27 вересня Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

   Виникнення свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього православний світ зобов’язаний святій цариці Олені, матері Римського імператора Костянтина, і її археологічним розкопкам, які вона організувала в Єрусалимі в 326 році. Потреба у розкопках появилася тому, що місце хресних страждань Христа не було тоді шановане. Це пов’язане з тим, що в перші віки нашої ери з християнством намагалися боротися і юдейські священнослужителі і влада Римської імперії, складовою частиною якої була і Палестина. Після зруйнування Єрусалиму в 70 році, на місці Голгофи був збудований храм язичницької богині Венери, покровительки розпусти. Крім того, більшість перших християн – тих, які могли з покоління в покоління передавати інформацію про місця, пов’язаних з земним життям Ісуса Христа, були євреями, а римська влада після зруйнування Єрусалима вигнала їх з Палестини. Тобто в IY-му столітті просто нікому було показати ні місце розп’яття Ісуса Христа, місце його поховання. Але гора Голгофа, на якій Ісус перетерпів страждання, була відома кожному жителю Єрусалима. Благочестива цариця Олена прибула в Єрусалим, щоб знайти Хрест, на якому розп’яли Ісуса. За наказом правительки був зруйнований храм Венери на Голгофі. Хрест Ісуса Христа виявився завдяки прояву божественної благодаті: коли до нього доторкнулася хвора жінка, вона миттєво зцілилася, також доторкнулися ним до тіла покійника – він ожив. В цей час велика кількість народу зібралася на місці розкопок і хотіли бачити чудесне хресне знамення, що повернуло життя померлому, а тому патріарх Єрусалимський Макарій став піднімати (воздвигати) по черзі на всі сторони світу, на народ падав на коліна і викликував «Господи, помилуй». Звідси і назва – Животворчий Хрест. Спеціальним указом імператора Костянтина в Єрусалимі був збудований величезний і величний храм Воскресіння Христового. Він включив у себе і печеру, де був похований Христос, і Голгофу. Храм будувався приблизно 10 років і освячений був 26 вересня 335 року. Наступного дня було врочисте воздвиження віднайденого Хресного Древа.

    Свято Воздвиження нагадує нам про наш обов’язок шанувати, любити й визнавати святий Хрест. «Не будемо соромитися Хреста Христового, - каже святий Кирило Єрусалимський, - хто б його не приховував, а ти явно покладай його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, тремтіли й далеко втікали, Роби цей знак, коли їси чи п’єш, коли сидиш, лягаєш, встаєш або ходиш, одним словом при кожній нагоді». А святитель Іоан Золотоустий продовжує думку, вказуючи на висоту значення Хреста для спасіння роду людського завдяки жертві Спасителя: «Хрест – благоговіння Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, утвердження Церкви, твердиня святих, світло всього всесвіту».

   В цей день св.. Михайлівському храмі відслужилася Божественна Літургія, яка передувалася всенічним бдінням з благослонням хлібів та виносом св.. Хреста на середину церкви.