Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Выбрать язык / Select language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » 2016 » Сентябрь » 27

    21 вересня. Різдво Пресвятої Богородиці.

         Пресвята Матір Божа народилася від стареньких безплідних батьків в місті Назареті, що знаходиться, на три дні відстані від Єрусалиму. У всій Галілеї не було більш неприглядного містечка, як Назарет; «від Назарета чи може що добро бути», – говорили євреї, коли почули, звідти з’явився великий пророк Ісус. Згідно зі свідченнями пророків, обіцяний Спаситиль світу повинен був народитися з царського племені Давидового. Але з часу Вавілонського полону нащадки царя Давида втрачали мало-помалу свої права, і, коли піднісся рід Маккавеїв, зникла вся відмінність царського роду і став він разом з простим народом. Коли в передбачений пророками час царська влада перейшла до чужоземця Ірода Великого; коли наступило залізне, жорстоке володарювання Римської імперії; коли виявився загальний занепад моральності і релігії, — тоді юдеї усвідомили, що седмиці Даниїлові приходять до кінця, і з нетерпінням почали чекати появи Месії, сподіваючись бачити Його в образі великого царя-завойовника, який звільнить їх від чужоземного ярма і дасть їм панування над іншими народами. 
         У Назареті жила благочестива сімейна пара – Йоаким і Анна. Йоаким походив з коліна Юдиного, царського роду, Анна була молодшою дочкою священика від племені Аарона, Матфана, у якого були три дочки: Марія, Софія і Анна; у Софії була дочка Єлисавета, яка була матір’ю Іоана Предтечі. 
         Йоаким і Анна були праведні перед Господом і чистим серцем дотримували заповіді Його і всім були відомі не стільки знатністю свого походження, скільки своїм смиренням і милосердям. Так досягли вони глибокої старості. Все їх життя було пройняте любов’ю до Бога і милосердям до ближніх: щорічно виділяли вони зі своїх доходів дві третини: одну жертвували в храм Божий, іншу роздавали бідним і мандрівникам; останнє ж використовували для власних потреб. Вони були щасливі, але бездітність сповнювала скорботою їхні серця: у той час, бездітність вважалася ганьбою і важким покаранням, тим більше для нащадків Давида, оскільки обіцяний Месія мав прийти саме з їхнього роду. Пройшло 50 років їх шлюбного життя, а вони терпіли ганьбу бездітності. Згідно із законом, щопідтримували фарисеї, Йоаким мав право вимагати розлучення через неплідність дружини; але Йоаким, людина праведна, любив і шанував дружину свою Анну за її незвичайну лагідність та високі чесноти і не хотів розлучитися з нею. У великі свята вони мали звичай ходити до Єрусалиму. До дня оновлення храму прийшов Йоаким в храм, щоб разом з іншими своїми співвітчизниками принести жертву; але архієрей Іссахар відкинув приношення Йоакима і, докоривши його бездітністю, сказав: «Господь, через деякі твої таємні гріхи, забрав від Тебе своє благословення». Інші люди теж поносили його: «Недозволенно тобі приносити з нами дари твої, бо ти не створив сім’я в Ізраїлі». Важко було Йоакиму чути такі привселюдні дорікання, і не повернувся він додому, та пішов у пустелю. Сорок днів і сорок ночей праведний старець плакав, постився і молився, волаючи до Бога, щоб забрав від нього ганьбу і нарікання, щоб дарував йому дитину в старості. В той же час, дізнавшись про те як образили її чоловіка, Анна безутішно плакала і, щоб приховати свою скорботу, пішла в сад. Сидячи під лавровим деревом, вона не переставала плакати і молитися з непохитною вірою, що Бог може і неможливе для людей зробити можливим! В цей час, піднявши очі до неба, вона побачила серед гілочок лаврового дерева гніздо з неопереними ще пташенятами – ще сильніше полилися з її очей сльози, ще жалібніше виливалися з її серця моління: «Горе мені, самотній, – волала вона, – всі в світі радіють дітьми: і птахи небесні, і звірі земні родючі у Тебе, Господи, і земля приносить вчасно плоди свої, і всі благословляють Тебе! Одна я як степ безводний, без життя і рослинності! Зглянься на мене, Господи, і почуй молитву мою!»  Раптом перед нею з’явився ангел Господній і сказав: «Анна! Господь почув молитви твої, і Ти народиш дитя, і сім’ям твоїм благословляться всі роди земні. Ім’я твоєї дочки та буде Марія, і нею дасться спасіння всьому світу» Ангел повелів Анні йти до Єрусалиму, провістивши їй, що свого чоловіка вона зустріне біля золотих воріт. Ангел Божий з’явився і праведному Йоакиму, що стояв на молитві в пустелі, і сказав: «Господь прийняв твої молитви: дружина твоя народить тобі дочку, про яку всі радітимуть. Йди до Єрусалиму і там біля золотих воріт знайдеш дружину твою, якій я сповістив це».  Вони зустрілися; разом принесли подячні жертви в храмі Божому, разом повернулися додому, з твердою вірою, що отримають за Господнім словом. Православна Церква з давніх часів святкує в 9 (22) грудня Зачаття Пресвятої Богородиці від престарілих батьків. За вченням Православної Церкви, Пресвята Діва Марія зачата і народжена за обітницею Божою від чоловіка і жінки природнім чином; Єдиний Господь Ісус Христос народився від Приснодіви Марії безмужно, від Святого Духа.  За звичаєм юдейським, в 15-й день після народження немовляти дано було Їй ім’я, вказане ангелом Божим, Марія (євр. Маріам, що означає: «володарка», «владичиця»)

     

    Переглядів: 52 | Додав: ivan | Дата: 27.09.2016 | Коментарі (0)

    11 вересня. Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.


         Після Хрещення Господнього святий Іоан Хреститель був вкинутий у темницю Іродом Антипою, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини і в кожній поставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа отримав від імператора Августа в управління Галілею). Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3:19-20). В день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисяченачальникам. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями чим догодила Іродові. У вдячність дівиці він присягнувся дати усе, чого б вона не попросила, навіть до половини свого царства. Танцівниця за порадою своєї озлобленої матері Іродіади, попросила подати їй на блюді голову Іоана Хрестителя. Таке побажання засмутило Ірода. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив Предтечу. Але через гостей та необережної клятви він повелів відрубати голову святому Іоану і принести Саломії. За переказами, вуста мертвої глави проповідника покаяння ще раз відкрилися і вимовили: «Іроде, не личить тобі мати дружини Филипа, брата твого». Саломія узяла блюдо з главою святого Іоана і віднесла своїй матері. Несамовита Іродіада сколола язик пророка голкою і закопала його святу главу в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродового Хузи, захоронила святу главу Іоана Хрестителя в глиняній посудині на горі Єлеонській, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоана Хрестителя узяли в ту ж ніч його учні та захоронили в Севастії, там, де здійснився злочин. Після вбивства святого Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще деякий час. Понтій Пілат, правитель Юдеї, посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23:7-12). Суд Божий звершився над Іродом, Іродіадою та Саломією ще за їх земного життя. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її знаходилася над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла до тих пір, поки гострий лід не перерізав її шиї. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іродові з Іродіадою, як колись принесли їм главу святого Іоана Предтечі.
         Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки послав військо проти Ірода, яке завдало поразки військам Ірода. Римський імператор Кай Калігула (37 – 41 р. п.) через це розгнівавшись заслав Ірода разом з Іродіадою в ув’язнення у Галію, пізніше в Іспанію. Там вони були поглинені землею, що розступилася. В знак скорботи та в спогад насильницької смерті великого пророка, у день Усікновення глави Іоана Хрестителя, Церквою встановлено строгий піст.

    Переглядів: 72 | Додав: ivan | Дата: 27.09.2016 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 50
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Цікаво знати
    Вверх Яндекс.Метрика