4 грудня. (21 листопада ст.. ст..) Введення у храм Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

      Божий світ радіє: в ореолі святості до нас йде маленька Дівчинка Марія.

4 грудня православні християни святкують Введеня в храм Пресвятої Богородиці. Це явлення світові обраної Богом найчистішої з усіх, хто жив на землі. Яка не мала й тіні гріховного помислу. Свято Введення говорить нам про радісну жертву праведних Іакима й Анни, які свою у Бога вимолену донечку самі привели до храму на службу Богу. Але й Марія радо йшла за голосом Божим і своїх батьків.

                          Молода літами, але зріла духом.

   Введенням в храм Пресвятої Діви Марії, вважається великим святом, яке в церковних піснеспівах називається передвістям Божого благовоління до людей. Згідно з церковним переказом, Пресвята Діва народилася від Іакима з роду первосвященика Аарона. До похилих років подружжя залишалося бездітним, що вважалося в давньому Ізраїлі, який жив в очікуванні Месії, великим нещастям, Божою карою за тяжкі гріхи. Але святі Іаким та Анна, терплячи за свою бездітність ганьбу від людей, змирилися і не втрачали надії на Бога. Вони вірили, що Він може все, і вилікує безпліддя Анни. Іаким та Анна дали обітницю – присвятити для служіння Богові Дитя, якщо Господь пошле Його їм. І Бог виконав їхні сподівання. Дочка, народжена ними в глибокій старості, отримала ім’я Марія, що означає Пані. Бо Отроковиці Марії справді судилося стати Матір’ю Господа. Коли Їй виповнилося три роки, вдячні батьки, виконуючи свою обітниццю, привели Марію в Єрусалимський храм, де Її урочисто зустрів первосвященик. Він, за навіюванням Святого Духа, ввів Її у Святая Святих, куди один раз на рік входив лише первосвященик. Пречиста Отроковиця перебувала при храмі до Своєї юності. Згідно з церковним переказом, Її життя протікало в читанні священних книг, молитвах і рукоділлі. Святий Амвросій Меліоланський писав про Божу Матір: « Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, благородна, небагатослівна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мовленні. Правилом Її було – нікого не засуджувати, всім добра бажати, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати пихатості, бути здравомислячою, любити доброчесність. У неї нічого не було сурового в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи скромні,  тиха хода, голос рівний, так що тілесний вигляд Її був вираженням душі, уособленням чистоти».

   Для нашого народу Мати Божа завжди була заступницею і лагідною матір’ю для кожнго. Недарма кажуть, що в українця є три матері: рідна, яка нас народила, Діва Марія та Україна.

27 листопада.

     У селі Дудчани Нововоронцовського району Херсонської області відкрито пам’ятник жертвам депортації українського населення Галичини на Херсонщину у 1951 році. Пам’ятник освятили митрофорний протоієрей Олександр Квітка, благочинний Північних парафій Херсонсько-Таврійської єпархії УПЦ КП, та настоятель Іллінського храму с. Дудчан протоієрей Ігор Ільницький. Право розрізати стрічку на пам’ятнику довірили найстаріші 90-літній жінці Катерині, як її ласкаво називають всі баба Катя, та наймолодшому парафіянину 3-х літньому Дениску, який перед цим причастився св.. Христових Таїн. На відкриття пам’ятника приїхав голова Нововоронцовської адміністрації, гості з сусідніх сіл. Після освячення у домі культури відбувся невеликий концерт, старожили згадували про ті події шістдесятилітньої давності зі сльозами на очах.