7 липня. Різдво (народження) чесного славного пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

     Святий Предтеча Христовий Іоанн – це був той великий чоловік, про якого Христос сказав: « Істино, кажу вам, між людьми не було більшого від нього, але найменший в Царстві Небеснім більший від нього» (Мт. 11. 13) Св. Іоанн Предтеча волею Божою поставлений був якраз на переломі Старого і Нового Заповітів, на краю, яким кінчалось дохристиянське життя, серед якого він був найбільшим, і починалося життя Христової Церкви, до якого він підготовив людей, але сам особисто не мав утіхи цим життям на землі. Св. Іоанн Предтеча був тою зірницею, яка передвіщає схід сонця – Христа, після довгої ночі поганства.

   Народження такого великого чоловіка не могло бути звичайним, як незвичайне було й його життя. Розповіддю про народження Іоанна Предтечі власне і починається св.. Євангеліє – ця велична книга благовістя ангельського, єднання Бога з людьми. Ангельським благовістям відзначалось і народження Іоанна Предтечі. Через кілька місяців після народження Іоанна Предтечі народився і Спаситель світу – Христос; після ясної зірниці засяяло Сонце Правди, і люди, що сиділи в темряві, побачили світло велике, над усіма, що сиділи в країні смертній, засяяло світло(Мт. 4, 16). Почалося нове життя людей в утвореному Христом царстві Божому, до якого св.. Іоанн Предтеча так самовіддано приготовляв людей і натхненним словом про каяття і хрещенням тих, що каялися, в річці Йордані, але сам він цього нового життя не зазнав, він нудився у в’язниці, він усією думкою прагнув до Христа, до нового з Ним життя, посилав до Нього своїх учнів з в’язниці і запитував Його: «Чи Ти є Той, що має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мт. 11.3), але діждався тільки того, що по наказу царя Ірода йому відрубали голову. Він подібно старозавітному пророку Мойсею, що виводив народ Ізраїльський з рабства до вільного життя, але життя цього не сподобився – так само й св.. Іоанн Предтеча, що все своє життя вів людей до нового життя в Христовій церкві сам до нього не ввійшов. Він остався вічним вартовим на переході старого дохристиянського життя до нового християнського.

   На жаль в нашому житті ще затрималися дохристиянські язичницькі  звичаї. Особливо стали в нинішній час відроджуватися поганське свято Купала, яке в народі називають Івана Купала, язичницького божка наших предків – літа, тепла, весілля, божка молоді, що до св.. Іоанна Предтечі не має ніякого відношення. Нам, християнам, не варто, а ба навіть є великим гріхом відвідувати і підтримувати ці традиції, які з християнською вірою не мають стосунку.