9 квітня. Великий четвер. Спомин Тайної Вечері.

     В день Опрісноків, коли, за старозавтнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, - самим тілом і кров'ю Своєю. З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів. Господь, вставши після вечері, умив ноги своїм ученикам. Умив ноги і сівши знову Господь сказав ученикам: чи знаєте, що вчинив вам; отже, якщо Я вмив ваші ноги. Господь і Учитель, і ви повинні один одному умивати ноги. Приклад бо дав вам, щоб як Я вчинив вам і ви творили. "Господь торкався ніг апостольських, - говорить преподобний Ніл, - подвижник і письменник V століття, щоб зміцнити земні і слабкі ноги, що мали пройти всю вселенну; великий Лікар брався за п'яту, на яку на початку сповіщений був суд, щоб не дати впливати отруті духовного змія. Тому п'ята, укріплена дотиком рук Господніх, знехтувала сатану, що колись спокусив прародителів; чому Господь Христос і говорив: ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів і на всяку силу вражу (Лк. 10, 19). А Ісая сказав: які прекрасні ноги благовісників миру, благовісників добра (52, 7). Апостоли Христові, що пройшли весь світ, справді всюди перемагали силу вражу ". Обмивання ніг є першою з подій, які згадуються у Великий четвер і в Синаксарі цього дня покладені перші вірші на обмивання ніг: «Ученикам на вечері мив Бог ноги: Нога Котрого потім на дерево опиралась, заборонене колись в Едемі.» За обмиванням ніг Ісус Христос звершив Пасху спочатку за законом Мойсеєвим, потім встановив і Пасху нову - велике Таїнство святої Євхаристії. Встановлення Таїнства Святого Причастя є друга подія, яку Православна Церква згадує у Великий четвер, і на цю згадку в Синаксарі Великого Четверга складені також вірші: Сугуба вечеря оскільки вміщає пасху старозавітню: І Пасху нову – Кров і тіло Владики.

     Таїнство святого Причастя, встановлене Господом перед Його стражданнями і смертю, за заповіддю Ісуса Христа: Це чиніть на спомин про Мене, з перших часів до цих пір безперервно відбувається на численних престолах Церкви Вселенської. "Як Мойсей сказав: це нехай буде пам'ятне для вас вічно (Вих. 12, 14), - так говорить святитель Іоанн Золотоустий, - і Христос промовляв: Це чиніть на спомин про Мене - до того часу, як Я прийду. Наскільки багато хто зараз говорить : бажав би я бачити Лице Христа, образ, одяг, ось ти бачиш Його, торкаєшся до Нього, вкушаєш Його. Якщо іудеї споживали ягня з готовністю, стоячи і маючи чоботи на ногах і жезли в руках: то набагато більше тобі потрібно бадьоритись. Бо не мала кара чекає на тих, які негідно причащаються. Наскільки ж чистий повинен бути той, хто насолоджується безкровною жертвою? Наскільки чистішою всіх променів сонячних повинна бути - рука, яка роздроблює плоть Христову, уста, які наповнюються духовним вогнем, язик, омочений страшною кров'ю! Згадай, якої честі ти удостоєний? якою насолоджуєшся трапезою? На що з трепетом дивляться Ангели через промені, які звідси виходять, цим ми харчуємося, з цим з’єднуємось і робимося одним тілом з Христом. Який як пастир живить овець власними членами? Але що я кажу, пастир! Часто бувають такі матері, які новонароджених немовлят віддають іншим годувальницям. Але Христос не зазнав цього. Він живить нас власною кров'ю і через це єднає нас із Собою. З кожним віруючим Він з'єднується за допомогою таїнств, і Сам живить тих, яких народив, а не доручає будь-кому іншому, і цим знову запевняє тебе в тому, що Він взяв твою плоть. Ми займаємо місце служителів, а освячує і перетворює дари Сам Христос. Нехай не буде тут ні одного Іуди, жодного грошолюба. Якщо хто не учень Христовий, той хай віддалиться; трапеза не допускає тих, які не з числа учнів. Бо Христос каже: сотворю Пасху з учениками Моїми (Мф. 26, 18). Чимале покарання чекає на вас, - продовжує святитель Іоанн Золотоустий, звертаючись до священнослужителів, - якщо ви , визнавши когось нечестивим, дозволите причаститися цієї трапези. Кров Його стягнеться від рук ваших. Хоча б хто через нерозуміння прийшов для причастя, заборонити йому, не бійся. Бійся Бога, а не людини: якщо злякаєшся людини, то від Бога будеш принижений , а якщо убоїшся Бога, то і від людей будеш шанований. Якщо ти сам не смієш, то приведи до мене, я не дозволю цю зухвалість. Швидше віддам душу свою, ніж причащу я святощів крові Господньої недостойного, швидше проллю власну кров, ніж причащу я святощів настільки страшної крові того, кого не слід ". На вечері Господь виразно передрік ученикам, що один з них зрадить Його і це саме той, кому Господь подасть шматок хліба, вмочивши в миску, і, вмочивши, подав Іуді Іскаріотському. З хлібом ввійшов у нього сатана, і зрадник негайно віддалився від Христа і Його Церкви. Була вже ніч (Ін. 13, 1-30). Припинивши суперечку апостолів про першість, яка між ними повинна полягати не в пануванні і володінні, але більший серед них нехай буде меншим: і старший, як слуга, і передбачивши апостолам спільну спокушу, а Петру триразове зречення від Христа і своє явлення їм після воскресіння у Галілеї, Господь увійшов з ними в сад Гефсиманський, - на гору Оливну (Лк. 22, 24-28; Мф. 26, 30-35). Тут почалися Його страждання, спочатку душевні, а потім і тілесні. Починаючи Свої страждання, Господь сказав ученикам: сидіть тут, Я ж поки піду помолюся там, і взявши з Собою Петра, Якова та Іоанна, що були свідками Його слави під час преображення, почав жахатися і тужити. Сумна душа моя аж до смерті: будьте тут і пильнуйте, говорив ученикам своїм Богочоловік. Відійшовши від них, як докинути камінь, він схилив голову і коліна і молився до кривавого поту, як людина, відчуваючи чашу страждань і абсолютно віддаючись волі Бога Отця. Ісусу Христу з'явився Ангел з небес і підкріпляв Його. Під час молитви Своєї Господь триразово підходив до учнів Своїх і говорив їм: пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бо бадьорий, плоть же немічна. Але учні не могли молитовно пильнувати з Господом: бо очі їхні обважніли.
     Молитву Ісуса Христа в саду Гефсиманському Церква також згадує у Великий четвер і на цю молитву в Синаксарі четверга покладені особливі вірші: «Молитва – труд до крапель крові на Лиці: Христе Отцю молився Ти відкрито, Страхався смерті і цим затьмарив ворога». Гефсиманська молитва Ісуса Христа навчає нас, що серед спокус і скорбот молитва подає нам високу і святу утіху і зміцнює готовність зустріти і перенести самі страждання і смерть. Могутність молитви, утішаючої і зміцнюючої, Господь повчально показав і Своїм прикладом перед Своїми стражданнями і смертю, і в той же час навіюючи скорботним апостолам: пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу, дух бадьорий плоть же немічна. Близько опівночі приходить в сад зрадник з безліччю збройного народу, надісланого від первосвящеників і старших. Господь Сам йде до них назустріч і словами: Я є, якими Він давав їм впізнати Себе, повалює їх на землю і потім смиренно допускає зрадника поцілувати і взяти Себе на страждання і смерть (Мф. 26, 36-56; Мк. 14, 32-46; Лк. 22, 38-53). Так Господь, Який являв в продовж земного свого життя Божественну всемогутність і владу над законами природи словом: «Я є»,- поваливши на землю зрадника з народом, Який мав у владі Своїй легіони Ангелів, але прийшов принести Себе в жертву за гріхи світу, добровільно і смиренно віддає Самого Себе в руки грішників! Нарешті, і віддання на страждання, і смерть Ісуса Христа Церква згадує у Великий четвер, в Синаксарі якого також покладено особливі вірші на зраду: Для чого потрібні мечі та киї, для Того, Хто хоче померти і спасти світ. Ці чотири спогади у Великий четвер "Божественні отці один одному преємственно, від божественних апостолів, і священних Євангелій передали нам".
На утрені в Великий четвер Церква благовістить про Таємну Вечерю Господа з учениками (Лк. 22, 1-39). На першій годині читається пророцтво Єремії про його страждання, і в особі його про страждання Спасителя (11, 18-12, 15). На Літургії Василія Великого благовістить словами євангелістів (Мф. 26, 2-20; Ін. 13, 3, 17; Мф 26, 21-39; Лк 22, 43-45; Мф. 26, 40 - 27, 2) про події Великої Середи, Великого Четверга і частково - Великої П'ятниці, а саме - про страждання у первосвящеників Анни та Каяфи.