19 грудня. Святителя Миколая Архієпископа Мир Лікійського, чудотворця.

Святі являють особливу любов тим, хто їх шанує

Нам Усім добре відомо, що святі угодники Божі, як особливо близькі до Бога, і після свого переходу в небесні оселі не перестають клопотатися за нас перед Богом, просячи благодаті та милості всім нам. Осяяні світлом лиця Божого святі Божі бачать нас, знають, які ми покладаємо на них надії, а тому, без сумніву, стають велелюбними нашими покровителями, захисниками та помічниками.

А допомагають святі із нас особливо тим, хто плекає до них особливу любов, з особливою старанністю молиться до них і шанує дні їхньої пам'яті.Довести це прикладами неважко, бо таких прикладів у "Житіях святих" є безліч. Візьмемо для нашого повчання один з таких.
Жив у Царгороді благочестивий ремісник на ім'я Микола, який мав особливу гарячу любов до святителя Миколая та завжди з особливою старанністю шанував дні його пам'яті. Коли прийшла до цієї людини він старість, не в силах будучи далі трудитися, дійшов до крайнього убозтва. Наближався день святителя. Микола засумував задумався: на що ж він буде справляти свято? Коли поділився він своїм із дружиною, та відповіла йому так. "- Ти знаєш, пане мій, що ми обидва старі та близькі до смерті. То чому нам, може вже в останній раз, не вшанувати пам'ять Святителя? Ось у мене є добрий килим, на що він нам? Піди, купи продай його та все необхідне до свята». Миколай зрадів такій пропозиції дружини, взяв килим і пішов з ним на ринок. Дорогою зустрівся його невідомий старець і запитав: - Куди, друже мій, йдеш? - На торг, відповідав Микола, бо хочу продати свій килим. Старець сказав: - А яку ціну ти хотів би взяти за нього? - Коштував він перш вісім золотих монет, сказав Микола, а тепер візьму скільки даси... - Чи хочеш взяти шість монет?- сказав старець. Миколай із радістю погодився, бо килим не коштував цих грошей, взяв золото, віддав старцю килим вони і на цьому й розійшлися.
Але ось, коли Микола ще не встиг повернутися додому, невідомий старець, який купив килим, прийшов до його дружини, та повертаючи килим їй каже: - Твій чоловік, мій старий товариш, попросив мене віднести до тебе килим цей. Візьми його. І з цими словами, віддавши килим, невідомий зник. Дружина ж думаючи, що чоловік пошкодував продавати килим, сильно розгнівалася на Миколая, і коли той повернувся обсипала його докорами та, показуючи килим, називала його і брехуном зрадником святителю Миколаю.

Чоловік коли побачив свій килим руках у дружини настільки здивувався, що не в силах був і відповісти їй. Нарешті, коли трохи отямився, йому прийшла думка: чи не диво це Святителя? І тут він, піднісши свої руки до неба, вигукнув: - Слава Тобі, Христе Боже, що твориш чудеса молитвами святого угодника Свого Миколая! Потім чоловік звернувся до дружини й запитав: - Скажи, а хто приніс тобі килим? Відповіла Дружина: - Якийсь благочестивий старець, одягнений в світлий одяг. Він приніс килим до мене й сказав, що ти його віднести звелів сюди. Я ж не сміла запитати хто він. Тоді чоловік показав дружині золото, виручене від продажу килима , а також муку, вино, просфори і свічки, куплені на свято Миколая Чудотворця. І далі продовжив: - Живий Господь! Вірую, що чоловік який купив у мене був килим не хто інший, як сам святитель Миколай, бо коли я продавав йому килим, ніхто з моїх друзів і не бачив його думали, що я розмовляю з примарою або збожеволів. Тут дружина і зрозуміла, що вчинив диво з ними угодник Божий, і обоє, єдиними устами дякували і прославили Святителя.
Безсумнівно, що бачать святі нас, знають що ми відчуваємо до них, і звичайно, віддадуть нам'ю любов за любов, і сторицею повернуть те, на що ми з любові до них, особливо в дні їх пам'яті, зробимо яку-небудь добру справу. Наприклад, принесемо пожертву до церкви, або допоможемо бідним. А це все навчає нас вдаватися в молитвах до святих, розвивати до них гарячої почуття любові, шанувати дні їхньої пам'яті наслідувати та їх чесноти. Благословимо Господа, що дав нам в особі і святих великих заступників помічників. Будемо пам'ятати, що вони завжди готові випросити у Бога благодать милість і всім нам, а найперше тим, хто любить і шанує їх. Амінь.