12 липня. Первоверховних апостолів Петра і Павла.
12 липня Православна Церква вшановує пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Вони зробили надзвичайний внесок у поширенні християнства серед юдеїв і язичників, тому Церква їх називає первоверховними апостолами.
Святий апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галілейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера, Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4, 19) – слова, звернені до простих рибалок, визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями. Апостол Петро на горі Фавор був свідком Божественної слави Господньої в час Преображення Христового. Коли наблизилась мить Христових страждань Спасителя, Він запитав Своїх учнів: «За кого ви Мене вважаєте?». Апостол Петро першим відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого». В Гефсиманському саду, коли Юда прийшов з воїнами, щоб заарештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього – то був апостол Петро. Він слідував за Христом до будинку первосвященика, ввійшов з Ним у двір і стояв там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя, та після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Ісуса і почув спів півня. « І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І вийшовши геть, плакав гірко» ( Мф. 25. 75). Але немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому з учнів, явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві. Після Вознесіння Господнього та після П’ятидесятниці Петро став очільником першохристиянської громади. Він був одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Петро побував у різних країнах Сходу й Заходу. Апостол прийняв мученицьку смерть в Римі 67 року. Засуджений до розп’яття на хресті він попросив розп’яти його вниз головою, вважаючи себе не гідним скінчити земний шлях, як Господь.
Інший життєвий шлях був у апостола Павла, якого спочатку називали Саул, або Савл. Заможні і знатні батьки виховували його в суворих традиціях юдаїзму. Християн він ненавидів. Вирісши, Павло став справжнім юдейським інквізитором – він випросив у Синедріону дозволу всюди переслідувати й приводити в Єрусалим прихильників «нової секти – єретиків назореїв», як тоді називали християн. Навернення Павла відбулося на 30-му році його життя. На шляху в Дамаск йому з’явився Сам Христос зі словам: «Я Ісус, якого ти гониш» (Діян. 9.5). Переживши особисту зустріч з Христом, Павло почав свідчити про Нього перед народами. Він здійснив кілька місіонерських подорожей і проповідував у багатьох країнах і містах. Ним засновано багато помісних церков, до яких звернені його знамениті послання, які отримали назву «Павлове Євангеліє». Після 30 років служіння апостол прийняв мученицьку кончину: його, як римського громадянина усікли мечем. Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу після страти. Місце їх поховання було священним для перших християн. Вшановуючи цього дня пам'ять первоверховних апостолів, Православна Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення тих, хто грішить, і тих, хто виправляється.