26 квітня. Третя неділя після Пасхи. Св. Жінок Мироносиць .

     "Гуркотіла людська історія, народжувалися і падали царства, будувалася культура, вирували кровопролитні війни, але завжди, незмінно над землею, над цією невиразною і трагічною історією світив образ жінки. Образ турботи, самовіддачі, любові, співчуття. І не будь цієї присутності, не будь цього світла, наш світ, незважаючи на всі його успіхи і досягнення, був би всього лише страшним світом. Можна не перебільшуючи сказати, що людяність людини рятувала і рятує жінка, і рятує не словами, не ідеями, а ось цією самою мовчазною, турботливою, люблячою присутністю. І якщо, незважаючи на все зло, царство у світі, не припиняється таємний бенкет життя, навіть якщо він святкується в бідній кімнаті, за злиденним столом, так само радісно, ​​як у палаці, то радість і світло цього свята — в ній, в жінці, в її невичерпній любов і вірності. 
     "Вина не вистачило ...". І поки вона тут — мати, дружина, наречена, — вистачить вина, вистачить любові, вистачить світла на всіх…»

Протопресвітер Олександр Шмеман

20 – 21 квітня. Поминання померлих. Радониця.

     Радониця – радість воскресіння померлих. Тиждень 2-й після Пасхи. У вівторок другої седмиці після Пасхи, через день після Фоминої неділі (Антипасхи), Православна Церква встановила поминання спочилих, перше після свята Пасхи. Цього дня християни немов розділяють пасхальну радість про воскресіння Спасителя з членами Церкви, що вже залишили цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських кладовищах ще у давнину.  О. Олександр та о. Іоан відправляли заупокійні богослужіння на цвинтарях, а їх у Зміївці три, та на прохання віруючих служили індивідуально над кожною могилою.