Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » Архив новостей
    « 1 2 ... 7 8 9 10 11 12 »

    29 березня.

      У Зміївській середній школі відбувся тематичний урок присвячений 70-ти річчю визволенню Херсонщини від фашистко-німецьких окупантів та створенню Херсонської області. Учні 11 класу, під керівництвом класного керівника, учителя української мови Марчак Ольги Михайлівної, підготували цікаві реферати з утворення Херсонської області, її економічні здобутки, участь у Великій Вітчизняній війні і таке інше. На урок був запрошений настоятель св. Арх. Михайлівської церкви о. Олександр Квітка.

    Переглядів: 209 | Додав: ivan | Дата: 30.03.2014 | Коментарі (0)

    Хресна дорога.

         Кожної пятниці Великого посту увечері відправляється хресна дорога. Ця служба дає змогу віруючим згадати та зрозуміти які страждання перетерпів Ісус Христос за для нашого спасіння.

    Переглядів: 242 | Додав: ivan | Дата: 14.03.2014 | Коментарі (0)

    14 березня, Таїнство єлеосвячення.

    Вранці віруючі зібралися щоб провести таїнство єлеосвячення.

    Соборування, або інакше Єлеосвячення — це церковне Таїнство. Встановлення самого Таїнства своєю історією заглиблюється в давнину віків, аж до апостольського періоду. Святий апостол Яків у своєму посланні говорить: " Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому." (Як. 5. 14-15). 

    Переглядів: 229 | Додав: ivan | Дата: 14.03.2014 | Коментарі (0)

    2 березня. Неділя сиропусна. Згадування Адамового вигнання. Прощена неділя.

    Сидів Адам навпроти раю і, ридаючи, оплакував свою наготу: горе мені, лукавою спокусою вмовленому, обманеному і від слави віддаленому! (стихира на Господи взиваю). Сьогодні на порозі святого спасенного  великого Посту свята Церква згадує причину нашого гріхопадіння. Перші люди Адам і Єва порушили Божу заповідь не їсти плодів від дерева пізнання добра і зла і тим накликали гнів Божий не тільки на себе, а на увесь рід людський. Гріх передавався з роду в рід, з покоління у покоління, як із зараженого джерела тече заражена вода і отруює всіх так і гріх отруює людську природу і людина не змогла звільнитися сама від гріха. Тому Творець взяв на Себе людську природу, крім гріха, і Своїми муками , смертю і воскресінням переміг гріх. Свята Церква нас закликає побороти гріх. Для цього вона пропонує різні способи: піст, молитва, покаяння. Піст має видиму і невидиму сторони: видима – утримання від скоромної їжі: молока, мяса, яєць. Невидима – посилення молитов, каяття у своїх гріхах, визнання своєї нікчемності, примирення із своїми ближніми. Все це ми повинні робити повсякчас, але особливу увагу повинні приділяти для спасіння своєї душі у дні посту, які Церква установила перед особливими подіями в житті Церкви.  Перед святом Різдва Христового, святом Петра і Павла, Успіння Божої Матері і свята із  свят Воскресіння Господа і Спаса Ісуса Христа Пасхи Христової. Щоби достойно зустріти ці свята, з чистою душею і серцем віддати належне шанування цим подіям, які сталися на землі. Сам Ісус Христос зразу після Свого хрещення в ріці Йордані пішов у пустиню і постив сорок днів і нам подав приклад як треба робити щоб спасти свою душу.

    Що таке є піст? Піст є взагалі стримання, є достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в собі самому, перемагати свої недобрі звички та пристрасті. Піст є обмеження нижчих потреб тіла, щоб віддавати більше уваги вищим прагненням душі людської. Піст взагалі є високий, відданий Богу, настрій душі й рішуче обмежування від усього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя та заходами князя світу цього – диявола. Коли Христос постив у пустині , Він 40 днів нічого не їв. Коли ж Він на останку почув у Собі потребу їжі, то сатана  приступив до Нього зі своїми спокусами і сказав: коли Ти Син Божий, скажи цим камінням в пустині, і вони стануть хлібом. На це Христос сказав: не самим тільки хлібом житиме чоловік, а всяким словом, що виходить із уст Божих (Мат. 4, 4), і відмовився від їжі – задоволення тіла, щоб живити Себе словом Божим. Тілесний піст – рід їжі має своє значення, як засіб виховання душі, але без відповідного душевного настрою він є лише пуста форма, дієта і морального значення не має.

    Неділя ще називається  «Прощеною» між іншим через те, що монахи-пустельники, що жили звичайно разом, ввечері цієї неділі, в останнє перед Великим  постом, сходилися і прощалися між собою, і зараз розходилися по пустині до Великодня, щоб на самоті в суворому пості і молитві провести за прикладом Христа цю Чотиридесятницю перед Великоднем. Одні брали з собою проскурку і половину її ще приносили назад, інші трохи зернят пшениці, а ще інші взагалі нічого не брали і живилися тим, що могли найти в пустині. Вони дійсно жили не хлібом, а Божим словом і молитвою.

    Сьогодні у свято Архангело Михайлівській церкві, після вечірнього Богослужіння проводився чин прощення. До парафіян звернувся настоятель парафії о. Олександр і сказав про значення посту в житті християн і попросив у парафіян пробачення перед ким він завинив чи чим кого скривдив, чи спокусив своєю поведінкою, чи не так поступив як треба, чи якимось іншими гріхами. Також і парафіяни просили прощення у о. Олександра і в один одного.

    На першому тижні святого Посту Богослужіння буде проводитися згідно церковного уставу, а саме: протягом чотирьох днів ввечері читатиметься покаянний канон св.. Андрія Критского, у середу і пятницю літургія передосвячених Дарів, в суботу літургія Іоанна Золотоустого, у неділю - Василя Великого.

    Переглядів: 228 | Додав: ivan | Дата: 02.03.2014 | Коментарі (0)

    23 лютого. Неділя мясопусна, про Страшний суд.

    В цю підготовчу третю неділю до святого спасенного Посту Свята Церква пропонує нам євангельське читання від Матфія 25, 31-46 про страшний Суд і про останню відплату, чим  свята Церква бажає спонукати грішників до покаяння і  щоб уберегти від безпечності за своє спасіння та навчити відмовитися від світських розваг, налаштувати свою душу до покаяння. Також в цей день віруючі заговляються  на споживання м’яса і мясних продуктів, і вже наступного дня і протягом тижня вживається тільки молочна їжа, яйця та риба.

    У свято Михайлівській церкві с. Зміївка відправилася Божественна Літургія, після подячний молебень Богу за стабілізацію та припинення ворожнечі в Україні. Люди раділи, що нарешті настав мир, що не ллється кров, що Господь втихомирив ворожнечу і братовбивчу війну, розв’язану злими силами, що скинутий був кривавий диктатор, що узурпував усю владу.

    Переглядів: 184 | Додав: ivan | Дата: 23.02.2014 | Коментарі (0)

    22 лютого.  Вселенська поминальна субота (мясопусна).

        Кожного року напередодні святого Великого Посту Свята Церква поминає спочилих православних отців, братів і сестер наших, які у вірі спочили. Всіх кого ми знаємо, близьких, батьків, сестер, братів. Але й тих, що померли сто і тисячу років і більше, яких ми взагалі не знаємо. Але Свята Церква, як любляча мати, згадує всіх од віку спочилих. Ми не знаємо їх, але Господь знає всіх, і Свята Церква молиться за них.

     

        Цього року поминальна субота особлива. Це повязано з трагічними подіями, що сталися напередодні на київському Майдані Незалежності. Коли злочинна бандитська влада цинічно стріляла в беззбройних мирних мітингарів. Коли злочинний елемент з снайперського автомата стріляв в мирних людей, а також і в правоохоронців, щоб звинуватити євромайданівців. Більше сотні людей поклали своє життя на вівтар Правди і Справедливості. Коли народ повстав проти корупції, проти несправедливості, проти продажних суддів, їх цинічно і нагло розстріляли. Безумовно  ті, хто віддавав накази стріляти по людях і ті хто виконував ці накази понесуть перед Богом покарання «голос крові брата…волає до Мене від землі» (Бут. 4 10) «і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста твої прийняти кров брата твого від руки твоєї» (Бут. 4 11).

       По благословенню Святійшого Патріарха Філарета у заупокійну єктенію були вставлені такі слова молитви всіх загиблих в Україні під час братовбивчого протистояння. 

     

        У цей день у свято Михайлівській церкві відслужилася заупокійна Літургія, а після неї велика панахида за спочилих отців, братів і сестер і всіх від віку спочилих, особливо молилися за загиблих в Україні під час братовбивчого протистояння. Багато людей, зі сльозами, молилися за цвіт нації, який загинув від куль бантитів. Також о. Олександр повідомив парафіянам, що Священний Синод УПЦ КП Враховуючи настанову Священного Писання про необхідність піднесення молитви за владу та визначення Конституції України, що єдиним джерелом влади в Україні є український народ, на термін до наступного рішення Священного Синоду підносити молитви під час богослужіння за наступною формулою:«за Богом бережену Україну нашу і український народ».

      Активісти Новокаховського Євромайдану, через зміївських активістів передали вінок загиблим євромайданівцям, щоб його поклали до меморіалу борцям за волю України.

    Переглядів: 219 | Додав: ivan | Дата: 22.02.2014 | Коментарі (0)

             15 (2) лютого. Срітення Господа нашого Ісуса Христа.

        З появою у плоті Син Божий став Сином Людським, щоб знайти, спасти і зберегти людство, що загибало в гріхах. Було «світло розуму», що показувало існування Бога, приводило до пізнання істини, освітлювало дорогу до Бога людині, щоб вона відновила втрачений рай і щоби досягла духовного спасіння.

       Гріх віддаляє людину від Бога – безгрішного, чистого, досконалого, вічного, всюдисущого,  лишає її достоїнства спілкуватися з Богом, щоб відчути блаженну радість близькості з Ним, відчувати  присутність Його благодаті в таїнствах нашої Святої Церкви. І Таке відчуття, нарешті, приводить до висновку, що «Господь спасіння» (Пс.3:8) «Він є камінь…і нема ні в кому іншого спасіння бо нема іншого імені ні під небом, даного людям, яким  належало б спастися нам» (Діян. 4: 11-12).

       З великою радістю і вдячністю Богові, старець Симеон Богоприїмець зустрів у Єрусалимському храмі Спасителя – сорокаденне Немовля, Яке принесла Чиста Його Мати для виконання обряду в дні Її очищення, встановленого законом Господнім (Лев. 12: 8). Старець Симеон, після століть чекання «утіхи Ізраїлевої» і по виконанню пророцтва Святого Духа, що «не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього» з радістю і натхненням, вірою і надією бере на руки Того, Хто тримає увесь світ, благословляє Бога і говорить «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2: 29-32). З дивуванням Марія і Йосиф слухали ці пророчі слова. І вони побачили своє спасіння в очах Бога – Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, Спасителя не тільки для іудеїв а й для всього світу. Старе проходить, все стає новим, Творець обновлює світ, на зміну Закону приходить Благодать, смерть помирає, народжується безсмертя.

       Свято стрітення символізує зустріч Старого Заповіту і Нового. Старий Заповіт, в образі старця Симеона, зустрів Новий Заповіт в образі Богодитини, що тримає на руках Пречиста Діва Марія. Старий Заповіт, словами старця Симеона, просить його відпустити, а натомість вступити у світ Новому Заповіту – закону благодаті  Святого Духа.

      Благочестива Анна пророчиця була свідком і учасником Срітення – зустрічі  Господньої. Бог сподобив її служити в храмі постом і молитвою день і ніч, натхненно прославляти Бога сповіщати імя Його всім, хто чекав визволення в Єрусалимі.

      В цей день святиться вода і освячуються свічки.

     

     

    Переглядів: 371 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2014 | Коментарі (0)

       12 (30 січня) лютого. Собор святих Вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого.

       В Константонополі довго точилися суперечки про те, кому із трьох святителів належить віддавати перевагу. Одна частина людей звеличувала святителя Василія Великого, інша стояла за Григорія Богослова третя шанувала Іоанна Золотоустого.

       Від цього серед християн виникли церковні розділення: одні називали себе василіанами, інші – григоріанами, а ще інші іоанітами. По волі Божій, у 1084 році митрополиту Євхаїському Іоанну явилися три святителі і, об’явивши, що вони рівні перед Богом, звеліли припинити суперечки і встановити загальне святкування їхньої пам’яті.

    Переглядів: 216 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2014 | Коментарі (0)

    Сьогодні, 23 січня 2014 року, Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету виповнилось 85 роки.

    Парафія Свято Архангело-Михайлівської церкви щиросердно вітають справжнього українського Патріарха. Зичить многії літа. Саме завдяки його відданому служінню Господу Богу та українській Державі, Київський Патріархат зберігає першість серед українських конфесій за рівнем підтримки громадян України.

    Парафіяни переконані в здійсненні мрії Патріарха найближчим часом, а саме – обєднання всіх православних конфесій в Єдину Помісну Українську Православну Церкву.

    Дай Вам Боже здоровя, Владико!

    ИСПОЛА ЭТИ ДЕСПОТА!!!

    Переглядів: 181 | Додав: ivan | Дата: 23.01.2014 | Коментарі (0)

    19 січня. Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Святе Богоявлення.

       Хрещення Господнє – це подія, яка остаточно провела межу між Старим і Новим Заповітами. Маленька річка Йордан ніби поділила історію планети на пору до Христа і християнську епоху. Прихід Мессії був обіцяний Старим Заповітом, євреї його чекали. Тому багато сприйняли за Спасителя дивного чоловіка, що жив у пустелі, носив грубу одежу із верблюжої вовни і харчувався тим, що знайде в пустелі. Він закликав юдеїв покаятися, очиститися від гріхів, здійснював обряд обмивання в річці Йордан. Цього чоловіка звали Іоанн. Він був останнім старозавітним пророком, якого послав Бог на землю, щоб попередити людство, що Спаситель ось- ось прийде, що Він народився і ходить по грішній землі. Звичайно, про це знав і сам Іоанн Предтеча. Тому, коли до нього прийшов Христос і попросив хрестить Його у водах Йордану, Іоанн здивувався: «мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?». На що Ісус відповів: «Належить нам виконати всяку правду» (Мт.3 14-15). В тому розумінні, що Бог через пророка Старого Заповіту передбачив саме такий порядок явлення людям Свого Сина. Іоанн хрестив Ісуса. І в ту ж мить, як розповідає євангеліст  Матфій: «розкрились Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Котрий сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І ось голос з неба, який говорить: Це Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мт.3 16-17). Таким чином Бог ясно і недвозначно сповістив людям – а їх на ріці Йордан рядом з Іоанном зібралося дуже багато, - що Спаситель уже прийшов, більше того, Він знаходиться поруч з ними.

       Напередодні цього свята, який називають другий Святвечір, в  Україні віруючі від ранку і до вечора цього дня постують, сідають до столу тільки після служби в церкві та освячення води, яку вживають натщесерце для зцілення душі і тіла. Освяченою водою одразу після церковної відправи, господар кропить усіх членів сім’ї, хату, подвір’я, господарські будівлі, домашню худобу. Водночас один із членів родини писав крейдою хрести на дверях, вікнах, господарських спорудах.  Далі сідають до столу, як і в різдвяний Святвечір, спершу їдять кутю, а потім 12 пісних страв. На саме свято після відправи Божественної Літургії, звершується чин великого освячення води. Свячену воду цього дня віруючі зберігають у себе вдома цілий рік. Пють її з побожністю під час хвороби чи якоїсь напасти.

     

     

    Переглядів: 200 | Додав: ivan | Дата: 19.01.2014 | Коментарі (0)

    14 січня. Обрізання Господнє. Святителя Василія Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської. Новий рік по старому стилю.

       Згідно з законом Мойсея, який вимагав цього, як першого обряду для новонароджених нащадків Авраамових, коли Ісусові сповнилося 8 днів життя, Він пройшов цей обряд обрізання, тобто введення дитини в суспільство, Дитятко було названо Ісусом – згідно з бажанням Його Матері, як звелів Ангел Господній Йосифу.

        Також Свята Церква відзначає пам'ять одного з подвижників і стовпа Церкви Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Як сказав про нього його сучасник Амфілохій, епископ Іконійський, що він належав не одній Кесарійській Церкві, і не в свій час, і не одному своєму народові був корисним, а й усім країнам і містам вселенної, і всім людям приносив і приносить користь, і для усіх християн завжди був і буде учителем спасіння. Також він установив ту Святу Літургію, що відома під його іменем.

      У свято Михайлівській церкві с. Зміївки відслужилася Божественна Літургія св.. Василія Великого, а також новорічний молебень. День 14 січня в християнській ері – це перший день Нового Року, яким Церква починає кожен черговий рік нашого Господа. У цей день Церква молиться, щоб новий рік був усіма християнами присвячений нашому Господеві та щоб вони у новому році, в своєму щоденному житті, приділяли найбільшу увагу тим духовним і моральним принципам, які проповідував наш Спаситель Ісус Христос.

    Переглядів: 214 | Додав: ivan | Дата: 18.01.2014 | Коментарі (0)

    7 січня. Різдво Господа нашого Ісуса Христа.

        Християнська Церква щороку святкує велику подію Різдва Христового 25 грудня за старим стилем, а за новим стилем 7 січня. Для того, щоб гідно відзначити його, віруючі готуються до нього сорокаденним постом з 28 листопада по 6 січня, відомим під назвою Різдвяного або Пилипівкою бо починається від дня св.. ап.. Филипа. Напередодні, в день навечіря свята, буває особливий суворий піст. У цей день, згідно з церковним Уставом, належить вживати у їжу кутю, тобто варену пшеницю з медом. В Україні святу вечерю готують з 12 пісних страв. Як тільки засвітилася зоря на небі, уся родина збирається за  гарно прибраним столом, щоб спожити святу вечерю. У с. Зміївка, як тільки благовіст сповістив, як люди, у святковому настрої, поспішили до свято Михайліської церкви на святкову Божественну Літургію. Святкове  Богослужіння відправляються три дні. Після служби віруючі слухають різдвяні колядки, які виконую церковний хор під керівництвом регента паніматінки Дарії.

    Переглядів: 215 | Додав: ivan | Дата: 09.01.2014 | Коментарі (0)

    Різдвяне послання
    Високопреосвященнішого Даміана
    Архієпископа Херсонського і Таврійського
    Боголюбивим пастирям і всім вірним чадам
    Херсонської єпархії УПЦ КП.

    З Різдвом Христовим та Новим 2014-м роком!

       Христос Народжується !
       Радість Христового Різдва, більшою мірою відчуваємо, бути може навіть не душею, а духом, якимось гранично глибинним чуттям. Розумом усвідомити і пояснити - що собою являє ця велика подія на межі неможливого. Ну от як зрозуміти слова великого отця Церкви Афанасія Олександрійського: «Бог став людиною, для того, щоб людина стала богом».
       Дещо ми, звичайно, розуміємо. Читаючи Євангеліє, ми розчулюємося чудовим притч Христа: «Про милосердного самарянина», «Про безумного багача», «Про блудного сина» та іншим - вони всі такі яскраві, іскристі, прозорі.
       Заповідь про загальної любові, навіть до ворогів - складними, проте ми розуміємо її важливість. Ми радіємо про жінку, яку Господь врятував від побиття камінням, про зцілених паралітика, про розпрямлених скорчених, про прозрілих сліпонароджених. Ми схиляємося перед Хрестом, на якому Христос на ділі, а не тільки на словах показав любов Божу до всіх нас, людям. Ми вдячні Господу за Церкву, за допомогою якої складаємося в Новому Завіті із Всевишнім, за Благодать Духа Святого, вспомоществующую в боротьбі з нашою порочністю. І, нарешті, Господь дарує нам життя вічне - дай Бог, блаженну - в оселях Отця Небесного.
       Але ми покликані до незрівнянно більшого. Рівними Богу нам не бути - це надто зрозуміло, але в певному сенсі нам відкрита перспектива бути подібними Всевишньому. Це здається зухвалим і нереальним, але саме до цього нас кличе Христос - «будьте досконалі, як досконалий Отець Ваш Небесний..." ( Мф. 5 , 48). І не тільки закликає Господь нас до богоуподобленія, а й прокладає нам до сему шлях. А початком відкриття такої можливості - сходження людства до Божества стає з'єднання Божа природи з людської в Ісусі Христі - саме Боговтілення. У цьому сенсі вочеловечение Господа - найголовніша подія в історії людства. Так, дуже важливо те, що Ісус проповідував, тим більше Його Страждання і Смерть на Хресті, але саме на акті Втілення Всевишнього багато отці Церкви фокусують свою увагу, як на основному звершенні в справі нашого Спасіння. Тому, що з'єднання Божества з плоттю людської стало заповненням нашої недостатності, вознесінням людської природи до Небес, за допомогою її обоження.
       Обоження - такий Богословський термін є - по- грецьки - θέωσις [ феозіс ] - З'ЄДНАННЯ людини з Христом, СОВОПЛОЩЕНІЕ з Ісусом. Макарій Великий про це абсолютно недвозначно говорить: «вчоловічитися Господь... з'єднується і совоплощается з вірними Йому душами, вносить « душу в душу, іпостась в іпостась». Ну а оскільки Христос не просто Людина, а Богочоловік, значить, через Ісуса ми єднаємося і зі Всевишнім Творцем. Саме за допомогою Христа. «Через поєднання з Христом людина сопрічащается нетварного Божественного Життя Святого Духа, робиться «причасником Божественного єства » ( 2Пет.1 : 4 ).
       Звичайно, для абсолютної більшості з нас - це настільки високі матерії далекі і незбагненні - як би з області фантастики, але святі подвижники - аскети, адже, досягали запаморочливі вершини Богообщения. Преподобний Григорій Палама і його сподвижники ісихасти буквально жили в цьому Божественному світлі нестворені енергії.
       Найтісніше єднання людини з Богом, прилучення людини нетварной божественного життя через дію Божественної благодаті порівнюють з близькістю металу з вогнем. Розпечене залізо, звичайно, залізом і залишається, але набуває вигляд і деякі властивості вогню. Воно стає світиться і палаючим жаром. Так і людина, яка досягла стану обоження, залишається людиною, але стає просвітленим, сяючим Божественним світлом. Навіть плоть великих святих аскетів, судячи з їх життєписам, могла змінювати свої властивості. Під час молитви вони могли парити в повітрі, ходити по воді, як по твердій поверхні. А після кончини, тіла деяких з них виявлялися нетлінними. Але не настільки важливо останнє, наскільки вражаюча близькість до Бога безсмертної душі святого. Перед такою людиною у вічності розгортаються перспективи, про які ми й подумати не в змозі.
       Нам з Вами хоча б у моральному плані на плаву втриматися , дотягнутися хай вже не до Новозавітного рівня, а старозавітні. Ось слова Христа, звернені до багатому юнакові нам зрозумілі і прийнятні. Пам'ятайте, на його запитання: «що зробити доброго, щоб мати життя вічне? - Ісус каже: виконай заповіді - Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи ложно; Шануй батька та матір, і: Люби ближнього твого, як самого себе» ( Мф.19 ,16 - 19 ) - такий ось граничний мінімум - мова тут не йде про жертовну хрещеною любові Христової, просто про такий пересічному благочесті - втім, до якого так само треба ще дорости. Любити ближнього, як самого себе - далеко не у всіх виходить.
       Але Христос, а за Ним і святі отці Церкви закликають нас до більшого - не просто прожити добропорядним людиною, а й досягти духовних висот обоження. А обоження, розкривається, за словами Максима Сповідника, саме Боговтілення - Народженням у світ Христа, кое ми з Вами нині світло святкуємо. Нехай для більшості з нас це буде і недосяжною метою, але давайте про це хоча б мріяти, вважати для себе ідеалом, і тоді це наше жадання вищого, як колись зірка Віфлеємська, указавшая волхвам шлях до печери Богонемовляти, виявиться стрілою, націленої у вічність.

    Христос Народжується!
    Славимо Його!

    Переглядів: 196 | Додав: ivan | Дата: 03.01.2014 | Коментарі (0)

    19 грудня. Святителя Миколая архиєпископа Мир Лікійського чудотворця.

    На українській землі шанування святого Миколая прийшло разом з прийняттям християнства. Він самий популярний святий в народі. Це підтверджується тим, що названо в честь святого Миколая церкві більше, ніж в честь інших святих угодників Божих. Відомо також безліч чудотворних ікон з ликом святого. Святкування 19 грудня з давніх давен вийшли за межі  Церкви і переросли у всенародні шанування Миколая Чудотворця усіма людьми від малого до великого. Хоч і святий Миколай не проживав на українських землях, але він дуже відомий і шанований нашим народом. У всякій нужді до нього з надією звертаються і старий і малий. Навіть діти у своїх молитвах завжди просили допомоги не тільки собі, своїй родині, а й усій Україні:

                   Святий Миколаю,

                   Тебе я чекаю.

                   Я рученьки зношу:

                   Дай долю хорошу

                   Для мене – дитини,

                   І моєї родини

                   І тяжіль камінний

                   Зніми з України.

                       * * * *

                  Прошу я у Миколая

                  Миру, щастя всій родині,

                  Усій нашій Україні.

    Запоріжські козаки часто брали ікону Миколая на свої човни - «чайки» у віроломне Чорне море, як покровителя мореплавцям. Так склалося, що східні і центральні регіони України під час панування безбожної влади і придушення християнської моралі давні звичаї майже повністю знищені. Замість святого Миколая дітям нав’язували культ «діда Мороза». Народні традиції збереглися тільки в західних регіонах. Там безбожники не могли нічого вдіяти. В останні роки звичай шанувати святого Миколая швидко поширюється  і на Центральну і Східну Україну, і уже набирають популярності. До проведення свята долучаються громадські організації, партії, рухи церковні громади. Діти сприймають цей день щиро і радісно. Сьогодні з’явилася добра традиція в день святого Миколая опікати сиріт і знедолених дітей, приносячи їм дарунки. І для тих дітей, хто пережив хоч маленьке чудо в цей день, відчувши турботу про себе, Святитель Миколай дійсно входить в душу як добрий учитель і довго очікуваний гість.

    Переглядів: 292 | Додав: ivan | Дата: 19.12.2013 | Коментарі (0)

                          17 грудня. Святої великомучениці Варвари.

       Свята великомучениця Варвара жила і постраждала при імператорі Максиміані (305 – 311) в 306 році. Її батько, закоренілий язичник Діоскор, був багатого і знатного роду в м. Іліополі Фінікійському. Рано овдовівши, він зосередив усю свою силу душевної прихильності до єдиної дочки. Отримавши високу освіту від учителів-язичників, надзвичайної краси дівчина стала собі задавати питання чи могли бездушні язичницькі божки створити такий прекрасний і гармонійний світ. Дівчина познайомилася в місті з юними сповідницями віри  Христової і вони відкрили їй вчення про Творця світу, про Тройцю, про Сина Божого і Його спасительну місію. Через деякий час свята Варвара прийняла святе хрещення. Коли батько дізнався, що його дочка християнка, він віддав її на страшні муки і сам власноручно стратив її. У YI столітті нетлінні мощі святої Варвари були перенесені у Константинопіль, а XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна Варвара, вступивши в шлюб з київським князем Михайлом Ізяславовичем, привезла їх у Київ. Мощі святої великомучениці Варвари знаходяться у Володимирівському патріаршому соборі м. Київ.

       В цей день молебень з акафістом перед образом святої великомучениці Варвари очолив о. Олександр Квітка у свято Іллінській церкві с. Дудчани Нововоронцовського району у співслужінні настоятеля протоієрея Ігоря Ільницького та настоятеля свято Миколаївської церкви с. Новомиколаївка священика Віталія Галича. Співав зведений хор с. Зміївки та с. Дудчани під керівництвом регента свято Михайлівської церкви с. Зміївки матінки Дарії. В кінці акафіста проспівався просительний молебень (суплікація) стоячи на колінах. З словом до віруючих звернувся о. Олександр. Зокрема він зазначив, що ікона св.. Варвари, перед якою служили акафіст є із Зміївської церкви і після свята арх.. Михаїла ікона відправилася по парафіям Північного благочиння, щоб підкріпити віруючих у їхньому житті, щоб свята Варвара заступалася за кожним, хто з вірою до неї приходить, оскільки вона стоїть перед Господом Ісусом Христом, як невістка Його, бо вона обрала Його небесним Женихом. Крім того образ святої Варвари у свій час обновився, тобто з темного він став світлим, після того як він полежав на мощах святої Варвари, котрі привозили у Херсон. І це не випадково, як і образ Касперовської ікони Божої Матері обновився і навіть став проявляти чудеса. Це все діється сила Божа. Бог творить чудеса в іконах, щоб показати, що Він проявляє Своє благовоління і до віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ми всі діти Божі. І всіх однаково Бог любить і милує. Для Бога нема розділення: «канонічні чи неканонічні», «благодатні чи не благодатні», «раскольнікі чи не раскольнікі», бо ми від канонів Церкви не відступили, а у Катехізісі (вчення Правосласної віри) написано так: розколом називається вихід з  православ’я і зміна обрядів. Чи ми вийшли з Православ’я ? Ні не вийшли! Чи змінили ми обряди? Ні не змінили. Ми дотримуємося вчення Вселенської Церкви. Служимо по таких же самих книгах, що і всі Православні Церкви світу. Єдине що ми не підпорядковуємося Москві, то це не гріх, бо й апостольські правила гласять, що кожна незалежна держава повинна мати свого предстоятеля Церкви, і ми маємо. Це Святійший Патріарх Філарет. І ніякі людські санкції не можуть нас позбавити нас Божої благодаті, спілкування з Богом,  і ніхто нас не може відлучити від любові Божої, за словами апостола. Чи може грішна людина керувати Богом? В бесіді з самарянкою Ісус Христос казав: Дух дихає де хоче(Ін.3.8), а не там де йому вкаже грішна людина, яку б вона посаду не займала, чи який би сан вона не мала. Тому будемо триматися нашої святої Української Православної Церкви Київського Патріархату і ніякий ворог хай не бентежить наші душі і цьому нехай нам допоможе Господь і молитви святої великомучениці Варвари. 

     

     

    Переглядів: 522 | Додав: ivan | Дата: 17.12.2013 | Коментарі (0)

    13 грудня. Свято св. апостола Андрія Первозванного.

          Андрій Первозванний зробив вагомий внесок у розбудову Християнської Церкви та поширенню, насадженню і утвердженню християнства на території українських земель.

    За церковними переказами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест.

    Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, - сказав апостол своїм учням, - на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання, яке схоже на пізнішу вставку до літопису.

    Але літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, і має реальну історичну основу. Важливі свідчення на його користь зібрані Грецькою Церквою, яка вела суперництво за авторитет з Римською.

    На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника - апостола Андрія.

    Ці дослідження свідчать, що апостол Андрій також проповідував Євангеліє в далекій варварській Скіфії. Найперше про це згадує батько церковної історії, єпископ Євсевій Памфил (помер у 340 році).

    Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне узбережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у тих краях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про апостола Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував цей апостол.

    До того, як церква почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.

    Переглядів: 418 | Додав: ivan | Дата: 13.12.2013 | Коментарі (0)

    4 грудня. Свято Введенням в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії.

       Напередодні відслужилася всенічна служба з благословенням хлібів. А в самий день свята Божественну Літургію відправляв настоятель о. Олександр Квітка, йому спів служив диякон о. Юрій Кахута. Про історію та значення свята з словом повчання звернувнувся о. Олександр. Після Літургії відслужився молебень за людей, які стоять у Києві на Майдані Незлежності, а також, щоб миром все скінчилося, щоб більше не лилася кров, щоб Господь дав мудрість керівництву держави і вийти з цієї кризи. Зокрема о. Олександр зазначив, що кияни підтримують мирну акцію і діляться з мітингувальниками продуктами і теплою одежою, а ми далеко від них і нічим не можемо їм допомогти, а тому будемо за них молитися.

    Переглядів: 177 | Додав: ivan | Дата: 06.12.2013 | Коментарі (0)

    23 листопада. День пам’яті жертв голодомору.

         У свято Михайлівській церкві була відправлена панахида по жертвам голодомору 1932-33 років причинених комуністичною партією і людиноненависницьким сталінським режимом. По закінченні заупокійного богослужіння до присутніх звернувся о. Олександр, який сказав, що про голод 32-33 років йому відомо ще з дитинства. Бо його батьки перенесли цей голод і були свідками того як сатанинська безбожна комуністична влада грабувала селян, відбираючи все збіжжя і не залишала людям нічого і тим самим прирікала на голодну смерть. Мій дід, сказав отець Олександр, народився і жив за царя і не пам’ятав такого, щоб люди помирали з голоду, зате за  совєцької влади він і його родина пережила три  голодовки – 1922, 1933, 1947 років.
    Переглядів: 222 | Додав: ivan | Дата: 24.11.2013 | Коментарі (0)

    21 листопада. Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних.

        Щорічно Свята Церква святкує в цей день свято святого собору святого Архистратига Михаїла та інших Сил безплотних. В Зміївці цей день особливо святкують, бо 24-ри роки тому у Зміївці піднявся із руїни храм, який присвятили Архистратигу Михаїлу, як переможцеві темних сил. В самий день свята Божественну Літургію очолив керуючий Херсонсько – Таврійською єпархією високопреосвященний архієпископ Даміан. 

    На паперті храму високопреосвященного владику з хлібом – сіллю та букетами квітів зустріли члени церковного сестринства, а в самому храмі з хрестом зустріли настоятель митрофорний протоієрей Олександр Квітка разом з священнослужителями що приїхали на свято: митрофорний протоієрей Миколай Середюк, ігумен Закхей, протоієрей Ігор Ільницький, священики Тимофій Лендел та о. Володимир. 

    Перед початком богослужіння владика звернувся до віруючих з повчальним словом, в якому сказав про значення свята. Незважаючи на будній день храм був переповнений віруючими, серед яких було немало молоді. 

    Після завершення Літургії відслужився святковий молебень з трьохразовим обходженням навколо храму і уставним многоліттям. Урочисте свято закінчилися братською спільною трапезою.

    Переглядів: 190 | Додав: ivan | Дата: 23.11.2013 | Коментарі (0)

                 8 листопада. Святого великомученика Димитрія Солунського.

       Храмове свято в селі Любимівка Нововоронцовського району. Святкове богослужіння звершив високопреосвященний Даміан, архієпископ Херсонський і Таврійський. Владиці співслужили: благочинний Північних парафій митрофорний протоієрей Олександр Квітка, помічник благочинного митрофорний протоієрей Миколай Середюк, настоятель храму священик Тимофій Лендел, протоієрей Ігор Ільницький, ігумен Закхей, протоієрей Віталій Головко, священик Віталій Галич, священик Миколай. По закінченні Служби Божої владика Даміан звернувся до всіх, хто молився у святому храмі з привітальним словом. З словами подяки до владики звернувся настоятель храму о. Тимофій Лендел, він подякував владиці за батьківське піклування, як люблячий батько навіщає своїх дітей, так і владика навістив своїх вірних духовних дітей. Закінчилося свято освяченням новозбудованої недільної школи. Урочисті свята закінчилися святковою спільною братською трапезою, яку приготували парафіяни свято Дмитрівського храму.

     

     

     

     

    Переглядів: 235 | Додав: ivan | Дата: 09.11.2013 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Цікаво знати
    Купить ссылку здесь за руб.
    Поставить к себе на сайт
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 50
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Вверх Яндекс.Метрика