7 квітня. (25 березня ст..ст.)Благовіщення Пресвятої Богородиці.

       Благовіщення – свято, наповнене сонячним світлом.

 7 квітня (25 березня ст.. ст..) святкують Благовіщення – одне з великих свят Церкви, наповнене теплом, сонячним світлом і пахощами квітів. Нарешті природа прокинулася після довгої зими. Але вона в цей день немов на мить завмирає, щоб разом з Пречистою Дівою почути слова Благої вісті: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1, 28).

   Назва свята «Благовіщення Пресвятої Богородиці» буквально означає: «Радісна звістка, повідомлена Пресвятій Богородиці». Яка ж звістка становить суть свята і хто був вісником? З Євангелія від Луки (тільки він описує дану подію) ми дізнаємося, що трохи більше двох тисяч років тому сталася подія, що перевершує наше розуміння – природа Бога з’єдналася з природою людини. Скромна юна  Марія, що походить з династії царя Давида. Марія відмовилася виходить заміж, коли прийшов час, і побажала зберегти непорочність і тілесну чистоту перед Богом. Тоді Її заручили з праведним Йосипом, старим вдівцем, який теж походив із Давидового роду, щоб він став хранителем Її дівства. Марія обручилася з ним на виконання єврейської традиції, яка забороняла доброчесній жінці залишатися самотньою. Йосип був бідний, але не афішував свого знатного походження і вів життя простого ремісника. Можна уявити почуття юної Діви, Якій під час відсутності Йосипа раптом постав небесний вісник, Архангел Гавриїл. Євангеліє від Луки так пише про це: «Ангел увійшовши до Неї, сказав: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти між жонами». Але Вона сильно зніяковіла від його слів і стала роздумувати, що означає таке привітання. І сказав Їй Ангел: «Не бійся Маріє, бо Ти знайшла милість у Бога: і ось Ти зачнеш і народиш Сина, і даси Йому ймення Ісус. І буде Він великий, і назвуть Його Сином Всевишнього». І сказала Марія Ангелу: «Як же це станеться, якщо Я не знаю мужа?» І Ангел промовив у відповідь: «Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Вишнього осінить Тебе, тому Дитя Твоє буде святе і назветься Син Божий». Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм і відійшов від неї Ангел». (Лк. 1: 28-32, 34-35, 38). Відповідь святої Діви Марії гідна захоплення. Дійсно, можна тільки дивуватися Її вірі,Її смиренню, Її лагідності. Пречиста Діва повірила в те, що абсолютно було немислимим з точки зору людських законів єства. Боговтілення людина не могла навіть уявити. А Марія Діва прийняла, чим показала найвищу міру людського смирення, яке тільки може бути на землі. У дні Великого посту, шляхом якого ідуть православні, свято Благовіщення - як спалах божественного світла, який дарує радість і надію, як провісник Світлого Христового Воскресіння. У всі часи православний люд з благоговінням і шануванням ставився і ставиться до цього свята. Незважаючи на безліч весняно-польових робіт, люди відкладали свої справи і залишалися в цей день вільними від турбот. Православний світ цього дня тільки молиться, дякує Вседержителю за Його милість і любов до людського роду і, звичайно ж, оспівує і прославляє Пречисту Діву Богородицю.

22 березня.(9 березня ст.. ст..) Сорок мучеників Севастійських.

22 березня Свята Православна Церква згадує і урочисто вшановує пам"ять Пам'ять 40 мучеників які були замучені в озері Севастійському

   За царювання нечестивого імператора Лікинія почалося жорстоке гоніння на християн. Всіх вірних примушували приносити жертви ідолам. Тоді у вірменському місті Севастії військовим начальником був Агриколай, людина лютого норову і ревний прихильник ідолослужіння. Оскільки в цей час і в лавах імператорських полків уже було чимало християн, то цар видав веління, щоб і вони приносили жертви бісам. У полку воєводи Агриколая було сорок воїнів із Каппадокійської області, які складали особливу почесну дружину, що побожно вірила у Христа Бога і славилася непохитною мужністю, завжди була непереможною в справах військових. Серед них були Киріон, Кандид і Домен — досвідчені і в Божественному писанні. Коли стало відомо воєводі Агриколаю, що воїни цієї дружини є християнами, він наважився примусити їх до ідолопоклонства. Проте, на диво для себе, отримав спротив від сорока подвижників, почувши такі слова: «Жорстокий ти улеснику, Агриколаю! Ми подолаємо твою злобу і переможемо твоє лукавство». За такі слова і непослух, Агриколай наказав кинути їх до в’язниці, а сам з нетерпінням чекав приїзду князя, щоб з його дозволу, жорстокими катуваннями примусити непокірну дружину принести жертву ідолам. Перебуваючи у в’язниці, святі воїни дні і ночі проводили в молитві, співі псалмів і слуханні повчань святого Киріона. Після семи днів, протягом яких святі воїни знаходились у в’язниці, прибув до тієї країни князь Лисій, який одразу звернув увагу на них. Наступного дня він з’явився разом із воєводою Агриколаєм на судилище і наказав привести святу чотиридесятнуцю воїнів на катування. На судилищі воєвода та князь вдавалися до улесливості, спокушаючи святих великими нагородами і військовими званнями, якщо принесуть нечестиву жертву, а бо ж будуть піддані великим катуванням. Проте свята дружина не убоялася і, підкріплена молитвою, була готовою до різних тортур за найдорожчого для них Христа Бога. Перше до чого вдалися гордовиті вельможі – це побиття камінням по вустах, та слуги які виконували жорстокий наказ не могли уразити воїнів, а натомість наносили шкоду один одному. Дуже наляканий побаченим, князь Лисій повелів знову вівдвести святих ратоборців у в’язницю, щоб подумати про те, що робити з ними. У в’язниці святі воїни знову почали співати псалми і о шостій годині ранку, після молитви, сподобилися почути голос Господа: «Віруючий в Мене, якщо і помре, - оживе». Укріплені такою втіхою від Христа Бога, святі провели ту ніч, радіючи духом. Наступного ранку мучителі зв’язали сорок святих воїнів і потягли їх до багатоводного озера, що знаходиться біля міста Севастії. Тоді була зима і сорок воїнів, голими, були залишені серед озера на всю ніч, а для спостереження за ними було приставлено варту на чолі з начальником в’язниці. Для зваблювання ж святих ратоборців, було влаштовано біля озера теплу лазню, щоб хто будучи готовий принести жертву ідолам, вибіг із крижаної води і зігрівся. О першій годині ночі, коли холод досягнув крайньої люті, так що тіла святих студеніли, один із числа сорока не витримав подвигу і, вбігши до лазні, розтанувши, упав мертвий.
Побачивши таку ганебну втечу, святі воїни одностайно взивали до Бога: «Ми ж не відступимо від Тебе; оживи нас, і ми будемо закликати ім’я Твоє (Пс. 21, 15)», та підносили інші псалми і молитви. І о третій годині ночі святих мучеників освітило світло таке, ніби літнє сонце під час жнив. Воно розсіяло холод, розтопило лід і зігріло воду. У цей час воїни, які стерегли мучеників спали, не спав тільки один в’язничний вартовий, який бачивши диво, зняв з себе одяг і зі словами: « І я християнин!», увійшов у воду. І стало таким чином знову довершене число святих сорока мучеників.
Настав ранок. Нечестиві мучителі прийшли до озера і, побачивши святих мучеників, які стояли у воді живими і не постраждали від зимового холоду, здивувалися, і люттю закіпіли тоді їхні серця. За наказом мучителів святих воїнів витягли з води і на судилищі перебили їм гомілки. Свята чотиридесятниця, терплячи страшні муки від розтрощення гомілок, не ослаблюючись ревністю, у передсмертні хвилини з духовною радістю взивали: «Душа наша, як пташка, вирвалася із сітки тих, що ловили. Сітка розірвалася, і ми спаслися. Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю» (Пс. 123, 7-8). І промовивши амінь, всі вони віддали свої душі Богові. Після того мучителі наказали своїм слугам відвезти тіла святих воїнів до озера і, спаливши їхні тіла, кістки кинути у воду, щоб і праху по них не залишилося. Але Господь, Який "зберігає всі кістки угодників Своїх" (Пс. 33, 21), не допустив жодній їх частці загинути у воді, і всі вони збереглися в цілості. Після трьох днів святі мученики явилися єпископу міста Севастії блаженному Петру і сказали йому: «Прийди вночі і винеси нас із річки». Блаженний єпископ запросив побожних мужів із свого кліру і темної ночі пішов із ними на берег річки. І ось перед їхніми очами постало дивне видовище: кістки святих сяяли у воді, як зірки. Світлими були і ті місця в річці, де лежали і щонайменші частинки їх. Зібравши святі останки святих, єпископ поклав їх на почесному місці. Так постраждали мученики за Христа, й, увінчані Ним, вони як світила сяють у світі. Вони вірували в Бога, Христа сповідали, Духу Святому не протидіяли і від святої Животворчої Тройці прославилися, залишивши спогад про свій подвиг для повчання на спасіння всім віруючим в Отця, і Сина, і Святого Духа. Імена святих сорока мучеників такі: Киріон (Кирій), Кандид, Домен, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк (Євник), Валент (Уал), Вивіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Аггій, Аєтій, Флавій, Акакій, Екдикій (Екдит), Лисімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Домитіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій, Филоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаїй. Святі сорок мучеників були взяті на страждання за Христа в 11-й день місяця березня, і віддали душі свої Господу в 22-й день цього місяця, коли імперією правив язичник Лікиній, але краще сказати — вже царював Господь наш Ісус Христос. Йому ж слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом повіки. Амінь.

18 березня.

 Увечері відправлялася Хресна дорога (пассія).

14 березня. Початок Великого посту.

          ВЕЛИКИЙ ПІСТ. ЯК ЙОГО ДОТРИМУВАТИСЯ?

     Від 14 березня до 24 квітня – страсного тижня – триватиме Великий піст. В цей час згідно традицій Православної Церкви та церковного Уставу християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати в своєму житті того, що віддаляє людину від Бога. Протягом посту християни не повинні вживати в їжу продукти тваринного походження – м’ясо, молоко, яйця та вироби, що їх містять. Великий піст відноситься до суворих постів, а тому за церковним Уставом під час нього не повинна вживатися риба, крім свят Благовіщення (7 квітня) та Входу Господнього в Єрусалим (12 квітня). Обмежується також вживання олії, яку Устав дозволяє лише у суботу та неділю. На час посту ті, хто перебувають у шлюбі, повинні утриматися від статевих відносин.
На практиці більшість християн дотримуються більш помірного посту, тобто вживають рибу і олію (крім середи і п’ятниці). Є також ряд обставин, які дозволяють людині послаблювати свій піст – хвороба, важка фізична праця, похилий вік, перебування в дорозі. В таких випадках суворість посту може бути послаблена – наприклад, може вживатися молоко – але для цього необхідно звернутися за благословенням до священика, разом з яким визначити міру послаблення посту. Також від посту звільняються вагітні жінки, малі діти та ті, хто з вагомих причин не має можливості сам обирати, чим йому харчуватися – наприклад особи, які перебувають у відрядженні. Протягом посту можна вживати продукти рослинного походження – картоплю та вироби з неї, різного роду супи та каші, консервовані та квашені овочі (помідори, огірки, капусту, тощо), консервовані салати. Не бажано вживати майонез, до складу якого входять яйця, але можна вживати різні види харчового маргарину (без домішок молокопродуктів). Загалом пісна їжа повинна бути простою (наприклад, в наших умовах важко назвати пісними продуктами ананаси чи омарів), а її вживання помірним (бо об’їстися можна і печеною картоплею). Якщо Вас протягом посту запросили на відзначення дня народження або інше святкування, пов’язане зі святковим столом, і Ви не можете відмовитися – по можливості попередьте господарів про те, що Ви дотримуєтеся посту. Якщо цього не можна зробити – намагайтеся їсти тільки ті страви, які дозволені в піст, а якщо таких немає – то зовсім небагато тих, які стоять поруч з Вами. Під час святкової трапези не потрібно без прохання інших самім розповідати про те, що Ви постите, привертати увагу до цього або дорікати іншим за недотримання церковних уставів. В піст також не потрібно вживати алкогольні напої, особливо міцні – горілку, коньяк, тощо. Лише у суботу та неділю, а також на свята дозволяється випити трохи вина. Дотримуючись посту потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. А тому той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: молитися в храмі та вдома, читати Святе Письмо та християнську релігійну літературу, обмежити все те, що відволікає від спілкування з Богом – перегляд телепрограм, слухання радіо, відвідування розважальних заходів. Якщо хтось перебуває у сварці чи тримає на когось гнів – необхідно примиритися з цією особою, бо гріхи гордості, гніву, осуду, ненависті, злоби позбавляють того, хто постить, всіх плодів його праці. Якщо є можливість, то бажано було б протягом посту щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час – для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Необхідно також щонеділі бути зранку на Божественній літургії, а по можливості відвідувати й інші богослужіння, розклад яких ви можете довідатися в самому храмі. Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти хоча б один раз таїнства Сповіді і Причастя.
    Бажаємо всім допомоги Божої у постуванні!