13 червня цього року Св. Церква відзначає свято Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Після Свого переможного Воскресіння Господь наш Ісус Христос протягом сорока днів перебував на землі. За цей час Його бачили очима, доторкалися до Його Пречистого Тіла. Але тіло Його не було простим, людським, і Він не жив звичним життя людей. Святим апостолам Він «являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже». Настав час, коли земна присутність Ісуса Христа з апостолами повинна припинитися, поки Він не повернеться в славі Своїй судити світ. Воскреслий Господь уже більше не міг залишатися на землі: перемігший смерть не може перебувати серед тління. Він виконав усе, для чого був посланий був Отцем.

В сороковий день по Воскресінні із мертвих Господь Ісус Христос, явився  Своїм ученикам в Єрусалимі, разом з ним прийшов на Єлеонську гору. Благословивши їх, Спаситель у них на очах піднявся на небо, «і хмара  взяла Його з очей їхніх».(Діян. 1. 9). Христос вознісся на небо з гори Єлеонської, де Він так часто проводив ночі в молитві і звідки почалася Його Голгофська дорога. Коли апостоли поглядом проводжали Спасителя, враз явилися їм два мужа в білій одежі і сказали: «мужі галілейські, чого стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1 11). І відтепер апостоли будуть з радісним терпінням чекати від Нього безцінних дарів: через десять днів – Святого Духа, потім – безперервної допомоги і підтримки, і далі – Його Другого Пришестя. Розлучившись з Спасителем, вони з радістю повернулися в Єрусалим, пам’ятаючи обіцянку Його: «Я з вами по всі дні до кінця віку»(Мф 28.20).