За сім
урожайних років Йосиф зібрав у Єгипті стільки хліба, що його вистачило і на
голодні роки, і навіть можна було продавати в інші країни. Звідусіль
з`їжджалися в Єгипет за хлібом, тому що голод лютував по всій землі.
Приїхали
в Єгипет за хлібом і сини Якова із землі Ханаанської. Вони прийшли до Йосифа,
вклонилися йому до землі, але не впізнали його. Йосиф же впізнав братів і
мимоволі згадав сни свого дитинства; але, щоб переконатися, чи справді брати
стали кращими, повівся з ними суворо і сказав їм:
– Ви,
мабуть, підглядачі (чужі розвідники), прийшли вивідати усе на нашій землі, щоб
потім завоювати її.
– Ні, –
відповіли брати, – ми люди чесні і всі сини однієї людини на землі Ханаанській.
Нас було дванадцятеро, але одного не стало, а найменший залишився при батькові.
– Якщо
ви кажете правду, – сказав Йосиф, – то нехай один з вас залишиться тут, а решта
нехай відвезуть хліб і привезуть наймолодшого брата.
Тоді
брати стали перемовлятися між собою, гадаючи, що Йосиф не розуміє їх, бо він
розмовляв з ними через тлумача: "Ось нам і покарання за гріх проти нашого
брата. Ми не пощадили його, тож і маємо тепер таке горе".
Йосиф
же, почувши, про що вони перемовляються, відійшов від них і заплакав. Після
цього він залишив біля себе Симеона, а інших братів відпустив.
Через
рік брати знову приїхали в Єгипет по хліб і привезли із собою молодшого брата
Веніамина. Йосиф, побачивши між ними Веніамина, наказав привести їх у дім свій
і влаштував для них обід. І, дивлячись на Веніамина, заплакав на радощах. Аби
брати не помітили його сліз, він пішов в іншу кімнату і вмив своє лице.
Пообідавши, Йосиф звелів насипати їм хліба у мішки, а в мішок Веніамина наказав
покласти срібний келих, з якого пив сам. Наступного ранку він відпустив їх
додому.
Та
тільки-но брати виїхали, як Йосиф звелів своєму управителеві догнати їх та
обшукати, чи не вкрали вони келих. Келих знайшовся у мішку Веніамина. Усі брати
повернулись до Йосифа, впали перед ним на землю і сказали: "Бог розкрив
неправду нашу; тепер ми всі раби твої".
"Ні,
– відповів Йосиф, – хай залишиться рабом той, у кого знайшовся келих, а ви
можете повернутись до батька".
Тоді
виступив Іуда і сказав Йосифові: "Господарю мій! Батько наш старий і цього
сина любить над усе; я поручився привезти його цілим назад; хай краще я
залишуся рабом у тебе замість нього, а його відпусти з братами до батька; бо
коли він не повернеться, то батько наш помре з горя".
Тепер
Йосиф побачив, що брати змінилися на краще, і більше не став приховувати себе.
Він відправив усіх слуг, заплакав і сказав: "Я – брат ваш Йосиф, якого ви
продали в Єгипет!"
Брати
оторопіли так, що не спроможні були сказати слова.
А Йосиф
вів далі: "Не бійтеся! Сам Бог привів мене сюди, для збереження вашого
життя. Вирушайте швидше до батька і скажіть йому, щоб він їхав у Єгипет до
мене, тому що треба ще пережити нам п`ять років голоду". І став обіймати
та цілувати Веніамина і всіх братів і плакав при цьому.
Коли
Яків з великою радістю дізнався, що його син Йосиф живий, він переселився з
усією своєю родиною в Єгипет.
Сімнадцять
років прожив старий Яків-Ізраїль в Єгипті і став чекати смерті. Спершу він
благословив Йосифа та його дітей – Манасію та Єфрема. Йосиф підвів дітей своїх
до батька так, що старший Манасія стояв навпроти правої руки Якова; а молодший
Єфрем стояв навпроти лівої. Але Яків склав руки хрестом так, що права
його рука лягла на голову Єфрема, а ліва – на голову Манасії. І благословив їх:
Єфрема як старшого, а Манасію як молодшого.
Це
хрестоподібне складання рук Яковом для благословення було прообразом Хреста
Христового і того часу, коли люди отримуватимуть благословення Господнє не
за старшинством, а за своїми добрими вчинками і справами.
Згодом,
зібравши навколо постелі усіх синів своїх, він кожному з них дав благословення
і звістив Іуді, що з потомства його будуть царі над єврейським народом до тих
пір, поки не прийде Примиритель, тобто Христос Спаситель.
Після
цього він заповів синам своїм, щоб вони поховали його в землі Ханаанській, там,
де поховані його батьки. І помер Яків-Ізраїль у віці ста сорока семи літ, і
віднесли його сини в землю Ханаанську і поховали там.
Через
п`ятдесят років після Якова помер і Йосиф. Перед смертю він сказав, що Бог
виведе єврейський народ з Єгипту і поверне в землю Ханаанську. Він заповів
також, щоб кістки його були перенесені на рідну землю.
В Єгипті
сім`я Якова-Ізраїля швидко розмножилась і утворила народ, який став називатися ізраїльським,
чи єврейським. Він ділився на дванадцять колін за числом дванадцяти
синів Якова.
Історія Йосифа, що постраждав від своїх братів, а потім прославився і врятував їм
життя, була прообразом Христа Спасителя. Спаситель теж постраждав від
свого народу, вмер на хресті, потім воскрес і прославився, і спас людей від
гріха та вічної смерті.
|