19 серпня. Свято Преображення Господнього.

    Зранку віруючі поспішали до храму з кошиками, прикрашеними квітами та покритими вишиваними покривальцями. А у кошиках – все, що вродила Херсонська земля: виноград, яблука, сливи, персики, алича, груші. Особливо щедро вродив виноград. І люди несли до церкви, щоб посвятити їх. Яке ж це свято, і для чого церковний дзвін скликав вірних до церкви? А свято це називається Преображення Господнє, або в народі називають Спаса.

   Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає,  Ісус Христос  показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх  страждань Ісус Христос взяв трьох Своїх учеників: Петра, Якова та Іоанна і з ними піднявся на високу гору молитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фагор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини). Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з’явились, у славі небесній два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Надзвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: «Господи! Добре нам бути тут; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління;Його слухайте!» Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь». Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне із мертвих. Своїм Преображенням Спаситель показав нам, яким стануть люди в майбутньому житті, в Царстві Небесному, як преобразиться тоді весь наш земний світ.

    Після Божественної Літургії о. Олександр прочитав молитви на освячення плодів і освятив їх.

     Звичай приносити плоди в належний час є безсумнівно давній, і в християнській Церкві являється частиною як продовження подібного звичаю старозавітної(Бут. 4. 2-4; Вих.29. 23; Чис. 15, 19-21 Втор. 14, 22), частиною як апостольської постанови (1 Кор.16. 27). Припис відносно цього звичаю викладений у 3 апостольському правилі ( Карф. Соб. 46, YI, 28). До цього часу в Греції та й у нас на Україні дозрівав хліб і, особливо на півдні виноград, - приносяться для благословення, в знак подяки за отримання цих плодів для харчування людини. Св. Іоанн Золотоустий навчає: «землероб отримує плоди від землі не стільки за свої труди і старанність, скільки по благості Бога, що їх вирощує». Більш спеціальне значення освячення плодів на свято Преображення Господнього обумовлено по спільному розумінню Церкви, що в події Преображення Господу благоугодно було показати   той новий стан, в який вступило тіло людське в воскресіння Господа і має вступити в загальне воскресіння всіх віруючих. Оскільки  вся природа постраждала за людські гріхи, то разом  же з ним вона очікує і оновлення Божого. Звідси церковне благословення плодів запевняє людину в цій надії.