11 вересня 2015 р. УСІКНОВЕННЯ ГЛАВИ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

     Проповідь Іоана Предтечі була нетривалою. Приготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Невдовзі після хрещення Господнього Іоана було ув’язнено галилейським царем Іродом. Цей галилейський цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят. Іоан викривав царя Ірода в тому, що він, за життя свого брата Филипа, одружився з його дружиною Іродіадою. Іродіада озлобилася за це на Іоана і просила Ірода, щоб він убив його. Та Ірод не погоджувався на це, тому що вважав Іоана за великого пророка і боявся народу, але на догоду дружині кинув його у в’язницю. Іродіада ж не вдовольнилася цим, тим більше, що сам Ірод прислухався до настанов Іоана і в багатьох випадках чинив згідно з його словами. Минув майже рік. Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких і старійшин галилейських. На бенкет увійшла дочка Іродіади (падчерка Ірода) Саломія і стала танцювати, і догодила Іродові й тим, хто був на бенкеті. Ірод сказав їй: «Проси у мене, чого хочеш», і клявся, що віддасть їй навіть до половини царства. Вона вийшла і запитала у матері своєї, чого їй просити у нього.
Іродіада відповіла: «Голову Іоана Хрестителя». Саломія швидко повернулась до Ірода і сказала: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя». Ірод засмутився, але не міг при гостях порушити клятву; і він послав воїна у в’язницю відсікти голову Іоанові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на блюді голову Іоана Хрестителя і віддав Саломії, а Саломія віднесла матері своїй Іродіаді. Ученики Іоанові, почувши про смерть Іоана Хрестителя, прийшли, взяли тіло його і поховали.
(Див.: Мф 14, 1—12; Мк 6, 14—29; Лк 9, 7—9).

    День мученицької смерті св. Іоана Предтечі згадується православною Церквою 29 серпня (11 вересня н. ст.) і називається днем Усікновення глави Іоана Предтечі. В цей день призначено суворий піст. Св. Церква шанує Іоана Предтечу вище за всіх святих, після Богоматері.

   В цей день у свято Арх. Михайлівській церкві с. Зміївки служилася Божественна Літургія, а після Літургії відслужилася панахида за воїнів землі Української, які життя своє поклали за віру і волю України. Звичай поминати воїнів в цей день був установлений указом Московської цариці Катерини II у 1769 році після війни з турками, але ми, як держава незалежна, перейняли цей звичай і молимося за своїх воїнів, які протягом віків виборювали незалежність нашої держави, а особливо в новітній час, коли російський підступний агресор напав на нашу державу і українські воїни захищають суверенітет держави і кладуть своє життя на вівтар свободи і незалежності, тому ми і поминаємо і згадуємо їх у заупокійних службах, щоб Господь їм простив їхні провини вільні і невільні і в день Судний сподобив їх  вічного і блаженного життя.