Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Выбрать язык / Select language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » Архив новостей
    « 1 2 3 4 ... 11 12 »

    23 серпня. Свято державного прапора України.

     

    Переглядів: 25 | Додав: ivan | Дата: 30.08.2016 | Коментарі (0)

    19 (6 ст.ст) серпня Преображення Господнє 

         19 серпня Православна церква святкує Преображення Господнє. Історія цього свята описана трьома апостолами: Матфеєм (17: 1-6), Марком (9: 1-8) та Лукою (9: 28-36), крім Іоана Богослова. Розповідь про Преображення Господа у всіх трьох євангелістів є подібною за змістом та описом обставин. Якщо уважно читати текст цих Євангелій, то можна помітити, що Преображення Ісуса Христа відбулося в останній рік земного життя Спасителя. Коли Господь вже не просто навчав учнів правильно розуміти старозавітній Закон Мойсея, а відкривав їм божественні таємниці свого пришестя та боговтілення. Подією Преображення завершується «галілейське служіння» Господа, коли Христос навчав християнської віри на території палестинської провінції Галілеї, і починається його дорога на хресні страждання та майбутнє воскресіння. Подорожуючи Галілеєю, Христос відвідував багато міст та селищ, зціляв людей та допомагав у різних потребах. Останнє місто, яке Він відвідав була Кесарія Филипова, названа на честь римського імператора. Тут апостол Петро перед всіма учнями назвав Христа Богом, після чого Господь покинув місто з учнями і протягом декількох днів був з ними на самоті, навчав та розповідав їм про свої майбутній хресний подвиг. Щоб учні більше увірували в Його Божественне призначення, Христос вирішив відкритим їм таємницю боговтілення та спасіння людства, тобто показати, що в Його особі поєдналася Божа і людська природа. І саме слово «Преображення» означає «переміну», «зміну», а точніше «перетворення» людської природи Христа в божественну. В людській природі Господа перебувала вся повнота Божества, яку Господь виявив для своїх учнів під час Преображення, щоб вони зрозуміли мету його пришестя – обожнити людство і знищити гріх на землі. 

         Господь хотів показати учня, що відбудеться з ним після його смерті, що Він воскресне, а разом з ним повинні воскреснути всі люди – преобразитися в природі Христа та благодаті Святого Духа, знищивши гріх і смерть у цьому світі. Тому в Преображенні Господь прагнув відкрити учням таємницю спасіння світу, але оскільки не всі вони були готові до цього, то Христос вирішив відкрити тільки вибраним апостолам – Петру, Якову та Іоану. Як говорить євангеліст Лука приводом до підняття на гору, де Господь мав Преобразитися, було прохання Христа, щоб ці три учні з ним разом помолилися. Але учні, мабуть втомлені сходженням на гору, вирішили відпочити і заснули. А коли проснулися, то побачили Господа у білому та блискучому сяйві, поряд з Господом стояли і розмовляли старозавітні пророки Мойсей та Ілля. 
    Чому саме ці пророки з’явилися під час Преображення? Отці та вчителі Церкви пояснюють, що Христа часто звинувачували у порушенні й неправильному пояснені Закону Мойсея. Поява найбільшого пророка Старого Завіту, навпаки вказує протилежне: Христос не був порушником старозавітного законодавства. Він як Бог був Законодавцем і дав його ізраїльському народу через Мойсея, сам Мойсей виконував Божу волю і зараз служить Богові під час Преображення. 
         З’явлення пророка Іллі, остаточно мало переконати учнів, що Христос є не старозавітним пророком і не новим перевтіленням Іллі, як нерідко говорили юдеї. Ці пророки не померли природною смертю, а були вознесені чи забрані Богом до Царства Небесного. Христос є Богом, який має владу над життя і смертю, їх поява вказувала не вірити в ці звинувачення юдеїв. 

         Коли апостоли побачили з Господом старозавітних пророків, їх, очевидно, пройняв страх і побожність, бо вони бачили на власні очі Мойсея, що жив за 1800 років до народження Христа та Іллю за 700 років, і перебуваючи під враженням від цього чуда, апостол Петро сказав: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі». Петро сповнений благодаті, яка осінило місце Преображення Господа, не хотів, щоб ця подія припинилася. 
         Євангелісти вказують, що під час Преображення зовнішній вигляд Господа був покритий «білим, блискучим світлом» і хмара осінила Христа та всіх присутніх. Явлення світла і хмари завжди відбувається при сходженні Божої благодаті, яка в книгах Старого Завіту називається «Божою славою». Преображення – це відкриття Слави Божої, тобто благодаті, а також її дії на людину. Коли учні побачили це, вони захотіли залишитися на цьому місці, бо вважали, що вже настало Царство Боже. Апостоли запропонували, побудувати намети, але вони почули голос, який говорив: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте». Голос, який говорив до учнів, був Бога-Отця, що вказав їм слідувати за Сином Божим і виконувати Його вчення. Такі слова промовив Бог-Отець під час Хрещення Господа. Для учнів, які бачили Преображення, вони означали, що Христос, як Син Божий, виконає всі старозавітні пророцтва. І коли завершилося Преображення Господа, Христос заборонив учням розповідати про це, до часу здійснення пророцтва про його смерть та воскресіння. Завершуючи історію Преображення, євангеліст Матфей та Марк коротко передають розмову апостолів з Господом. Очевидно, що учні здивовані побаченим не могли зрозуміти: чому юдеї говорять, що перед пришестям Месії на землю має прийти пророк Ілля. На що, Господь відповів: «Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього» (Мф. 17: 11-12, Мк. 9: 13). Пророком, що мав прийти перед початком служіння Христа був Іоан Предтеча (Хреститель), про нього говорить у старозавітний пророк Малахія у свій книзі (Мал. 4: 5-6). Але юдеї розуміли це пророцтво буквально, тоді як пророче служіння Іоана Предтечі було схожим до пророчої місії Іллі. З Євангелій не відомо місце, де відбулося Преображення. Древнє церковне передання вказує, що це була гора Фавор, хоч сучасні дослідження спростовують це твердження. Топографія місця, де знаходиться ця гора показує, що в часи життя Христа тут була римська фортеця, гарнізон, якої охороняв торгові шляхи. Господь не міг тут довго залишатися і навчати учнів. Крім того, гора Фавор є не дуже високою, точніше це звичайний пагорб, біля якого знаходить інша гора – Єрмон. Ця гора є набагато більшою та вищою за Фавор, і могла бути ідеальним місцем для усамітнення Господа з учнями та місцем для Преображення. 
         Гора Фавор є ніби її підніжжям Єрмону. Жодні древні історичній та богословські джерела не вказують на Фавор як місце Преображення. Така версія виникла значно пізніше – в IV ст. християнська віра в Римській імперія стала легальною. До Палестини, як місце життя Господа, почали приїздити паломники і тут було вирішено побудувати Церкву, а згодом монастир Преображення. Ідеальним та зручним місце для цього стали залишки колишньої фортеці на горі Фавор. З цього часу мабуть закріпилася думка, що Фавор є горою Преображення Господа. Сучасні наукові дослідження підтверджують, що справжнім місцем Преображення була гора Єрмон. 
    У Преображенні Господньому відбулося одкровення Триіпостасного Бога людині, що у Христі поєднані божественна та людська природа. І під час Преображення людська природа Христа не перетворилася на божественну, вона не втратила своїх фізичних якостей, а стала досконалою, такою, яка повинна бути після його воскресіння та вознесіння. З цього приводу святитель Іоан Золотоуст пояснює: «так Господь показав нам майбутнє преображення нашої природи і своє Друге пришестя, що відбудеться у славі». І подія свята Преображення показує для всіх християн, як відбувається і здійсниться спасіння людства. В природі Христа люди отримую звільнення від наслідків первородного гріха (смерті та страждання), а через сходження благодаті Святого Духа, котра осінила тіло Господа та апостолів, обоження, тобто преображаються, так як описують євангелісти.

          У Церкві це свято почало святкуватися з IV ст., коли почали будуватися християнські храми на місцях життя і діяльності Господа. Про звершення особливої молитви та богослужіння в цей день вказують у своїх творах святителі Афанасій Великий, Іоан Золотоуст, Кирил Александрійський, преподобний Єфрем Сирін та ін. 

         На свято Преображення в Церкві освячуються виноградні плоди, з яких виготовляється вино для здійснення таїнства Євхаристії (Причастя), де людина приймає в себе природу Господа і отримує благодать Божу для освячення – преображення свої природи. У давнину в місцевостях, де не міг рости виноград Церква дозволяла освячувати інші плоди, що дозрівали у цій порі: яблука, груші, сливки тощо.

     

     

    Переглядів: 36 | Додав: ivan | Дата: 20.08.2016 | Коментарі (0)

    14 серпня винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Пам'ять семи мучеників Маккавеїв
    Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього


         У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: "В наслідок хвороб, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відведення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви (в честь Святої Софії - Премудрості Божої). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є Винесення Чесного Хреста ".

     

     

    Переглядів: 35 | Додав: ivan | Дата: 14.08.2016 | Коментарі (0)

    12 липня. Святих перховерхових Апостолів Петра і Павла.

    Після закінчення Петрового посту 12 липня за церковним календарем християнський світ святкує свято святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра й Павла, які своїми стражданнями і великомученицькою смертю засвідчили свою віру у Христа. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, а з IV ст. набуло повсюдного поширення. 

    Апостол Петро (раніш званий: Симон) — один з 12 апостолів Ісуса Христа, син Іони з Віфсаїди, одружений, батько дітей, займався рибальством; був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Тоді ж він був названий символічним ім'ям Петро (грец. πετρος), що означає — камінь (сирійською його звали Кифа, тобто скеля). Згодом Господь звернувся до апостола Петра зі словами: «Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її». Свідченням того, що Господь уподобив собі Петра було те, що Христос відвідав його дім і зцілив близьких, удостоїв апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Фавор і страждань та страстей у Гефсиманському саду. Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську неміч тричі відрікся від Божественного Учителя: згодом розкаявся, одержав прощення — і саме йому, першому серед апостолів, після свого воскресіння явився Господь.

     По зісланні Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував людям віру в Ісуса Христа, божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв його. І врешті-решт той прибув до Риму, де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою (за проханням самого Апостола для підкреслення різниці своїх мук і страждань від мук та страждань Спасителя). Поховано Апостола Петра у Римі святим Климентом, а над гробницею згодом було споруджено храм. 
    Святий апостол Павло походив з єврейської глибокорелігійної родини, мав спочатку ім'я Савло, належав до коліна Веніамінового, народився в місті Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченністю своїх мешканців. Подальшу освіту здобув в Єрусалимі. Незважаючи на приналежність до партії фарисеїв, був людиною вільнодумною і шанувальником грецької мудрості. За єврейським звичаєм, молодий Савло вивчив мистецтво робити намети, яке потім допомогло йому заробляти на прожиток власною працею. 
    Успадкував від свого батька римське громадянство, був ревним гонителем ранніх християн. Але під час своєї подорожі до Дамаску (з метою переслідування християн) мав видіння Христа, після чого став невпинним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?». На що Савло сказав: «Хто ти, Господи?». Й почув відповідь: «Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити». Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…» 
    Після навернення Павла у християнство й сповнення Святим Духом інші Апостоли з недовірою поставилися до нього і спілкувалися через посередника — Апостола Варнаву, з яким Павло згодом здійснював апостольські труди в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі та Ефесі . Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важко хворих, але зазнав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним образом врятований Господом (після побиття камінням та потоплення корабля) та провів два роки в ув'язненні в Кесарії.

    Спочатку проповідував в Аравії, а потім у сірійській Антіохії. На апостольському соборі у 48 - 49 рр. висловив рішуче переконання, що для навернення язичників в християнство вирішальною є віра у Христа, а не приналежність до юдейської релігії. 
    В наступні роки проповідував у Малій Азії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. В кінці 50-х років у Єрусалимі був заарештований. Після дворічного ув'язнення в Кесарії Агріппа відправив Павла до Рима на суд кесаря, де знайшов мученицьку смерть — апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови (через рік після смерті апостола Петра). На честь святих, починаючи з часів Константина Великого будувалося багато храмів.

     Після Божественної літургії було відслужено молебень і посвятили хліб та зерно нового урожаю.

    Переглядів: 31 | Додав: ivan | Дата: 14.08.2016 | Коментарі (0)

    7 липня (24 червня ст.. ст..) Різдво святого Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна.

    7 липня Церква святкує день народження святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Мало хто із святих, крім Богородиці, удостоївся такої честі. Чому ж для нас так важливий цей день? Тому що саме  про Іоанна Хрестителя Господь сказав, що «серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».

       Іоанн Хреститель був сином Захарії з роду Аарона і праведної Єлизавети з роду царя Давида, родички Пресвятої Богородиці. Вони мешкали біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. Захарія був священиком. Подружжя жило благочестиво, виконувало всі заповіді, але ніяк не могло народити дитину. І ось у них, до старості позбавлених дітей, нарешті народився син, якого вони випросили у Бога. Це народження супроводжувалося чудесами. Євангеліст Лука оповідає, що одного разу Захарія увійшов у храм для того, щоб покадити, і побачив там архангела Гавриїла. Вісник предрік, що у Захарії народиться син Іоанн, який « багатьох синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього; і прийде перед Ним в дусі та силі Іллі, щоб представити Господеві народ приготовлений» (Лк. 1.16-17). Захарія засумнівався в тому, що це буде, знаючи Писання, він не прийняв слів Ангела. За це був покараний: Ангел позбавив  його можливості говорити до того моменту, як збудеться пророцтво. Коли через визначений термін Єлизавета народила і на 8 день треба було  обрізати дитя і вибрати йому ім’я, сусіди та родичі дуже здивувалися тому, що мати захотіла назвати його Іоанн. Адже до цього ніхто з її родичів не носив це ім’я. Запитали Захарію, і той на дощечці написав «Іоанн ім’я йому», бо так сказав йому архангел Гавриїл. Передбачення збулося, Захарії повернувся дар мови, і він став вихваляти Творця. Ці події обговорювалися по всій країні, тому що знали, що Захарії було видіння в храмі і що з його сином «була рука Господня» (Лк. 1. 60). Люди намагалися зрозуміти, яке призначення уготоване дитині, чиє народження супроводжували такі чудеса. Захарія сповнився Святого Духа і пророкував про те, що немовля виросте і «йтиме перед лицем Господнім, щоб приготувати шляхи Йому, просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній» (Лк.1.76. 79).

      Після народження Ісуса Христа цар Ірод наказав убити всіх немовлят. Почувши про це, Єлизавета з сином, що народився шістьма місяцями раніше за Господа Ісуса Христа, втекла в пустелю і заховалася в печері, а Захарія, як священик, залишився в храмі в Єрусалимі. Звичайно, від царя не могло утаїтися, що в Захарії народився син – про це говорила вся округа. Коли священик відмовився сказати воїнам, де ховається дружина й дитина, його вбили. Після смерті Єлизавети Іоанн, якого охороняв Ангел, залишився жити у пустелі до того часу, коли почав проповідувати про покаяння, хрестити у Йордані народ ізраїльський і Самого Господа, що прийшов у світ. Хрещенням Спасителя святий Іоанн завершив своє пророче служіння, духовно підготувавши народ до того, що говоритиме Господь.

       День Ангела сьогодні святкую клірик св..Арх. Михайлівської церкви священик Іоанн Квітка. Парафіяни привітали о. Іоанна такими словами: Дорогий отче Іоанне! Щиро вітаємо Вас з Днем народження! Бажаємо Вам; Нехай квітне Ваша доля, не знає смутку серце золоте. Здоров’я зичим, радості земної, і знайте, ми дуже любим Вас усі! Нехай обминають невдачі і грози, хай тільки від сміху з’являються сльози, хай сонечко сяє, а серце співає, і смуток дороги до Вас хай не знає. Хай у Вашому житті буде вічна весна, хай ніколи душа не старіє, а дорога в житті буде чиста, ясна. І задумані сповняться мрії. Хай матінка Божа Вас охороняє, а Господь з небес всіх благ посилає.

    З повагою до вас ваші парафіяни.

    Переглядів: 44 | Додав: ivan | Дата: 14.08.2016 | Коментарі (0)

    19 червня. День Святої Трійці. Пятидесятниця.

       Через десять днів після Вознесіння, або на п’ятдесятий день від Пасхи, християни відзначають день Святої Трійці, або Зелені свята, чи П’ятидесятницю.

       Ще перед Своїми стражданнями Ісус Христос обіцяв апостолам, що коли Він піде до Отця, то пошле учням «іншого Утішителя», Духа Істини. При вознесінні на небо Ісус наказав апостолам чекати обіцяного, не відходячи з Єрусалима. І ось через десять днів після цього, якраз на юдейську П’ятидесятницю, коли до Єрусалима на свято прийшло багато людей з різних віддалених міст, сповнилося обіцяне: на апостолів зійшов Дух Святий. Видимим чином це проявилося у надзвичайному дарі: апостоли почали розмовляти іншими мовами, так що кожний чув слова проповіді зрозумілою мовою. Ось як пише про це Лука, автор книги Діянь апостольських: «І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходилися. І з’явилися їм розділені язики, і спочили на кожному із них. І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати» (Діян. 2. 2-4). Народ, що чув це, збентежився. Деякі із тих, хто не розумів іншої мови, навіть здавалося, що учні Ісуса сп’яніли. Проте апостол Петро підвищив свій голос та виголосив таку сильну проповідь, що в той самий день прийняли хрещення близько трьох тисяч душ. П’ятисятниці передує Вселенська поминальна субота. А на саму Трійцю після літургії правиться вечірня, на якій читаються особливі колінопреклонені молитви, що прикликають Дух Святий. Христова Церква, як вселенська, всеохоплююча та універсальна, обіймає любов’ю і пам’яттю не тільки своїх членів, а й усіх, хто знаходиться поза її межами. Як Бог не оминає Своєю любов’ю нікого, в тому числі й тих, хто томиться в пеклі, так і Церква Христова звернена молитвою і любов’ю до кожної людини. Жодна людина, що жила чи живе на землі, не викреслена з пам’яті Церкви. Саме тому на Трійцю читаються особливі колінопреклонені молитви «про тих, хто томиться в пеклі»

                      Народні традиції

       Трійцю в народі називають Зеленими святами. У буйстві зелені на початку літа християни бачать символ творчої життєдайної сили  Святого Духа, якою створений світ. Напередодні Святої Тройці збирали пахучі трави, зелене зілля, стебла лепехи. Увечері встеляли ними підлогу в хаті, прикрашали двері й ворота. За ікони клали м’яту й волошки. Перед образами світили лампадку. Пишно прикрашалися зеленню і храми – підлога була встелена «килимами» із зелені і квітів.

     

     

    Переглядів: 45 | Додав: ivan | Дата: 22.06.2016 | Коментарі (0)

    30 травня.

         У Зміївській СШ  I- III ступенів відбулося відкриття пам’ятної дошки на честь загиблого воїна Ігоря Дебріна, який загинув під стінами Верховної Ради 31 серпня 2015 року. На церемонію відкриття пам’ятної дошки приїхали керівники району: голова районної ради Коновалов В. І., заступник голови районної ради Джеманова І.Є., голова районної адміністрації Приходько М., завідуюча райвно Стадник, заступник військового комісара району, представник губернатора Гаврош П.О, мама загиблого воїна Дебріна Л. Г., жителі  села та учні школи. Пам’ятну дошку освятив о. Олександр Квітка.

    Переглядів: 56 | Додав: ivan | Дата: 12.06.2016 | Коментарі (0)

    9 червня. Вознесіння Господа  Бога і спаса нашого Ісуса Христа.

     Свято Вознесіння Христового належить до числа найбільших дванадесятих свят і відзначається на 40-й день після Великодня. Цей день завжди припадає на четвер шостого тижня, бо саме через сорок днів Ісус Христос вознісся на небо і сів праворуч Отця.

       Після Воскресіння, під час одного із явлень Своїм учням, Господь велів, щоб вони зібралися в Єрусалимі, де Христос прийшов до них таємно. При цій зустрічі Спаситель пояснив, для чого Йому необхідно було постраждати та померти за людей. Після цього Він,  заспокоюючи апостолів від розлуки, наказав їм залишатися в Єрусалимі та чекати Утішителя – Святого Духа. У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив Своїм учням: «Мир вам!», а потім дав останню настанову: «Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх, зберігайте все те, що Я вам заповідав, і Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу».(Мт.28, 19-20).

        Розмовляючи з учнями, Він підійнявся на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо. Учні були вражені тим, що на їхніх очах Христос почав віддалятися, піднімаючись вище і вище на небо. Коли світла хмара приховала Його від них, їм з’явилися два ангела і сповістили, що Господь знову прийде на землю так само, як і возноситься на небо. (Діян.1, 10-11).

       У сходженні, устремлінні вгору вкладений глибокий зміст. Куди вознісся Господь? Не просто в небо, а в те Царство, яке «всередині нас є». Тож усім належить піднестися над суєтою, над житейськими клопотами, переступити через свій людський страх про завтрашній день, який змушує думати тільки про хліб насущний. Господь говорить нам: « Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, а все інше приложиться вам» (Мт.6: 33-34). Тому важливо хоча б іноді відволікатися від мирської суєти й підносити вгору свій погляд і серце.

       Господь наш Ісус Христос Своїм Вознесінням з’єднує землю і небо, з’єднує все людство з Богом за допомогою Своєї людської природи. Він показує нам справжнє місце проживання, у порівнянні з яким все земне меркне. Людина на землі всього лише гість, мандрівник, який здійснює свій «хресний хід» у вічність. А Господь Своїм Вознесінням вказує кожному шлях сходження до неї. Тому Вознесіння – це не втрата Бога, не розрив з Ним, а заклик до преображення, до сходження, піднесення увись слідом за Господом, в Його Царство.

    Переглядів: 43 | Додав: ivan | Дата: 12.06.2016 | Коментарі (0)

    З 2 по 6 червня група учнів – паламарів Зміївської св.. Арх. Михайлівської церкви здійснили паломницьку подорож до  культурної столиці України Львова.

    Паломницька подорож була організована Херсонсько- Таврійською єпархією.

    Переглядів: 49 | Додав: ivan | Дата: 12.06.2016 | Коментарі (0)

    26 травня.

      23 травня під Авдіївкою, що на Донбасі загинув житель с. Зміївки Смільницький Андрій Ярославович 1987 року народження. З дитячих років і до призову захищати Україну від російських окупантів і їх прислужників сепаратистів, вихований в християнському дусі любові до Бога і Церкви, маючи чудовий голос, Андрій, прислужував у церкві пономарем, читав на кліросі, а коли виріс став співати у церковному хорі та читав Апостола. Завжди був усміхнений, ніколи не злився, міг дати добру пораду. Всіх любив і його любили. Мав патріотичну любов до України, передану йому його покійним дідусем Василем. Маючи слабкий зір, він всеж таки пішов захищати Україну і перше його бойове «хрещення» було під Донецьким аеропортом, потім був переведений в Авдіївку. Вічна йому пам’ять. Хай Господь упокоїть душу його з миром і прийме її у вічне Своє Царство.

     

     

    Переглядів: 60 | Додав: ivan | Дата: 29.05.2016 | Коментарі (0)

    14 травня.

    В цей день відмічається пам'ять про утворення Січі на річці Кам’янка с. Новокаїри, що в Бериславському районі Херсонської області. Після поразки під Полтавою, українські козаки, що були з гетьманом Мазепою і після зруйнування Чортомлицької Січі війсьми російського імператора Петра I, при впадінні річки Кам’янка у Дніпро, у 1709 році заснували Січ, що отримала назву – Кам’янська. До цього часу збереглися поховання козаків, а також могили кошових отаманів Кості Гордієнка та Василя Єрофеєва, сподвижників гетьмана Мазепи, з надгробними хрестами. На це святкування були запрошені благочинний митрофорний протоієрей Олексарндр Квітка, протоієрей Миколай Середюк, настоятель церкви св.. муч. Віри, Надії, Лобові і матері їх Софії с. Новокаїри Андрій Чміль, клірик св.. Арх. Михайлівської церкви с. Зміївка ієрей Іоан Квітка. Були також представники районної та обласної адміністрацій, козаки та гості з усієї області та Києва. Панахиду по спочилим козакам відслужив протоієрей Олександр Квітка у співслужінні указаних священиків УПЦ КП.

     

     

    Переглядів: 62 | Додав: ivan | Дата: 17.05.2016 | Коментарі (0)

    8 травня. Антипасха.

     

    Пасхальне поминання померлих.

     

     

    Переглядів: 58 | Додав: ivan | Дата: 09.05.2016 | Коментарі (0)

    8 травня. Антипасха.

     

    Пасхальне поминання померлих.

     

    Переглядів: 58 | Додав: ivan | Дата: 09.05.2016 | Коментарі (0)

    1 травня. Світле Христове Воскресіння. Пасха Христова. Великдень.

         Світле свято Воскресіння Христового найменовано Пасхою за внутрішнім співвідношенням зі старозавітнім святом Пасхи, яке, в свою чергу, так було назване на спогад тієї події, коли при виході євреїв з Єгипту ангел, що вража первістків єгипетських, бачачи кров пасхального жертовного агнця на дверях єврейських осель, проходив мимо (євр. "песах"), залишаючи недоторканними первістків єврейських. Згідно з цим старозавітним спогадом і Свято Воскресіння Христового, позначаючи проходження від смерті до життя і від землі до неба, отримало назву Пасхи. Інше стародавнє тлумачення свята, зобов'язане своїм походженням грецьким екзегетам, пов'язує його з співзвучним грец. "Страждаю".
         Воскресінням Господа Ісуса Христа з мертвих завершився Боголюдський подвиг спасіння, відтворення людини. Воскресіння стало свідченням того, що Ісус Христос є істинний Бог і Господь, Викупитель і Спаситель. Христос помер плоттю, але плоть Його з'єднана в одну Іпостась незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно з Богом Словом. Христос воскрес, бо смерть не могла втримати у своїй владі тіла і душі Христа, що знаходяться в іпостасній єдності з Джерелом вічного життя, з Тим, Хто за Своїм Божеством є Воскресіння і Життя. У Домобудівництві спасіння Воскресіння Христове є явленням Божественної всемогутності: Христос після смерті Своєї зійшов у пекло, "як і захотів", зкинув смерть, "яко Бог і Владика". Воскрес на третій день і з Собою воскресив Адама та весь людський рід від пекельних кайданів і тління. Зламавши врата (твердиню) смерті, Христос показав шлях до життя вічного.
         Ісус Христос воскрес, як початок померлих, первісток серед померлих(Кол. 1, 18). Воскреснувши, Він освятив, благословив і затвердив загальне воскресіння всіх людей, які встануть з землі під загальний день воскресіння, як з насіння виростає колос.
    Воскресіння Господа Ісуса Христа свідчить, що Він воістину є Син Божий - "воскрес яко Бог". Воно відкрило славу Його Божества, приховану до того під покровом приниження. Тіло Ісуса Христа повстало у славі. У Ньому відбувається велика і спасенна новотворча дія. Він Собою оновлює наше єство, підпале тлінню.
         Воскресінням Господа завершується перемога над гріхом і його наслідком - смертю. Знищена смерть. Відкинуто, засуджено стародавнє засудження смерті. Розірвані узи пекла, і ми позбавлені від адового мучительства. Смерть після Воскресіння Христового не володіє тими, що благочестиво жили і померли, бо Христос зруйнував державу (владу) смерті Своєю смертю і подав життя в Воскресінні.
    Христос воскрес, перемігши смерть. Але і після Його Воскресіння смерть в людстві тимчасово ще продовжує забирати свої жертви. Але вона тільки переплавляє сосуди нашої душі - тіла для відтворення в день воскресіння в новому, духовно оновленому вигляді. І так як плоть і кров не можуть наслідувати Царства Божого і тління не наслідує нетління, то наше душевно-тілесне життя є тільки зерно для посіву, яке повинно згнити - в смерті, щоб дати колос - нове життя. Наше тління в смерті є шлях до нетління. Як Христос помер за тілом, і ожив духом, так і ми звільняємося Ним від закону гріха і смерті за законом духу і життя в Ньому (Рим. 8, 2).
         Через Своє Воскресіння Христос учинив нас переможцями смерті, і життям у Христі ми отримуємо початок дарованого Його воскресінням безсмертя нашого смертному єству: "Ніхто ж нехай не боїться смерті, - вигукує святий Іоанн Золотоустий – визволила бо нас Спасова смерть". Тому так захоплено душа християнина в день Святої Пасхи: спасенна і світлосяйна ніч Воскресіння Христового є провісницею майбутнього дня загального воскресіння. Це - воістину Пасха велика, Пасха, що двері райські нам відкриває, бо проходить смерть, є нетління і вічне життя.
         Живоносне Христове Воскресіння просвітило все творіння. Христос осяяв всю Вселенну Божественними променями Свого Воскресіння. Пасха є найдавнішим святом християнської Церкви. Воно встановлене і святкувався вже в апостольський час. Стародавня Церква під ім'ям Пасхи з'єднувала два спогади - про страждання й про Воскресіння Христа і присвячувала її святкуванню дні, що передують Воскресінню і наступні за ним. Для позначення тієї й іншої частин свята вживалися особливі найменування – Пасха страсна або Пасха Хресна й Пасха Воскресіння. Згідно з характером спогадів перші з цих днів вшановувалися постом, другі - урочистою радістю. Згодом ці дні отримали назви Страсної та Світлої седмиці.

     

     

     

    Переглядів: 60 | Додав: ivan | Дата: 09.05.2016 | Коментарі (0)

    1 травня. Світле Христове Воскресіння. Пасха Христова. Великдень.

         Світле свято Воскресіння Христового найменовано Пасхою за внутрішнім співвідношенням зі старозавітнім святом Пасхи, яке, в свою чергу, так було назване на спогад тієї події, коли при виході євреїв з Єгипту ангел, що вража первістків єгипетських, бачачи кров пасхального жертовного агнця на дверях єврейських осель, проходив мимо (євр. "песах"), залишаючи недоторканними первістків єврейських. Згідно з цим старозавітним спогадом і Свято Воскресіння Христового, позначаючи проходження від смерті до життя і від землі до неба, отримало назву Пасхи. Інше стародавнє тлумачення свята, зобов'язане своїм походженням грецьким екзегетам, пов'язує його з співзвучним грец. "Страждаю".
         Воскресінням Господа Ісуса Христа з мертвих завершився Боголюдський подвиг спасіння, відтворення людини. Воскресіння стало свідченням того, що Ісус Христос є істинний Бог і Господь, Викупитель і Спаситель. Христос помер плоттю, але плоть Його з'єднана в одну Іпостась незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно з Богом Словом. Христос воскрес, бо смерть не могла втримати у своїй владі тіла і душі Христа, що знаходяться в іпостасній єдності з Джерелом вічного життя, з Тим, Хто за Своїм Божеством є Воскресіння і Життя. У Домобудівництві спасіння Воскресіння Христове є явленням Божественної всемогутності: Христос після смерті Своєї зійшов у пекло, "як і захотів", зкинув смерть, "яко Бог і Владика". Воскрес на третій день і з Собою воскресив Адама та весь людський рід від пекельних кайданів і тління. Зламавши врата (твердиню) смерті, Христос показав шлях до життя вічного.
         Ісус Христос воскрес, як початок померлих, первісток серед померлих(Кол. 1, 18). Воскреснувши, Він освятив, благословив і затвердив загальне воскресіння всіх людей, які встануть з землі під загальний день воскресіння, як з насіння виростає колос.
    Воскресіння Господа Ісуса Христа свідчить, що Він воістину є Син Божий - "воскрес яко Бог". Воно відкрило славу Його Божества, приховану до того під покровом приниження. Тіло Ісуса Христа повстало у славі. У Ньому відбувається велика і спасенна новотворча дія. Він Собою оновлює наше єство, підпале тлінню.
         Воскресінням Господа завершується перемога над гріхом і його наслідком - смертю. Знищена смерть. Відкинуто, засуджено стародавнє засудження смерті. Розірвані узи пекла, і ми позбавлені від адового мучительства. Смерть після Воскресіння Христового не володіє тими, що благочестиво жили і померли, бо Христос зруйнував державу (владу) смерті Своєю смертю і подав життя в Воскресінні.
    Христос воскрес, перемігши смерть. Але і після Його Воскресіння смерть в людстві тимчасово ще продовжує забирати свої жертви. Але вона тільки переплавляє сосуди нашої душі - тіла для відтворення в день воскресіння в новому, духовно оновленому вигляді. І так як плоть і кров не можуть наслідувати Царства Божого і тління не наслідує нетління, то наше душевно-тілесне життя є тільки зерно для посіву, яке повинно згнити - в смерті, щоб дати колос - нове життя. Наше тління в смерті є шлях до нетління. Як Христос помер за тілом, і ожив духом, так і ми звільняємося Ним від закону гріха і смерті за законом духу і життя в Ньому (Рим. 8, 2).
         Через Своє Воскресіння Христос учинив нас переможцями смерті, і життям у Христі ми отримуємо початок дарованого Його воскресінням безсмертя нашого смертному єству: "Ніхто ж нехай не боїться смерті, - вигукує святий Іоанн Золотоустий – визволила бо нас Спасова смерть". Тому так захоплено душа християнина в день Святої Пасхи: спасенна і світлосяйна ніч Воскресіння Христового є провісницею майбутнього дня загального воскресіння. Це - воістину Пасха велика, Пасха, що двері райські нам відкриває, бо проходить смерть, є нетління і вічне життя.
         Живоносне Христове Воскресіння просвітило все творіння. Христос осяяв всю Вселенну Божественними променями Свого Воскресіння. Пасха є найдавнішим святом християнської Церкви. Воно встановлене і святкувався вже в апостольський час. Стародавня Церква під ім'ям Пасхи з'єднувала два спогади - про страждання й про Воскресіння Христа і присвячувала її святкуванню дні, що передують Воскресінню і наступні за ним. Для позначення тієї й іншої частин свята вживалися особливі найменування – Пасха страсна або Пасха Хресна й Пасха Воскресіння. Згідно з характером спогадів перші з цих днів вшановувалися постом, другі - урочистою радістю. Згодом ці дні отримали назви Страсної та Світлої седмиці.

    Переглядів: 51 | Додав: ivan | Дата: 09.05.2016 | Коментарі (0)

    29 квітня. Велика Пятниця. Спомин святих спасительних Страстей Христових.


         29 квітня - Велика і Страсна п’ятниця. Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Пилатом Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, смерть і покладення Його тіла в гріб, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя, а також введення розбійника в рай.

         Під час цього особливого богослужіння були прочитані дванадцять Євангелій, які повіствують про спасительні страждання Господа нашого Ісуса Христа. Утреня звершується біля підніжжя хреста, який встановлюється посередині храму, і включає в себе євангельські уривки та піснеспіви, присвячені спогадам спасительних Страстей Господа. Після богослужіння, за благочестивим звичаєм, віруючі приносять додому свічки, які запалювались під час читання Євангельських зачал.

           У п’ятницю ввечері відправлявся чин похорону св.. пращаниці Господа Ісуса Христа.

     

     

    Переглядів: 50 | Додав: ivan | Дата: 30.04.2016 | Коментарі (0)

    28 квітня. Великий Четвер. Спомин Тайної Вечері.

         У святий Великий Четвер свята Церква згадує встановлення св.. таїнства Причастя.

         Таїнство святого Причастя, встановлене Господом перед Його стражданнями і смертю, за заповіддю Ісуса Христа: Це чиніть на спомин про Мене, з перших часів до цих пір безперервно відбувається на численних престолах Церкви Вселенської. "Як Мойсей сказав: це нехай буде пам'ятне для вас вічно (Вих. 12, 14), - так говорить святитель Іоанн Золотоустий, - і Христос промовляв: Це чиніть на спомин про Мене - до того часу, як Я прийду. Наскільки багато хто зараз говорить : бажав би я бачити Лице Христа, образ, одяг, ось ти бачиш Його, торкаєшся до Нього, вкушаєш Його. Якщо іудеї споживали ягня з готовністю, стоячи і маючи чоботи на ногах і жезли в руках: то набагато більше тобі потрібно бадьоритись. Бо не мала кара чекає на тих, які негідно причащаються. Наскільки ж чистий повинен бути той, хто насолоджується безкровною жертвою? Наскільки чистішою всіх променів сонячних повинна бути - рука, яка роздроблює плоть Христову, уста, які наповнюються духовним вогнем, язик, омочений страшною кров'ю! Згадай, якої честі ти удостоєний? якою насолоджуєшся трапезою? На що з трепетом дивляться Ангели через промені, які звідси виходять, цим ми харчуємося, з цим з’єднуємось і робимося одним тілом з Христом. Який як пастир живить овець власними членами? Але що я кажу, пастир! Часто бувають такі матері, які новонароджених немовлят віддають іншим годувальницям. Але Христос не зазнав цього. Він живить нас власною кров'ю і через це єднає нас із Собою. З кожним віруючим Він з'єднується за допомогою таїнств, і Сам живить тих, яких народив, а не доручає будь-кому іншому, і цим знову запевняє тебе в тому, що Він взяв твою плоть. Ми займаємо місце служителів, а освячує і перетворює дари Сам Христос. Нехай не буде тут ні одного Іуди, жодного грошолюба. Якщо хто не учень Христовий, той хай віддалиться; трапеза не допускає тих, які не з числа учнів. Бо Христос каже: сотворю Пасху з учениками Моїми (Мф. 26, 18). Чимале покарання чекає на вас, - продовжує святитель Іоанн Золотоустий, звертаючись до священнослужителів, - якщо ви , визнавши когось нечестивим, дозволите причаститися цієї трапези. Кров Його стягнеться від рук ваших. Хоча б хто через нерозуміння прийшов для причастя, заборонити йому, не бійся. Бійся Бога, а не людини: якщо злякаєшся людини, то від Бога будеш принижений , а якщо убоїшся Бога, то і від людей будеш шанований. Якщо ти сам не смієш, то приведи до мене, я не дозволю цю зухвалість. Швидше віддам душу свою, ніж причащу я святощів крові Господньої недостойного, швидше проллю власну кров, ніж причащу я святощів настільки страшної крові того, кого не слід ".

    Переглядів: 48 | Додав: ivan | Дата: 30.04.2016 | Коментарі (0)

      24 квітня. Вхід Господній у Єрусалим.

               Вербова гілка розквітає, про Великдень сповіщає.

        Вхід Господній у Єрусалим – велике християнське свято за тиждень перед Великоднем, цього року припадає на 24 квітня. Це свято належить до числа дванадесятих.    Його  виникненню послужили Євангельські оповіді про те, як Ісус  в’їжджав  до  Єрусалиму.

       Урочистий Вхід Господній у Єрусалим описують усі чотири євангелісти, це одна з головних подій останніх днів земного життя Ісуса Христа. Вхід до Єрусалима незадовго до іудейського свята Великодня передував Його Страстям і був виконанням стародавніх пророцтв про пришестя у світ Спасителя. Це свято завжди відзначається за тиждень до Великодня. Його ще називають Вербною неділею, тому що в цей день прийнято приходити до церкви на богослужіння з квітучими гілочками верби в пам'ять  про те, як колись люди принесли зелені пальмові гілки, зустрічаючи Спасителя світу і Бога, Який урочисто в’їжджав до Єрусалима. Господь простував у місто, як і було передбачено пророками. Його зустрічали з вигуками «Осанна в вишніх!» тобто спасіння на висоті, клали під ноги гілки фініків і пальми. У Ньому визнавали Царя, Який напередодні чудесно воскресив померлого чотири дні тому Лазаря і Який, на думку іудеїв повинен був звільнити їх від римського поневолення, і не бачили в Ньому Бога, Небесного Царя, Який прийшов звільнити людство від гріха, прокляття і смерті. Прийшов на те, щоб примирити людей з Богом і відкрити небесний рай. Господь їхав зі сльозами на очах. Він плакав, бо знав, що ті ж люди, які сьогодні кричали «Осанна в вишніх! Благословен Той, Хто йде в ім’я Господнє», через три дні будуть говорити Пілату, римському намісникові, « Розіпни, розіпни Його!». Тому про Вербну неділю можна сказати: « Свято зі сльозами на очах». У такий маленький проміжок часу від пафосної радісної зустрічі мешканців Єрусалиму прийшли до ненависті й зрадництва. Ось у чому суть цієї події. Взагалі ж свято показує, якою слабкою буває людина, якщо в основу ставить миттєву вигоду, не думаючи про вічне й неминуче. Церковна традиція святкування Входу Господнього в Єрусалим склалася давно. Віруючі йдуть до храму з гілочками верби. Саме цією рослиною замінюють пальму, яка не росте в наших краях. Це дерево найраніше прокидається навесні. Гілочки верби символізують перемогу над смертю і Воскресіння Христа. Вербу освячують напередодні свята, в суботу ввечері, на всеношній, або в неділю рано на ранній відправі. Гілочки зберігають, як правило, за іконами до наступної Вербної неділі. Не можна викидати освячену у храмі вербу в сміття. Її треба спалити, закопати, або посадити.

     

     

     

    Переглядів: 47 | Додав: ivan | Дата: 24.04.2016 | Коментарі (0)

    7 квітня. (25 березня ст..ст.)Благовіщення Пресвятої Богородиці.

           Благовіщення – свято, наповнене сонячним світлом.

     7 квітня (25 березня ст.. ст..) святкують Благовіщення – одне з великих свят Церкви, наповнене теплом, сонячним світлом і пахощами квітів. Нарешті природа прокинулася після довгої зими. Але вона в цей день немов на мить завмирає, щоб разом з Пречистою Дівою почути слова Благої вісті: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1, 28).

       Назва свята «Благовіщення Пресвятої Богородиці» буквально означає: «Радісна звістка, повідомлена Пресвятій Богородиці». Яка ж звістка становить суть свята і хто був вісником? З Євангелія від Луки (тільки він описує дану подію) ми дізнаємося, що трохи більше двох тисяч років тому сталася подія, що перевершує наше розуміння – природа Бога з’єдналася з природою людини. Скромна юна  Марія, що походить з династії царя Давида. Марія відмовилася виходить заміж, коли прийшов час, і побажала зберегти непорочність і тілесну чистоту перед Богом. Тоді Її заручили з праведним Йосипом, старим вдівцем, який теж походив із Давидового роду, щоб він став хранителем Її дівства. Марія обручилася з ним на виконання єврейської традиції, яка забороняла доброчесній жінці залишатися самотньою. Йосип був бідний, але не афішував свого знатного походження і вів життя простого ремісника. Можна уявити почуття юної Діви, Якій під час відсутності Йосипа раптом постав небесний вісник, Архангел Гавриїл. Євангеліє від Луки так пише про це: «Ангел увійшовши до Неї, сказав: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти між жонами». Але Вона сильно зніяковіла від його слів і стала роздумувати, що означає таке привітання. І сказав Їй Ангел: «Не бійся Маріє, бо Ти знайшла милість у Бога: і ось Ти зачнеш і народиш Сина, і даси Йому ймення Ісус. І буде Він великий, і назвуть Його Сином Всевишнього». І сказала Марія Ангелу: «Як же це станеться, якщо Я не знаю мужа?» І Ангел промовив у відповідь: «Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Вишнього осінить Тебе, тому Дитя Твоє буде святе і назветься Син Божий». Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм і відійшов від неї Ангел». (Лк. 1: 28-32, 34-35, 38). Відповідь святої Діви Марії гідна захоплення. Дійсно, можна тільки дивуватися Її вірі,Її смиренню, Її лагідності. Пречиста Діва повірила в те, що абсолютно було немислимим з точки зору людських законів єства. Боговтілення людина не могла навіть уявити. А Марія Діва прийняла, чим показала найвищу міру людського смирення, яке тільки може бути на землі. У дні Великого посту, шляхом якого ідуть православні, свято Благовіщення - як спалах божественного світла, який дарує радість і надію, як провісник Світлого Христового Воскресіння. У всі часи православний люд з благоговінням і шануванням ставився і ставиться до цього свята. Незважаючи на безліч весняно-польових робіт, люди відкладали свої справи і залишалися в цей день вільними від турбот. Православний світ цього дня тільки молиться, дякує Вседержителю за Його милість і любов до людського роду і, звичайно ж, оспівує і прославляє Пречисту Діву Богородицю.

     

     

    Переглядів: 65 | Додав: ivan | Дата: 07.04.2016 | Коментарі (0)

    22 березня.(9 березня ст.. ст..) Сорок мучеників Севастійських.

    22 березня Свята Православна Церква згадує і урочисто вшановує пам"ять Пам'ять 40 мучеників які були замучені в озері Севастійському

       За царювання нечестивого імператора Лікинія почалося жорстоке гоніння на християн. Всіх вірних примушували приносити жертви ідолам. Тоді у вірменському місті Севастії військовим начальником був Агриколай, людина лютого норову і ревний прихильник ідолослужіння. Оскільки в цей час і в лавах імператорських полків уже було чимало християн, то цар видав веління, щоб і вони приносили жертви бісам. У полку воєводи Агриколая було сорок воїнів із Каппадокійської області, які складали особливу почесну дружину, що побожно вірила у Христа Бога і славилася непохитною мужністю, завжди була непереможною в справах військових. Серед них були Киріон, Кандид і Домен — досвідчені і в Божественному писанні. Коли стало відомо воєводі Агриколаю, що воїни цієї дружини є християнами, він наважився примусити їх до ідолопоклонства. Проте, на диво для себе, отримав спротив від сорока подвижників, почувши такі слова: «Жорстокий ти улеснику, Агриколаю! Ми подолаємо твою злобу і переможемо твоє лукавство». За такі слова і непослух, Агриколай наказав кинути їх до в’язниці, а сам з нетерпінням чекав приїзду князя, щоб з його дозволу, жорстокими катуваннями примусити непокірну дружину принести жертву ідолам. Перебуваючи у в’язниці, святі воїни дні і ночі проводили в молитві, співі псалмів і слуханні повчань святого Киріона. Після семи днів, протягом яких святі воїни знаходились у в’язниці, прибув до тієї країни князь Лисій, який одразу звернув увагу на них. Наступного дня він з’явився разом із воєводою Агриколаєм на судилище і наказав привести святу чотиридесятнуцю воїнів на катування. На судилищі воєвода та князь вдавалися до улесливості, спокушаючи святих великими нагородами і військовими званнями, якщо принесуть нечестиву жертву, а бо ж будуть піддані великим катуванням. Проте свята дружина не убоялася і, підкріплена молитвою, була готовою до різних тортур за найдорожчого для них Христа Бога. Перше до чого вдалися гордовиті вельможі – це побиття камінням по вустах, та слуги які виконували жорстокий наказ не могли уразити воїнів, а натомість наносили шкоду один одному. Дуже наляканий побаченим, князь Лисій повелів знову вівдвести святих ратоборців у в’язницю, щоб подумати про те, що робити з ними. У в’язниці святі воїни знову почали співати псалми і о шостій годині ранку, після молитви, сподобилися почути голос Господа: «Віруючий в Мене, якщо і помре, - оживе». Укріплені такою втіхою від Христа Бога, святі провели ту ніч, радіючи духом. Наступного ранку мучителі зв’язали сорок святих воїнів і потягли їх до багатоводного озера, що знаходиться біля міста Севастії. Тоді була зима і сорок воїнів, голими, були залишені серед озера на всю ніч, а для спостереження за ними було приставлено варту на чолі з начальником в’язниці. Для зваблювання ж святих ратоборців, було влаштовано біля озера теплу лазню, щоб хто будучи готовий принести жертву ідолам, вибіг із крижаної води і зігрівся. О першій годині ночі, коли холод досягнув крайньої люті, так що тіла святих студеніли, один із числа сорока не витримав подвигу і, вбігши до лазні, розтанувши, упав мертвий.
    Побачивши таку ганебну втечу, святі воїни одностайно взивали до Бога: «Ми ж не відступимо від Тебе; оживи нас, і ми будемо закликати ім’я Твоє (Пс. 21, 15)», та підносили інші псалми і молитви. І о третій годині ночі святих мучеників освітило світло таке, ніби літнє сонце під час жнив. Воно розсіяло холод, розтопило лід і зігріло воду. У цей час воїни, які стерегли мучеників спали, не спав тільки один в’язничний вартовий, який бачивши диво, зняв з себе одяг і зі словами: « І я християнин!», увійшов у воду. І стало таким чином знову довершене число святих сорока мучеників.
    Настав ранок. Нечестиві мучителі прийшли до озера і, побачивши святих мучеників, які стояли у воді живими і не постраждали від зимового холоду, здивувалися, і люттю закіпіли тоді їхні серця. За наказом мучителів святих воїнів витягли з води і на судилищі перебили їм гомілки. Свята чотиридесятниця, терплячи страшні муки від розтрощення гомілок, не ослаблюючись ревністю, у передсмертні хвилини з духовною радістю взивали: «Душа наша, як пташка, вирвалася із сітки тих, що ловили. Сітка розірвалася, і ми спаслися. Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю» (Пс. 123, 7-8). І промовивши амінь, всі вони віддали свої душі Богові. Після того мучителі наказали своїм слугам відвезти тіла святих воїнів до озера і, спаливши їхні тіла, кістки кинути у воду, щоб і праху по них не залишилося. Але Господь, Який "зберігає всі кістки угодників Своїх" (Пс. 33, 21), не допустив жодній їх частці загинути у воді, і всі вони збереглися в цілості. Після трьох днів святі мученики явилися єпископу міста Севастії блаженному Петру і сказали йому: «Прийди вночі і винеси нас із річки». Блаженний єпископ запросив побожних мужів із свого кліру і темної ночі пішов із ними на берег річки. І ось перед їхніми очами постало дивне видовище: кістки святих сяяли у воді, як зірки. Світлими були і ті місця в річці, де лежали і щонайменші частинки їх. Зібравши святі останки святих, єпископ поклав їх на почесному місці. Так постраждали мученики за Христа, й, увінчані Ним, вони як світила сяють у світі. Вони вірували в Бога, Христа сповідали, Духу Святому не протидіяли і від святої Животворчої Тройці прославилися, залишивши спогад про свій подвиг для повчання на спасіння всім віруючим в Отця, і Сина, і Святого Духа. Імена святих сорока мучеників такі: Киріон (Кирій), Кандид, Домен, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк (Євник), Валент (Уал), Вивіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Аггій, Аєтій, Флавій, Акакій, Екдикій (Екдит), Лисімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Домитіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій, Филоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаїй. Святі сорок мучеників були взяті на страждання за Христа в 11-й день місяця березня, і віддали душі свої Господу в 22-й день цього місяця, коли імперією правив язичник Лікиній, але краще сказати — вже царював Господь наш Ісус Христос. Йому ж слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом повіки. Амінь.

    Переглядів: 79 | Додав: ivan | Дата: 07.04.2016 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 50
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Цікаво знати
    Вверх Яндекс.Метрика