Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Выбрать язык / Select language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » Архив новостей
    « 1 2 ... 7 8 9 10 11 12 »

    19 грудня. Святителя Миколая архиєпископа Мир Лікійського чудотворця.

    На українській землі шанування святого Миколая прийшло разом з прийняттям християнства. Він самий популярний святий в народі. Це підтверджується тим, що названо в честь святого Миколая церкві більше, ніж в честь інших святих угодників Божих. Відомо також безліч чудотворних ікон з ликом святого. Святкування 19 грудня з давніх давен вийшли за межі  Церкви і переросли у всенародні шанування Миколая Чудотворця усіма людьми від малого до великого. Хоч і святий Миколай не проживав на українських землях, але він дуже відомий і шанований нашим народом. У всякій нужді до нього з надією звертаються і старий і малий. Навіть діти у своїх молитвах завжди просили допомоги не тільки собі, своїй родині, а й усій Україні:

                   Святий Миколаю,

                   Тебе я чекаю.

                   Я рученьки зношу:

                   Дай долю хорошу

                   Для мене – дитини,

                   І моєї родини

                   І тяжіль камінний

                   Зніми з України.

                       * * * *

                  Прошу я у Миколая

                  Миру, щастя всій родині,

                  Усій нашій Україні.

    Запоріжські козаки часто брали ікону Миколая на свої човни - «чайки» у віроломне Чорне море, як покровителя мореплавцям. Так склалося, що східні і центральні регіони України під час панування безбожної влади і придушення християнської моралі давні звичаї майже повністю знищені. Замість святого Миколая дітям нав’язували культ «діда Мороза». Народні традиції збереглися тільки в західних регіонах. Там безбожники не могли нічого вдіяти. В останні роки звичай шанувати святого Миколая швидко поширюється  і на Центральну і Східну Україну, і уже набирають популярності. До проведення свята долучаються громадські організації, партії, рухи церковні громади. Діти сприймають цей день щиро і радісно. Сьогодні з’явилася добра традиція в день святого Миколая опікати сиріт і знедолених дітей, приносячи їм дарунки. І для тих дітей, хто пережив хоч маленьке чудо в цей день, відчувши турботу про себе, Святитель Миколай дійсно входить в душу як добрий учитель і довго очікуваний гість.

    Переглядів: 245 | Додав: ivan | Дата: 19.12.2013 | Коментарі (0)

                          17 грудня. Святої великомучениці Варвари.

       Свята великомучениця Варвара жила і постраждала при імператорі Максиміані (305 – 311) в 306 році. Її батько, закоренілий язичник Діоскор, був багатого і знатного роду в м. Іліополі Фінікійському. Рано овдовівши, він зосередив усю свою силу душевної прихильності до єдиної дочки. Отримавши високу освіту від учителів-язичників, надзвичайної краси дівчина стала собі задавати питання чи могли бездушні язичницькі божки створити такий прекрасний і гармонійний світ. Дівчина познайомилася в місті з юними сповідницями віри  Христової і вони відкрили їй вчення про Творця світу, про Тройцю, про Сина Божого і Його спасительну місію. Через деякий час свята Варвара прийняла святе хрещення. Коли батько дізнався, що його дочка християнка, він віддав її на страшні муки і сам власноручно стратив її. У YI столітті нетлінні мощі святої Варвари були перенесені у Константинопіль, а XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна Варвара, вступивши в шлюб з київським князем Михайлом Ізяславовичем, привезла їх у Київ. Мощі святої великомучениці Варвари знаходяться у Володимирівському патріаршому соборі м. Київ.

       В цей день молебень з акафістом перед образом святої великомучениці Варвари очолив о. Олександр Квітка у свято Іллінській церкві с. Дудчани Нововоронцовського району у співслужінні настоятеля протоієрея Ігоря Ільницького та настоятеля свято Миколаївської церкви с. Новомиколаївка священика Віталія Галича. Співав зведений хор с. Зміївки та с. Дудчани під керівництвом регента свято Михайлівської церкви с. Зміївки матінки Дарії. В кінці акафіста проспівався просительний молебень (суплікація) стоячи на колінах. З словом до віруючих звернувся о. Олександр. Зокрема він зазначив, що ікона св.. Варвари, перед якою служили акафіст є із Зміївської церкви і після свята арх.. Михаїла ікона відправилася по парафіям Північного благочиння, щоб підкріпити віруючих у їхньому житті, щоб свята Варвара заступалася за кожним, хто з вірою до неї приходить, оскільки вона стоїть перед Господом Ісусом Христом, як невістка Його, бо вона обрала Його небесним Женихом. Крім того образ святої Варвари у свій час обновився, тобто з темного він став світлим, після того як він полежав на мощах святої Варвари, котрі привозили у Херсон. І це не випадково, як і образ Касперовської ікони Божої Матері обновився і навіть став проявляти чудеса. Це все діється сила Божа. Бог творить чудеса в іконах, щоб показати, що Він проявляє Своє благовоління і до віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ми всі діти Божі. І всіх однаково Бог любить і милує. Для Бога нема розділення: «канонічні чи неканонічні», «благодатні чи не благодатні», «раскольнікі чи не раскольнікі», бо ми від канонів Церкви не відступили, а у Катехізісі (вчення Правосласної віри) написано так: розколом називається вихід з  православ’я і зміна обрядів. Чи ми вийшли з Православ’я ? Ні не вийшли! Чи змінили ми обряди? Ні не змінили. Ми дотримуємося вчення Вселенської Церкви. Служимо по таких же самих книгах, що і всі Православні Церкви світу. Єдине що ми не підпорядковуємося Москві, то це не гріх, бо й апостольські правила гласять, що кожна незалежна держава повинна мати свого предстоятеля Церкви, і ми маємо. Це Святійший Патріарх Філарет. І ніякі людські санкції не можуть нас позбавити нас Божої благодаті, спілкування з Богом,  і ніхто нас не може відлучити від любові Божої, за словами апостола. Чи може грішна людина керувати Богом? В бесіді з самарянкою Ісус Христос казав: Дух дихає де хоче(Ін.3.8), а не там де йому вкаже грішна людина, яку б вона посаду не займала, чи який би сан вона не мала. Тому будемо триматися нашої святої Української Православної Церкви Київського Патріархату і ніякий ворог хай не бентежить наші душі і цьому нехай нам допоможе Господь і молитви святої великомучениці Варвари. 

     

     

    Переглядів: 457 | Додав: ivan | Дата: 17.12.2013 | Коментарі (0)

    13 грудня. Свято св. апостола Андрія Первозванного.

          Андрій Первозванний зробив вагомий внесок у розбудову Християнської Церкви та поширенню, насадженню і утвердженню християнства на території українських земель.

    За церковними переказами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест.

    Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, - сказав апостол своїм учням, - на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання, яке схоже на пізнішу вставку до літопису.

    Але літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, і має реальну історичну основу. Важливі свідчення на його користь зібрані Грецькою Церквою, яка вела суперництво за авторитет з Римською.

    На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника - апостола Андрія.

    Ці дослідження свідчать, що апостол Андрій також проповідував Євангеліє в далекій варварській Скіфії. Найперше про це згадує батько церковної історії, єпископ Євсевій Памфил (помер у 340 році).

    Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне узбережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у тих краях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про апостола Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував цей апостол.

    До того, як церква почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.

    Переглядів: 284 | Додав: ivan | Дата: 13.12.2013 | Коментарі (0)

    4 грудня. Свято Введенням в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії.

       Напередодні відслужилася всенічна служба з благословенням хлібів. А в самий день свята Божественну Літургію відправляв настоятель о. Олександр Квітка, йому спів служив диякон о. Юрій Кахута. Про історію та значення свята з словом повчання звернувнувся о. Олександр. Після Літургії відслужився молебень за людей, які стоять у Києві на Майдані Незлежності, а також, щоб миром все скінчилося, щоб більше не лилася кров, щоб Господь дав мудрість керівництву держави і вийти з цієї кризи. Зокрема о. Олександр зазначив, що кияни підтримують мирну акцію і діляться з мітингувальниками продуктами і теплою одежою, а ми далеко від них і нічим не можемо їм допомогти, а тому будемо за них молитися.

    Переглядів: 140 | Додав: ivan | Дата: 06.12.2013 | Коментарі (0)

    23 листопада. День пам’яті жертв голодомору.

         У свято Михайлівській церкві була відправлена панахида по жертвам голодомору 1932-33 років причинених комуністичною партією і людиноненависницьким сталінським режимом. По закінченні заупокійного богослужіння до присутніх звернувся о. Олександр, який сказав, що про голод 32-33 років йому відомо ще з дитинства. Бо його батьки перенесли цей голод і були свідками того як сатанинська безбожна комуністична влада грабувала селян, відбираючи все збіжжя і не залишала людям нічого і тим самим прирікала на голодну смерть. Мій дід, сказав отець Олександр, народився і жив за царя і не пам’ятав такого, щоб люди помирали з голоду, зате за  совєцької влади він і його родина пережила три  голодовки – 1922, 1933, 1947 років.
    Переглядів: 161 | Додав: ivan | Дата: 24.11.2013 | Коментарі (0)

    21 листопада. Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних.

        Щорічно Свята Церква святкує в цей день свято святого собору святого Архистратига Михаїла та інших Сил безплотних. В Зміївці цей день особливо святкують, бо 24-ри роки тому у Зміївці піднявся із руїни храм, який присвятили Архистратигу Михаїлу, як переможцеві темних сил. В самий день свята Божественну Літургію очолив керуючий Херсонсько – Таврійською єпархією високопреосвященний архієпископ Даміан. 

    На паперті храму високопреосвященного владику з хлібом – сіллю та букетами квітів зустріли члени церковного сестринства, а в самому храмі з хрестом зустріли настоятель митрофорний протоієрей Олександр Квітка разом з священнослужителями що приїхали на свято: митрофорний протоієрей Миколай Середюк, ігумен Закхей, протоієрей Ігор Ільницький, священики Тимофій Лендел та о. Володимир. 

    Перед початком богослужіння владика звернувся до віруючих з повчальним словом, в якому сказав про значення свята. Незважаючи на будній день храм був переповнений віруючими, серед яких було немало молоді. 

    Після завершення Літургії відслужився святковий молебень з трьохразовим обходженням навколо храму і уставним многоліттям. Урочисте свято закінчилися братською спільною трапезою.

    Переглядів: 147 | Додав: ivan | Дата: 23.11.2013 | Коментарі (0)

                 8 листопада. Святого великомученика Димитрія Солунського.

       Храмове свято в селі Любимівка Нововоронцовського району. Святкове богослужіння звершив високопреосвященний Даміан, архієпископ Херсонський і Таврійський. Владиці співслужили: благочинний Північних парафій митрофорний протоієрей Олександр Квітка, помічник благочинного митрофорний протоієрей Миколай Середюк, настоятель храму священик Тимофій Лендел, протоієрей Ігор Ільницький, ігумен Закхей, протоієрей Віталій Головко, священик Віталій Галич, священик Миколай. По закінченні Служби Божої владика Даміан звернувся до всіх, хто молився у святому храмі з привітальним словом. З словами подяки до владики звернувся настоятель храму о. Тимофій Лендел, він подякував владиці за батьківське піклування, як люблячий батько навіщає своїх дітей, так і владика навістив своїх вірних духовних дітей. Закінчилося свято освяченням новозбудованої недільної школи. Урочисті свята закінчилися святковою спільною братською трапезою, яку приготували парафіяни свято Дмитрівського храму.

     

     

     

     

    Переглядів: 161 | Додав: ivan | Дата: 09.11.2013 | Коментарі (0)

                        3 листопада. 22 –га неділя після п’ятидесятниці.

        Свята Літургія була відправлена раніше встановленого часу, оскільки у сусідньому селі Новорайськ відбулося архієрейське богослужіння з приводу того, що сім років тому у церкву св.. ап.. Андрія Первозванного, якраз у неділю було привезено з Почаєва зразок ікони Божої Матері Почаївська. Літургію очолив  високопреосвященний Даміан, архієпископ Херсонський і Таврійський. Йому співслужили: митрофорний протоієрей Олександр Квітка, благочинний Північних парафій, настоятель храму, митрофорний протоієрей Миколай Середюк, а також духовенство о. Ігор Ільницький, о. Тимофій Лендел, о. Віталій Головко, о. Андрій Чмель та о. Володимир настоятель церкви Вознесення Господнього с. Михайлівки УАПЦ. 

     

      

      

         Після Божественної Літургії відбувся молебень з обходженням навколо храму. Після молебну духовенство і віруючі приклалися до святої ікони Почаївської, а владика Даміан помазав усіх освяченим єлеєм. Всі урочистості закінчилися спільною братською трапезою.


    Переглядів: 498 | Додав: ivan | Дата: 07.11.2013 | Коментарі (0)

    2 листопада. Дмитрівська поминальна субота.

    Є особливі дні в році, коли вся Церква з благоговінням і любов’ю молитовно згадує всіх «від віку» тобто в усі часи, померлих своїх братів і сестер по вірі. По Уставу Святої Православної Церкви таке поминання померлих звершується в суботу. І це не випадково. Адже якраз у Велику Суботу, напередодні Свого Воскресіння, Господь наш Ісус Христос мертвий перебував і гробі. Смерті нема, говорить Церква, є тільки перехід, переставлення із цього світу в світ другий. Знаючи про вічне буття душі за «межами видимої смерті», ми молимося з надією і вірою, що молитви наші допоможуть душі в її потойбічному житті, підкріплять в мить страшного останнього вибору між світлом і темрявою, захистять від нападу злих сил. 2 листопада православні християни с. Зміївки зібралися в церкві, щоби разом помолитися за «померлих отців, братів і сестер наших». Перше, кого треба пом’янути, - це покійні батьки. Тому субота, присвячена молитовній пам’яті спочилих, і називається родительською. У цього дня ще є і інша назва – «Дмитрівська субота», бо вона звершується напередодні святого великомученика Димитрія Солунського. В цей день православні християни передають у храм записки з іменами своїх спочилих родичів. При цьому треба пам’ятати, що записувати треба імена тих, які були за життя хрещені, оскільки вони являлися членами Церкви. В ці дні також ставлять свічки на спеціальний столик – тетрапод. Свічка – жертва Богові і символ молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, вони обов’язково в цю хвилину молять Бога за упокій їх близьких, називаючи імена померлих родичів. Також добрий звичай приносити коливо, тобто зварені зерна пшениці або рису з медом, які символізують – зерно кладуть у землю, воно там помирає, передається тлінню, але наступає весна, і із цієї стлівшої зернинки народжується нове життя. Воно пробивається із темної глибини землі до сонячного світла, так і людина кладеться в землю, щоб потім воскреснути для нового життя – життя вічного, і мед, - що символізує насолоду вічного блаженства з Богом. Після молитви коливо(кутя) посвячується під час богослужіння і кожний віруючий поминає померлих споживанням колива. Його роздають усім, хто знаходиться в церкві під час богослужіння, а також приносять додому і під час обіду з молитвою всі домашні його споживають. Кожна пережита смерть близьких – тоненька ниточка в світ інший, до Бога. Подумаємо про це. Подумаємо про любимих нам людей, які відійшли у вічність. Вони відійшли, а любов до них, ніжність і вдячність – залишилися. Це означає, що душі їхні не зникли, не розчинилися в небутті. Вони знають, пам’ятають і чують нас, вони мають потребу в нас. Подумаємо про це і будемо завжди їх згадувати, не тільки в поминальну суботу, але й коли приходимо в церкву подаваймо записки з їхніми іменами на Божественну Літургію, де приноситься безкровна жертва за всіх і живих і мертвих. Також сьогодні Православна Церква, як любляча мати, поминає усіх від віку спочилих православних християн, воїнів і вождів, що поклали своє життя, визволяючи від ворогів нашу рідну землю. Вічна їм пам'ять.


    Переглядів: 521 | Додав: ivan | Дата: 02.11.2013 | Коментарі (0)

    20 жовтня відбулося таїнство шлюбу.

    Переглядів: 158 | Додав: ivan | Дата: 20.10.2013 | Коментарі (0)

    14 жовтня, Свято Покрови Пресвятої Богородиці.

    14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят – Покрову Пресвятої Богородиці. В народі його ще називають «третя Пречиста», тобто третє, після Успіння (28 серпня) і Різдва Богородиці (21 вересня), велике свято на честь Пречистої Діви. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і молитви за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння цього свята.

    В цей день ми вшановуємо славних українських козаків, покровителькою яких вважається Богородиця. Це свято також і родинне, бо пов’язане з родинними і сімейними цінностями і традиціями, шанобливим ставленням до ідеалів жіночності та материнства.

    З давніх часів це свято дуже шанувалося у Київській Русі. Багато храмів було збудовано на його честь. А особливо свято Покрови шанувалося українськими козаками, тому, вони як воїни, що стояли на захисті православної віри, були постійно в небезпеці. Але покладали надію свою на Бога і молилися до Богородиці, щоб Вона захищала їх, покривала Своїм покровом і визволяла від несподіваної смерті. Саме тому в козацькі часи головний храм у центрі Січі був на честь Покрову Пресвятої Богородиці, - це свято вважалося престольним для козаків. Звідси і виник і особливий притаманний тільки Україні, вид ікони Покрову Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає Свій покров, Свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до Неї свої погляди.

    Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році, за наказом російської імператриці Катерини II, козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Пресвятої Богородиці-Покрови. Існує й переказ, що коли російські війська руйнували Січ й обстрілювали з гармат, то один за одним палали курені, а ядра, випущені з гармат росіянами обминали церкву Покрови Богородиці, і коли московські вояки ввірвалися в Січ то церква провалилася під землю і таким чином Мати Божа не дала, щоб її осквернили вороги , як осквернив київські святині Андрій Боголюбський, князь Суздальський 12 березня 1169 року. Як свідчить літопис « Два дні суздальці, смоляни і половці грабували і палили "мати руських міст" (себто Київ). Безліч киян були відведені в полон. У монастирях і церквах воїни забирали не тільки коштовності, але і всю святість: ікони, хрести, дзвони і ризи. Половці підпалили Печерський монастир. "Митрополія" Софійський собор був розграбований нарівні з іншими храмами. "І бисть в Києві на всих человеці ​​стогін і туга, і скорбота неутішімая ".»

    Свято Покрови має й виховний аспект. Воно нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім’ї, про те, що людей – чоловіка і жінку – з’єднує Сам Господь. Як сказано у Писанні, «що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає». Господь повелів першим людям Адаму і Єві виконувати Його заповідь плодитися і розмножуватися, наповнювати землю. А зараз, на жаль, чоловіки й жінки частіше сходяться і живуть разом не для того, щоб народжувати і виховувати дітей, а задля задоволення своїх бажань, своїх егоїстичних потягів. Так не повинно бути.

    Цього дня ми вшановуємо Божу Матір як Приснодіву і Ту, що народила Сина Божого і Сина Людського. Тож нехай це свято – свято Покрову Пресвятої Богородиці - нагадає нам про справжню радість материнства, про повагу до жінки. Про давні християнські традиції і звичаї подружнього життя, тому що без духовного відродження української родини неможливо відродити націю в цілому, Побудувати міцну державу можна тільки на міцному духовному фундаменті.

    У свято Архагело Михайлівській церкві напередодні свята відбулася всенічна служба, а в самий день свята відслужилася Божественна Літургія і після служби біля пам’ятника борцям за волю України відслужилася панахида за всіх, хто поклав життя своє за свободу і незалежність України, починаючи з національно визвольної боротьби козаків, селян, гайдамаків, січових стрільців, воїнів УПА і їхніх командирів.

    О 15 годині на стадіоні Зміївської школи відбулися масові гуляння, козацькі забави, та концерти самодіяльних колективів сіл Зміївка, Вербівка, та Новоберислава. Спортивні змагання між козаками сіл Зміївка, Вербівка та Новоберислав. Кубок виграли козаки с. Зміївки. Присутні насолоджувалися українськими піснями, що їх виконували учасники художньої самодіяльності згаданих сіл. Настоятель св.. Арх, Михайлівської церкви о. Олександр Квітка відкрив і благословив це свято, яке проводили на честь Покрови Божої Матері. В своєму слові о. Олександр розповів історію свята та його значення для українців і українських родин. Завершилось свято куштуванням козацького кулішу, який варили тут же в казані. О. Олександр благословив куліш і всі присутні смакували смачною стравою.


    Переглядів: 330 | Додав: ivan | Дата: 14.10.2013 | Коментарі (0)

    27 вересня Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

       Виникнення свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього православний світ зобов’язаний святій цариці Олені, матері Римського імператора Костянтина, і її археологічним розкопкам, які вона організувала в Єрусалимі в 326 році. Потреба у розкопках появилася тому, що місце хресних страждань Христа не було тоді шановане. Це пов’язане з тим, що в перші віки нашої ери з християнством намагалися боротися і юдейські священнослужителі і влада Римської імперії, складовою частиною якої була і Палестина. Після зруйнування Єрусалиму в 70 році, на місці Голгофи був збудований храм язичницької богині Венери, покровительки розпусти. Крім того, більшість перших християн – тих, які могли з покоління в покоління передавати інформацію про місця, пов’язаних з земним життям Ісуса Христа, були євреями, а римська влада після зруйнування Єрусалима вигнала їх з Палестини. Тобто в IY-му столітті просто нікому було показати ні місце розпяття Ісуса Христа, місце його поховання. Але гора Голгофа, на якій Ісус перетерпів страждання, була відома кожному жителю Єрусалима. Благочестива цариця Олена прибула в Єрусалим, щоб знайти Хрест, на якому розпяли Ісуса. За наказом правительки був зруйнований храм Венери на Голгофі. Хрест Ісуса Христа виявився завдяки прояву божественної благодаті: коли до нього доторкнулася хвора жінка, вона миттєво зцілилася, також доторкнулися ним до тіла покійника – він ожив. В цей час велика кількість народу зібралася на місці розкопок і хотіли бачити чудесне хресне знамення, що повернуло життя померлому, а тому патріарх Єрусалимський Макарій став піднімати (воздвигати) по черзі на всі сторони світу, на народ падав на коліна і викликував «Господи, помилуй». Звідси і назва – Животворчий Хрест. Спеціальним указом імператора Костянтина в Єрусалимі був збудований величезний і величний храм Воскресіння Христового. Він включив у себе і печеру, де був похований Христос, і Голгофу. Храм будувався приблизно 10 років і освячений був 26 вересня 335 року. Наступного дня було врочисте воздвиження віднайденого Хресного Древа.

        Свято Воздвиження нагадує нам про наш обовязок шанувати, любити й визнавати святий Хрест. «Не будемо соромитися Хреста Христового, - каже святий Кирило Єрусалимський, - хто б його не приховував, а ти явно покладай його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, тремтіли й далеко втікали, Роби цей знак, коли їси чи пєш, коли сидиш, лягаєш, встаєш або ходиш, одним словом при кожній нагоді». А святитель Іоан Золотоустий продовжує думку, вказуючи на висоту значення Хреста для спасіння роду людського завдяки жертві Спасителя: «Хрест – благоговіння Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, утвердження Церкви, твердиня святих, світло всього всесвіту».

       В цей день св.. Михайлівському храмі відслужилася Божественна Літургія, яка передувалася всенічним бдінням з благослонням хлібів та виносом св.. Хреста на середину церкви.


    Переглядів: 232 | Додав: ivan | Дата: 27.09.2013 | Коментарі (0)

    21 вересня. Різдво Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

    Різдво Пресвятої Богородиці – не просто день народження Матері Ісуса Христа. Це одно з подій у тому ланцюжку, котра вивела людство на шлях спасіння. Як і було задумано Богом.

    Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня по новому стилю. Коли народилася Пречиста Діва, людство отримало можливість подолати розділення, яке існувало між Богом і людьми з моменту зречення Адама і Єви від Бога в Раю. Народилася Та, Яка стане Мостом між Небом і землею. Сама подія, що послужила основою для свята, призначена була Богом при гріхопадінні перших людей. Виголошуючи суд над згрішившими прародителями, Господь не лишив їх надії на спасіння, провістивши їм про майбутнє народження Богородиці. «Сім’я жони зітре голову змія» (Бут. 3.15.).

    Євангелісти Матфій і Лука починають свою оповідь з Різдва Христового, точніше – з подій, котрі безпосередньо передували Різдву. А Церква бережно донесла до нас передання, яке розповідає про чудесне зявлення на світ Діви Марії – Тієї, Кому Господь довірив стати Матірю Свого Єдинородного Сина.

    У древньому місті Назареті, що розмістилося в Галілеї, на півночі Святої Землі, жило праведне подружжя – Яким і Анна. Вони походили з древнього царського роду, що брало початок з святого царя Давида. Взагалі, святе сімейство жили не по царському скромно. Їхнє багатство була віра в Бога. Вже все одне це робило їх щасливими, але все ж одна обставина затьмарювала їхнє щастя – у них не було дітей. Це завжди дуже печально, коли в сімї, в якій панує любов, нема дітей. А для юдеїв народження дітей взагалі рахувалося особливим релігійним обов’язком: кожна сім’я надіялася, що обіцяний Спаситель вийде із його роду. За це вони терпіли образи і приниження від людей. Вони безперестанно молилися і постилися, незважаючи на насмішки одноплемінників. І Господь почув їх молитву і в похилому їх віці дарував їм Дочку, Яку вони назвали Марією. Ім’я Марія означає «пані». І це не випадково, адже Діві Марії випало стати Царицею Неба й землі. А святкування в Її честь вважається днем спасіння всього світу.

    У цей день у свято Арх. Михайлівській церкві відправлялася святкова Божественна Літургія. Отець Олександр, в кінці служби, привітав парафіян з святом, розповів про значення свята і помазав віруючих освяченим єлеєм. Після служи Божої о. Олександр відправив панахиду на замовлення віруючих та звершив таїнство хрещення над дитиною, котру батьки назвали Марією і якраз захотіли похрестити в цей день.

     

     

    Переглядів: 340 | Додав: ivan | Дата: 21.09.2013 | Коментарі (0)

    11 вересня. Усічення голови Іоанна Предтечі й Хрестителя Господнього.

     

      Про цю подію нам повістує святий апостол і євангеліст Марк (6: 1-37). Цей сумний святковий день вважається Церквою строгим постом. Іоанн Хреститель своєю проповіддю допомагав справі духовного відродження серед тих, що слухали голосу його, і таким чином він багатьох підготовляв до проповіді Христа Спасителя, до проповіді любові й доброзичливості серед людей. По смерті Іоанна Хрестителя багато учнів його стали учнями Христа Спасителя.

       В цей день також відправляється панахида за воїнів і вождів, що загинули на війні. Звичай цей був встановлений постановою Святійшого Синоду Російської Православної Церкви у 18 столітті за царювання російської імператриці Катерини II, після війни з турками і поляками. Українській Церкві також доцільно дотримуватися цієї постанови, оскільки Україна багато століть вела боротьбу за свою незалежність і волю і багато патріотів поклали свої буйні голови на вівтар незалежності, але офіційно їх ніхто не поминав. І тільки в незалежній Україні цю богоугодну справу потрібно робити.  Ось уже на протязі двадцяти чотирьох років в цей день в нашій парафії відправляється панахида за воїнів і вождів які поклали життя за волю України.

    Переглядів: 237 | Додав: ivan | Дата: 11.09.2013 | Коментарі (0)

          28 серпня. Свято Успення Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

     

       В честь свята відбулася Божественна Літургія. До святого причастя підходили віруючі, але багато підходило дітей, що готувалися до нового навчального року. Після Божественної Літургії відбувся молебень перед навчанням дітей. О. Олександр окропив кожну дитину свяченою водою, помазав освяченим єлеєм і побажав добре вчитися, бути прикладом для всіх, вчити усе, що викладають в школі, не забувати Бога, бо з Богом і легко вчитися і жити, але і самим не лінуватися і наполегливо вчитися.

     

         Увечері того дня віруючі зібралися в храмі на вечірнє богослужіння, за яким відбувся похорон плащаниці Божої Матері з обнесенням навколо церкви.  Процесія зупинилася в притворі церкви і віруючі могли пройти під плащаницею Божої Матері, надіючись на Її покрову і захист. Божа Мати, Пречиста Діва Марія стоїть перед престолом Бога Всевишнього і молить Сина Свого Господа Ісуса Христа за всіх вірних Своїх дітей, тих, хто шанує Її Сина Господа і Спасителя Ісуса Христа, і всіх, хто шанує Її і закликає на поміч святе ім’я Її. Як Сама сказала: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди». (Лк. 1.48).

         І дійсно, Мати Божа допомагає тим, хто просить Її допомоги і захисту. Особливо Вона показала Свою силу в Своїх образах. Скільки чудотворних ікон Пресвятої Богородиці є в усьому православному світі, і не тільки в православних християн, але й католицьких церквах Вона проявляє Свою могутню і спасительну силу! Мати Божа приходить на поміч всім, хто закликає Її, не дивлячись на конфесійну належність віруючої людини. Хто вірує в Бога, шанує Її Сина і закликає на поміч святе ім’я Її, тим вона і допомагає.

     

         Багато парафіян нашого храму відчули поміч від Пресвятої Богородиці, а особливо від Її образу, який знаходиться в нашому храмі, що називається «Касперівська ікона Божої Матері».



    Переглядів: 214 | Додав: ivan | Дата: 29.08.2013 | Коментарі (0)

    24 серпня. День незалежності України.

     

       Відбувся молебень  і панахида біля пам’ятника борцям за волю України. Молебень подячний відправив священик  Української греко-католицької церкви о. Іван, панахиду за спочилими воїнами і вождями, що поклали своє життя за волю України відправив священик Української Православної Церкви Київського Патріархату митрофорний протоієрей Олександр Квітка. З привітальним словом перед присутніми виступив народний депутат Бериславської районної ради Микола Миколайович Курівчак. По завершенню церемонії всі заспівали молитву «Боже великий, єдиний».

     

    Переглядів: 209 | Додав: ivan | Дата: 25.08.2013 | Коментарі (0)

        19 серпня. Свято Преображення Господнього.

     

        Зранку віруючі поспішали до храму з кошиками, прикрашеними квітами та покритими вишиваними покривальцями. А у кошиках – все, що вродила Херсонська земля: виноград, яблука, сливи, персики, алича, груші. Особливо щедро вродив виноград. І люди несли до церкви, щоб посвятити їх. Яке ж це свято, і для чого церковний дзвін скликав вірних до церкви? А свято це називається Преображення Господнє, або в народі називають Спаса.

       Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає,  Ісус Христос  показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх  страждань Ісус Христос взяв трьох Своїх учеників: Петра, Якова та Іоанна і з ними піднявся на високу гору молитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фагор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини). Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з’явились, у славі небесній два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Надзвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: «Господи! Добре нам бути тут; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління;Його слухайте!» Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь». Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне із мертвих. Своїм Преображенням Спаситель показав нам, яким стануть люди в майбутньому житті, в Царстві Небесному, як преобразиться тоді весь наш земний світ.

     

        Після Божественної Літургії о. Олександр прочитав молитви на освячення плодів і освятив їх.

     

         Звичай приносити плоди в належний час є безсумнівно давній, і в християнській Церкві являється частиною як продовження подібного звичаю старозавітної(Бут. 4. 2-4; Вих.29. 23; Чис. 15, 19-21 Втор. 14, 22), частиною як апостольської постанови (1 Кор.16. 27). Припис відносно цього звичаю викладений у 3 апостольському правилі ( Карф. Соб. 46, YI, 28). До цього часу в Греції та й у нас на Україні дозрівав хліб і, особливо на півдні виноград, - приносяться для благословення, в знак подяки за отримання цих плодів для харчування людини. Св. Іоанн Золотоустий навчає: «землероб отримує плоди від землі не стільки за свої труди і старанність, скільки по благості Бога, що їх вирощує». Більш спеціальне значення освячення плодів на свято Преображення Господнього обумовлено по спільному розумінню Церкви, що в події Преображення Господу благоугодно було показати   той новий стан, в який вступило тіло людське в воскресіння Господа і має вступити в загальне воскресіння всіх віруючих. Оскільки  вся природа постраждала за людські гріхи, то разом  же з ним вона очікує і оновлення Божого. Звідси церковне благословення плодів запевняє людину в цій надії.

     

    Переглядів: 309 | Додав: ivan | Дата: 19.08.2013 | Коментарі (0)

    14 серпня свято винесення Древ Чесного Животворящого Хреста Господнього. Мучеників Маккавеїв та пам'ять хрещення Руси-України святим рівноапостольним князем Володимиром.

       У цей день віруючі йшли до церкви з букетами квітів – чорнобривців, васильків, айстрів , маку, та з посудами води, щоб  посвятити їх. Церква наповнилася пахощами квітів, а серед церкви лежить св.. Хрест, прикрашений вінком васильків та чорнобривців. І васильки, і чорнобривці стали національними квітами України. І на сході, і на заході, півночі і півдні всюди поряд з іншими квітами ростуть чорнобривці і васильки. А освячують мак тому, що він символізує єдність родини, єдність нашої України. Як у маківці сімя тримається разом так, щоб наші родини, наша Україна трималася єдності. Після Божественної Літургії відбувся чин малого освячення води, зілля, маку та меду. Це ще свято в народі називають медовим  Спасом.

     

    Переглядів: 311 | Додав: ivan | Дата: 14.08.2013 | Коментарі (0)

    2 серпня св..пророка Іллі

     

         Престольне свято у с. Дудчани Нововоронцовського Херсонської області. Святкове Богослуження очолив високопреосвященнійший Даміан Архієпископ Херсонський і Таврійський. Владиці співслужили благочинний Північних парафій митрофорний протоієрей Олександр Квітка, митрофорний протоієрей Миколай Середюк, настоятель св.. Андріївської церкви с Новорайськ Бериславського району, отець Андрій, настоятель церкви св..Віри, Надії, Любові і матері їх Софії с.Новокаїри Бериславського району; о. Миколай, настоятель церкви св..Володимира с. Новокам’янка, Великоолександрівського району: отець Тимофій, настоятель церкви св.. муч. Димитрія  Солунського с. Любимівка Нововоронцовського району; отець Віталій, настоятель церкви  св.. Миколая Чудотворця, с. Новомиколаївки, Великоолекандрівського району, та о. Василій, настоятель церкви с. Михайлівка Нововоронцовського району УАПЦ. Після Божественної Літургії відбувся водо святний молебень та хресний хід навколо церкви. Після служби настоятель свято Іллінської церкви протоієрей Ігор Ільницький подякував владиці і всім священикам, що розділили духовну радість з парафіянами. Владика Даміан дав парафіянам цілувати хрест, святим єлеєм віруючих помазував о. Олександр, а о. Миколай Середюк окроплював свяченою водою,- засновник парафії і перший її настоятель, а також будівничий красивого храму в с. Дудчани.

     

     

    Переглядів: 702 | Додав: ivan | Дата: 04.08.2013 | Коментарі (0)

    21 липня. Неділя 4 по п’ятидесятниці.

         Свята Церква святкує явлення ікони Божої Матері Казанська. Після Божественної Літургії  о. Олександр з парафіянами виїхав для проведення вечірнього богослужіння у свято Андріївську церкву с. Новорайськ Бериславського району і в співвідслуженні настоятеля церкви протоієрея Миколая Середюка відслужили акафіст Казанській Божій Матері перед іконою Божої Матері Касперівська.

         Про Казанську ікону Божої Матері багато ходить побожних переказів. Особливо ця ікона показала свою силу при обороні міст Москви, Ленінграда і Сталінграда в роки Другої світової війни. Не було сил, щоб стримати ворога. Німці біля Москви. Волоколамське шосе захищала лиш жменька панфіловців. Голод і смерть гуляли по словянській землі. Невідомо, як тримався Ленінград. Допомоги практично не було. Боєприпаси і продовольство, котрі вдавалося підвезти в оточене місто, було краплею в морі. Із Володимирського собору винесли чудотворну ікону Казанської Божої Матері й обійшли з нею хресною ходою навколо Ленінграду. І місто вистояло. Після того Казанська ікона почала свою переможну ходу. Заступилася Божа Мати і за Москву. Відразу після того, як з нею облетіли навколо міста на літаку, німці тікали, гнані якимось панічним жахом, залишаючи за собою трупи і розбиту техніку. Ніхто з гітлерівських генералів так і не зрозуміли, що трапилося насправді. Проти наших 28 бійців – сотні німецьких танків. Вони б повинні бути розчавлені. Та враз гітлерівці побігли. А потім полонені розповідали, що побачили на небі Мадонну – так вони називали Божу Матір, - і вона показала їм на Захід.  У всіх німців відразу відмовила зброя  і ніхто не міг зробити ні одного пострілу. Під час знамення загарбники падали на коліна, хоча мало хто із них розумів, що сталося. І це є історичний факт. Потім був Сталінград. Там перед іконою йшла безперестанна відправа – молебень і поминання воїнів, що загинули. Достатню сказати, що серед руїн Сталінграда єдиним уцілілим приміщенням була церква на честь Казанської ікони Божої Матері. (із матеріалів часопису «Дніпровський проспект» № 19 6 травня 2009 р. автор Ігор Ростовцев).

     

    Переглядів: 1355 | Додав: ivan | Дата: 21.07.2013 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 50
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Цікаво знати
    Вверх Яндекс.Метрика