3 вересня похорон нашого односельчанина Ігоря Дебріна.

     Подія, яка сталася сколихнула все село і не залишила нікого байдужими з жителів села.  31 серпня біля Верховної Ради сталася кровава сутичка між мітингувальниками і правоохоронцями. В результати загинули молоді люди, солдати строкової служби Національної гвардії і серед них перший був житель с. Зміївки, Херсонської області старший солдат Ігор Анатолійович Дебрін.

    Ігор народився у 1990 році за рік до Української Незалежності. Закінчивши ВУЗ, працював інженером на Бериславському машинобудівному заводі. Боротьбою за ідеали якої, напевне, прикривав свої злочинні дії той, хто кинув гранату під ВР. Її уламок увійшов в районі серця воїна з лівого боку, у місце найменш захищене бронежилетом.  У квітні 2015 році Ігор був призваний херсонським військкоматом і направлений для подальшого проходження строкової служби у військову частину № 3027 Нацгвардіі України.

  Більше двох тисяч односельців прийшло на похорон щоб попрощатися з героєм і віддати йому шану. Приїхали віддати шану загиблому герою голова обласної державної адміністрації з своїм заступником, обласний військовий комісар, голова Бериславської районної адміністрації. Чин похорону очолив благочинний Північних парафій Херсонсько – Таврійської єпархії митрофорний протоієрей Олександр Квітка у співслужінні священиків о. протоієрея Миколая Середюка, протоієрея Ігоря Ільницького, ієрея Олекандра Шпильова, ієрея Іоана Квітки, ієрея Андрія Чміля, ієромонаха Закхея, протоієрея Тимофія Лендела та греко-католицького священика о. Василія. Відспівування проходило, за погодженням батьків загиблого і з дозволу німецько-лютеранської громади,  в німецько-лютеранській церкві (кірхі) оскільки свято Михайлівська православна церква знаходиться у другому кінці села. Вічна пам'ять герою і вічна ганьба його вбивці і замовникам, яких не омине кара закону і кара Божа.

28 серпня. Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

     Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші - що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов`ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір`ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її.
     Живучи у Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо. Одного разу, коли Пресвята Марія молилася на горі Елеонській, з`явився їй архангел Гавриїл з райською фініковою гілкою у руках і сказав Їй радісну звістку, що через три дні скінчиться Її земне життя, і Господь візьме Її до Себе. Пресвята Богоматір невимовно зраділа цій звістці. Вона розповіла про неї названому сину Своєму, Іоанові, і стала готуватися до Своєї кончини. Інших апостолів на той час не було в Єрусалимі, вони розійшлися по інших країнах проповідувати про Спасителя. Богоматір жадала попрощатися з ними, і ось Господь чудесним способом зібрав до Неї всіх апостолів, крім Фоми, перенісши їх Своєю всемогутньою силою. Біль пройняв їх, коли вони дізналися, для чого Бог зібрав їх: вони мали втратити спільну Матір свою. Але Божа Матір утішала їх, обіцяючи не залишати їх і всіх християн і після Своєї смерті, завжди молитися про них. Потім Вона усіх їх благословила. У годину кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір; Сам Господь Ісус Христос, в оточенні ангелів, явився і прийняв Її пречисту душу. Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у саду Гефсиманському, в печері, де спочивали тіла Її батьків і праведного Йосифа. Під час поховання сталося багато чудес. Від доторкання до гробу Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялись, і всяка хвороба зцілялася. Безліч людей супроводжували Її пречисте тіло. Юдейські священики і начальники намагалися розігнати це святе шестя, але Господь невидимо охороняв. Один юдейський священик, на ім`я Афоній, підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перекинути його. Але невидимий ангел відсік йому обидві руки. Афоній, вражений таким страшним чудом, миттю розкаявся, і апостол Петро зцілив його. Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Фома, який був відсутнім. Він дуже засмутився тим, що не попрощався з Божою Матір`ю, і всією душею жадав поклонитися Її пречистому тілу. Апостоли, зглянувшись над ним, вирішили піти й відвалити камінь від могильної печери, щоб дати йому можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Та коли відкрили печеру, то не знайшли в ній пресвятого Її тіла, а лише пелени. Здивовані апостоли повернулись усі разом у дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що стало з тілом Божої Матері. Увечері, після завершення трапези, під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись угору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави. Божа Мати сказала апостолам: "Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом". Апостоли в радості вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!"

     Так Господь Ісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір; Він воскресив Її і взяв до Себе з пресвятим тілом Її і поставив Її вище за всіх ангелів Своїх.
     Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці відзначається православною Церквою, як одне з великих свят, 15 серпня (28 серпня н. ст.). До цього свята слід готуватися двотижневим постом (з 1-го серпня). Свято називається Успінням ("засинанням"), тому що Божа Мати померла тихо, немовби заснула, а головне, називається так через коротке перебування Її тіла у гробі, бо через три дні Господь воскресив Її і возніс на небо. В день свята служилася Божественна Літургія, а після Літургії молебень за навчання дітей. Після молебна отець Іоан благословив дітей на навчання, помазав освяченим єлеєм та окропив кожного свяченою водою, сказавши їм напутнє слово.