29 травня. Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа.

     Свято Вознесіння Христового належить до числа найбільших дванадцяти свят і відзначається Церквою на 40-й день після Пасхи. Цей день завжди припадає на четвер шостого тижня, бо саме через сорок днів Ісус Христос вознісся на небо і сів праворуч Отця.

     Людини на землі лише гість, мандрівник, який здійснює свій «хресний хід» у вічність. А Господь Своїм Вознесінням вказує кожному шлях сходження до неї. Згадаймо Євангеліє. Після Воскресіння, піч час одного із явлень Своїм учням, Господь велів, щоб вони зібралися в Єрусалимі, де Христос прийшов до них таємно. Після зустрічі Спаситель пояснив, для чого Йому необхідно було постраждати та померти за людей. Після цього Він, заспокоюючи апостолів від розлуки, наказав їм залишатися в Єрусалимі та чекати Утішителя – Святого Духа. Розмовляючи з учнями, Христос вивів їх з міста та пішов до Віфанії, де на вершині Єлеонської (Оливної) гори зупинився, підняв руки і благословив усіх. Учні були вражені тим, що на їх очах Христос почав віддалятися, піднімаючись вище і вище на небо. Коли світла хмара приховала Господа від учнів, їм з’явилися два ангели і сповістили, що Господь знову прийде на землю так само, як і возносився на небо. Апостоли вклонилися Господу, що був уже невидимий, і повернулися до Єрусалима.

     Апостоли Христові і святі отці вчать нас, що Господь зійшов на Небо і сів на одному престолі з Отцем Небесним, не розлучившись зі своїм людським єством. У день Вознесіння важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове, лише вклавши пальці в Його рани? Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння. У сходженні, устремлінні вгору вкладений глибокий зміст. Куди вознісся Господь? Не просто в небо, а те Царство, яке «всередині нас є». Тож усім нам належить піднестися над суєтою, над житейськими клопотами, переступити через свій людський страх про завтрашній день, який змушує думати тільки про хліб насущний. Господь говорить нам: «Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, а все інше додасться вам».(Мт.6:33-34). Кожної Божественної літургії священики в храмах промовляють: «До неба піднесімо серця». Як це важливо – хоча б іноді відволікатися від мирських турбот і підносити вгору свій погляд і серце! Це час молитви, час єднання з Богом, коли людина починає розуміти, як їй потрібно проживати своє життя. Піднісшись на небо, Ісус Христос, за власною Його обіцянкою, невидимо завжди знаходиться на землі серед віруючих в Нього і знову прийде на землю видимим чином, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після чого, як сказано у Святому Писанні, настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне життя, яке для істинно віруючих і благочестивих людей буде цілком блаженним, а для невіруючих і грішників вельми болісним. Тому Вознесіння це не втрата Бога, не розрив з Ним, а заклик до преображення, до сходження, піднесення  увись слідом за Господом, в Його Царство.

     У Свято Михайлівській церкві відслужилася святкова Літургія, а після Літургії відправився подячний молебень Господу Богу за проведені вибори в Україні і що Господь подав усім людям України добрий розум і єдність. Український народ перед загрозою вторгнення чужинців об’єднався, і за це велика Божа заслуга. Після молебна служилася панахида за воїнів і за вождів, що поклали життя своє боронячи Україну і віру від нечестивих окупантів, терористів і сепаратистів, а також за тих, хто загинув в протистоянні на Майдані і мирних жителів, що загинули від рук сепаратистів і терористів.