні настоятеля церкви протоієрея Миколая Середюка відслужили акафіст Казанській Божій Матері перед іконою Божої Матері Касперівська.

     Про Казанську ікону Божої Матері багато ходить побожних переказів. Особливо ця ікона показала свою силу при обороні міст Москви, Ленінграда і Сталінграда в роки Другої світової війни. Не було сил, щоб стримати ворога. Німці біля Москви. Волоколамське шосе захищала лиш жменька панфіловців. Голод і смерть гуляли по слов’янській землі. Невідомо, як тримався Ленінград. Допомоги практично не було. Боєприпаси і продовольство, котрі вдавалося підвезти в оточене місто, було краплею в морі. Із Володимирського собору винесли чудотворну ікону Казанської Божої Матері й обійшли з нею хресною ходою навколо Ленінграду. І місто вистояло. Після того Казанська ікона почала свою переможну ходу. Заступилася Божа Мати і за Москву. Відразу після того, як з нею облетіли навколо міста на літаку, німці тікали, гнані якимось панічним жахом, залишаючи за собою трупи і розбиту техніку. Ніхто з гітлерівських генералів так і не зрозуміли, що трапилося насправді. Проти наших 28 бійців – сотні німецьких танків. Вони б повинні бути розчавлені. Та враз гітлерівці побігли. А потім полонені розповідали, що побачили на небі Мадонну – так вони називали Божу Матір, - і вона показала їм на Захід.  У всіх німців відразу відмовила зброя  і ніхто не міг зробити ні одного пострілу. Під час знамення загарбники падали на коліна, хоча мало хто із них розумів, що сталося. І це є історичний факт. Потім був Сталінград. Там перед іконою йшла безперестанна відправа – молебень і поминання воїнів, що загинули. Достатню сказати, що серед руїн Сталінграда єдиним уцілілим приміщенням була церква на честь Казанської ікони Божої Матері. (із матеріалів часопису «Дніпровський проспект» № 19 6 травня 2009 р. автор Ігор Ростовцев).