14 січня. Обрізання Господнє. Святителя Василія Великого.

             «Прийдуть до тебе три празники в гості»

   У ніч з 13 на 14 січня ми відсвяткували так званий старий Новий рік, або Щедрий вечір. Однак 14 січня – потрійне свято: Обрізання Господнє, Василія Великого і Щедрий вечір. Ці «три празники»  вшановуються і Православною Церквою, і народними традиціями. Всі ці свята тісно пов’язані між собою. Отже про все по черзі.

   14 січня за новим стилем Православна Церква святкує Обрізання Господа Ісуса Христа. Це свято нагадує історичну подію, що сталася на восьмий день після народження Ісуса Христа, коли згідно з законом Мойсея, Богонемовляті обрізали крайню плоть. Обрізання Господнього є додатковим свідченням Церкви про істину Боговтілення. Цим святом Церква ще й ще раз наполягає на тому, що Христос по-справжньому втілився, Бог по-справжньому став людиною, яка мала плоть. У Старому Заповіті обряд обрізання був законом на знак союзу Бога з Авраамом і його нащадками і мав дуже велике значення, оскільки символізував зарахування до членів релігії і народу та підкорення себе законові й обов’язкам. Невиконання закону означало його порушення та виключення з членів народу. Отже, щоб визволити підзаконних, Сам законоположник Господь стає поруч з підзаконними. адже Христос прийшов не зруйнувати Закон, а виконати його. За християнських часів обрізання тілесне замінили обрізанням духовним. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що в Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2. 11). Новозавітне обрізання – хрещення, повинно бути обрізання наших гріхів і вад, воно є обрізанням духовним через живе, постійне спілкування з Богом. На свято Обрізання припадає також день памяті Васлія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, вселенського вчителя Церкви (IV століття). Особливість Богослужіння полягає в тому, що звершується Літургія, написана самим святителем. Вона – перша з десяти Божественних літургій, служіння яких всановлене в певні дні року. Літургія Василія Великого відрізняється від Літургії Іоана Златоуста більш об’ємними молитвами. Для богослужбових піснеспівів характерна протяжна мелодика, вони сповнені ліризму й образності. Цього ж дня звершується  молебень на новоліття, витоки якого беруть свій початок у далекому 1699 році, коли за наказом російського царя Петра І відповідно до європейського літочислення святкування Нового року перенесли на 1 січня за старим стилем (григоріанським календарем), або 14 січня за новим стилем (юліанським календарем). А розпочинається все на Щедрий вечір, який наступає 13 січня, по- народному «Маланки», бо цього дня Церква вшановує пам'ять преподобної Меланії Римлянки. «Маланка» під веселі щедрування переходить у «Василя» - мається на увазі вшанування памяті святителя Василія Великого.