12 липня свято святих первоверховних Апостолів Петро і Павла.

   Свято в честь св.. Апостолів Петра й Павла є одним з найголовніших рокових свят у липні. Як підготовка до цього свята встановлений також окремий піст, що триває від понеділка по неділі Всіх Святих (по першій неділі після неділі св.. Трійці) аж до цього свята. Святкуємо це свято кожного року 12 липня.

   Св. Апостол Петро був духовно пов'язаний з нашим Спасителем упродовж усього Його перебування на землі, а по Його смерті він виявив себе щирим ісповідником Його віри та проповідником  Його Божественної науки. До свого покликання на апостольське служіння називався Симоном і був сином рибалки Іони. Жив він у містечку Віфсаїді, недалеко Генісаретського озера. Був він братом св.. Апостола Андрія, основоположника Церкви Христової в Україні. Після вознесіння Спасителя на Небо Петро (Симон) почав свою місію. Спочатку він проповідував у різних містах Палестини, і внаслідок його проповідей багато там людей навернулися до християнства. У Палестині  він зустрівся з опозицією найвищого юдейського Суду, усе ж така до 42-го року він не дуже був переслідуваний. Але з 42-го року юдейський цар Ірод Агриппа вкинув його у в’язницю , і там він незабаром мав бути страчений. Апостол Петро одначе чудесним способом був виведений із в’язниці і тоді покинув Палестину. Під час переслідування християн за римського імператора Нерона між 64-68 роками Петро був розп’ятий на хресті. Давній переказ повідомляє, що апостол Петро був розп’ятий головою вниз,  - на його власне прохання.

   Апостол Павло є найбільшим місіонером Христової Церкви. Його чудесне навернення на віру Христову в дорозі до міста Дамаска(Діян. 9. 1-12) дуже подібне до його життя, як християнина, бо ж життя його відзначилося надзвичайними історичними пригодами.

   Ап. Павло до свого навернення звався Савлом і був сином заможних юдеїв з міста Тарсу у Килікії. Він був римським громадянином. Навчався в Єрусалимі  у відомого рабина Гамалиїла. Його виховання було під строгим впливом юдейської віри й традицій. Згідно з юдейською  традицією, його, подібно як всіх хлопців, під час навчання, навчили робити намети. Пізніше, коли він уже під іменем Павла, проповідував у різних місцях країни, то цим ремеслом він заробляв собі на прожиток. Савл був близько пов’язаний з юдейським Верховним Судом (Синедріоном) у Єрусалимі, і представниками цього суду він був посланий у Дамаск, щоб там переслідувати християн – після того  як побили камінням архідиякона Стефана. (Архідиякон Стефан таким чином став першим мучеником за віру Христову). Чудесно навернувшись (у дорозі до Дамаску)  на християнство, Павло здивував усіх юдеїв  тим, що почав ревно проповідувати Євангелію Христову в юдейських синагогах, і там він навертав багато юдеїв на Христову віру. Через це він згодом мусів таємно втікати з міста. Апостола Павла називають «апостолом язичників» (Рим. 11. 13), тому, що він проповідав серед язичників. Європа християнським просвіщенням зобов’язана йому. Більше всіх апостолів він потрудився у благовісті Христовому. Перетерпівши безліч скорботи і страждань у своїх місіонерських подвигах, він отримав від Бога надзвичайні одкровення. Він був узятий живим у рай і « чув невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2 Кор. 12. 4). Своєю молитвою апостол Павло створив багато великих чудес. Успіху його проповіді сприяли глибокі переконання у Божественності учення, що він проповідував, спокійна мужність серед всіляких небезпек, знання людських сердець і природня красномовність. І разом з тим незвичайна любов до людей жила в серці Павла. Цим духом любові проникнуті 14 Послань, що увійшли в канонічні книги Нового Заповіту. Послання ці були і залишаються взірцем духовних і моральних шукань християнина. Православна Церква прославляє міць святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення грішників. В апостолі Петрові – образ людини, що відвернулася від Господа і покаялася, в апостолі Павлові – образ людини, що противилася проповіді Господній, а потім увірувала.