17 грудня. Святої великомучениці Варвари.

   Свята великомучениця Варвара жила і постраждала при імператорі Максиміані (305 – 311) в 306 році. Її батько, закоренілий язичник Діоскор, був багатого і знатного роду в м. Іліополі Фінікійському. Рано овдовівши, він зосередив усю свою силу душевної прихильності до єдиної дочки. Отримавши високу освіту від учителів-язичників, надзвичайної краси дівчина стала собі задавати питання чи могли бездушні язичницькі божки створити такий прекрасний і гармонійний світ. Дівчина познайомилася в місті з юними сповідницями віри  Христової і вони відкрили їй вчення про Творця світу, про Тройцю, про Сина Божого і Його спасительну місію. Через деякий час свята Варвара прийняла святе хрещення. Коли батько дізнався, що його дочка християнка, він віддав її на страшні муки і сам власноручно стратив її. У YI столітті нетлінні мощі святої Варвари були перенесені у Константинопіль, а XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна Варвара, вступивши в шлюб з київським князем Михайлом Ізяславовичем, привезла їх у Київ. Мощі святої великомучениці Варвари знаходяться у Володимирівському патріаршому соборі м. Київ.

   В цей день молебень з акафістом перед образом святої великомучениці Варвари очолив о. Олександр Квітка у свято Іллінській церкві с. Дудчани Нововоронцовського району у співслужінні настоятеля протоієрея Ігоря Ільницького та настоятеля свято Миколаївської церкви с. Новомиколаївка священика Віталія Галича. Співав зведений хор с. Зміївки та с. Дудчани під керівництвом регента свято Михайлівської церкви с. Зміївки матінки Дарії. В кінці акафіста проспівався просительний молебень (суплікація) стоячи на колінах. З словом до віруючих звернувся о. Олександр. Зокрема він зазначив, що ікона св.. Варвари, перед якою служили акафіст є із Зміївської церкви і після свята арх.. Михаїла ікона відправилася по парафіям Північного благочиння, щоб підкріпити віруючих у їхньому житті, щоб свята Варвара заступалася за кожним, хто з вірою до неї приходить, оскільки вона стоїть перед Господом Ісусом Христом, як невістка Його, бо вона обрала Його небесним Женихом. Крім того образ святої Варвари у свій час обновився, тобто з темного він став світлим, після того як він полежав на мощах святої Варвари, котрі привозили у Херсон. І це не випадково, як і образ Касперовської ікони Божої Матері обновився і навіть став проявляти чудеса. Це все діється сила Божа. Бог творить чудеса в іконах, щоб показати, що Він проявляє Своє благовоління і до віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ми всі діти Божі. І всіх однаково Бог любить і милує. Для Бога нема розділення: «канонічні чи неканонічні», «благодатні чи не благодатні», «раскольнікі чи не раскольнікі», бо ми від канонів Церкви не відступили, а у Катехізісі (вчення Правосласної віри) написано так: розколом називається вихід з  православ’я і зміна обрядів. Чи ми вийшли з Православ’я ? Ні не вийшли! Чи змінили ми обряди? Ні не змінили. Ми дотримуємося вчення Вселенської Церкви. Служимо по таких же самих книгах, що і всі Православні Церкви світу. Єдине що ми не підпорядковуємося Москві, то це не гріх, бо й апостольські правила гласять, що кожна незалежна держава повинна мати свого предстоятеля Церкви, і ми маємо. Це Святійший Патріарх Філарет. І ніякі людські санкції не можуть нас позбавити нас Божої благодаті, спілкування з Богом,  і ніхто нас не може відлучити від любові Божої, за словами апостола. Чи може грішна людина керувати Богом? В бесіді з самарянкою Ісус Христос казав: Дух дихає де хоче(Ін.3.8), а не там де йому вкаже грішна людина, яку б вона посаду не займала, чи який би сан вона не мала. Тому будемо триматися нашої святої Української Православної Церкви Київського Патріархату і ніякий ворог хай не бентежить наші душі і цьому нехай нам допоможе Господь і молитви святої великомучениці Варвари.