Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » Архив новостей
    « 1 2 ... 9 10 11 12 »

    5 травня Воскресіння Господа Ісуса Христа.

         Коли минула субота, вночі, на третій день після Своїх страждань і смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Тіло Його людське преобразилося. Він вийшов із гробу, невидимий для сторожі, не відваливши каменя, не порушивши синедріонової печатки. Від цієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній гріб. Раптом стався великий землетрус; з неба зійшов ангел Господній. Він, приступивши, відвалив камінь від гробу Господнього і сів на ньому. На вигляд він був немов блискавка, і одяг мав білий як сніг. Воїни, що були на варті біля гробу, тремтіли від страху, зробившись немов мертвими, а потім, отямившись від страху, розбіглись.
     
     
    Переглядів: 281 | Додав: ivan | Дата: 08.05.2013 | Коментарі (0)

    ПРО БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ НА ГРОБІ ГОСПОДНЬОМУ

         У наш час духовного здичавіння життя людей обмежується лише зем­ними інтересами. До всього земного, тимчасового докладається багато праці, виявляється великий інтерес і допитливість до всіляких "новин", але зовсім не видно інтересу у сучасних людей до духовного життя, до прояву Божої благодаті (милості) на грішній землі. 
         Так ось, дуже мало кому відомо, а краще сказати, майже нікому невідомо про чудесне з'явлення благодатного вогню, який виникає уже довгі століття з року у рік у Велику суботу на Гробі Господньому в Єрусалимі, тобто на місці поховання і славного Воскресіння Господа на­шого Ісуса Христа. 
         У нагадування про це незвичайне, чудесне з'явлення наводимо істин­не свідчення - витяг з листа російської паломниці, очевидиці появи бла­годатного вогню два роки підряд -  Марії Павлівни Хрещатицької.
         Цей лист написаний о. Миколаю (Самоукову), ієромонаху Св. Тро­їцького монастиря в Джорданвілі, у відповідь на поставлені ним запи­тання.
         Лісненський монастир, ЗО квітня 1958 року, Фурке. "Високоповаж­ний і дорогий у Господі отче Миколаю, Христос Воскрес!
         ...Якщо Господь сподобить, поїду в Новодєєво, і тоді не забарюся поїхати у Джорданвіль й особисто розповісти Вам усе, що Вас цікавить, поки ж постараюсь відповісти на всі поставлені Вами запитання. 
         Супутниця моя була черниця Марія Торська. 
         Шлях від Елеону до Гробу Господнього проїхали на автобусі. Пого­да була гарною. Народу не злічити - тисячі. Настрій урочистий. Нації: греки, росіяни, вірмени, араби, англійці, американці, французи, турки і навіть євреї, які нелегально потрапляють на арабську сторону. Перева­жають, я гадаю, греки й араби.
         У храмі народ поводиться, з нашої точки зору, жахливо, бо кричать, скачуть і взагалі дуже шумлять. Але з їхньої точки зору, якщо вони так не будуть поводитися (це вони так моляться), то не зійде благодатний вогонь.
         Я вже сказала, що народу не злічити ні у храмі, ні навколо храму. Коли з'являється Патріарх, весь народ абсолютно затихає і до появи Благодатного Вогню - цілковита тиша. 
         Спочатку йде хресний хід й обходить храм з великою кількістю хо­ругов тричі і зупиняється (Патріарх - у повному облаченні перед (каплицею) Кувуклією . Тут з нього, Патріарха, знімають усі ризи і мит­ру; залишається в підряснику, і турки-каваси з голови до ніг усього йо­го обмацують, - чи нема, бува, при ньому чогось займистого. Це відбу­вається близько 1-ї години дня.
         Я думаю, що Патріарх чекає вогню не більше 5-7 хвилин.
         Торік я і ще одна паломниця, яка приїхала з Америки, ми добре ба­чили (ми знаходились у дуже зручному місці), як тоненьким зигзагом, мов блискавка, блиснуло світло згори униз, і вмить з'явився вогонь на Гробі Господньому, де розкладена вата, яка і займається від цього вогню.
         Патріарх запалює пучки свічок (по 33у руці) і передає одразу ж далі в особливі віконечка-отвори, пророблені у стінах, і вмить, від одного до іншого, вогонь поширюється по всій величезній церкві - внизу і нагорі. І вже в цей момент вся церква дрижить від захоплених вигуків і тріумфування народу.
         Цей вогонь, упродовж 10-15 хвилин, зовсім не обпалює. Я особисто водила ним (усім жмутом запалених свічок) по хворих місцях свого тіла і не відчувала його зовсім. А Елеонський монах, отець Сава вмивався (як він висловився), водив по всьому своєму обличчю, оброслому боро­дою і вусами, -  і жодна волосина не загорілася, не спалахнула.
         При такій масі народу і при такім морі вогню, якби був звичайний вогонь, неминуче виникла 6 пожежа, а тут з року в рік відбувається од­не і те саме, і ніколи не буває ані найменшого натяку на пожежу.
         Жінки не тільки входять у вівтар, а їх ще й проводять Царськими вратами, але в цей час настільки велика благодать, що вона все очищає і покриває.
         Після отримання благодатного вогню Патріарха, знеможеного, беруть і несуть, бо він не в силах іти: очевидно, від великого напруження у ньо­го з'являються краплини йоту, і він геть знесилюється, до того ж ка­жуть, що народ, у екстазі, може порвати на ньому одяг. Як я сказала ви­ще, торік у мене була дуже зручна позиція, нагорі, навпроти самої (каплиці) Кувуклії, і я могла бачити дуже добре те, що було недоступ­но іншим, а в цьому році мене, з черницею Торською, ввели у вівтар, і тут я тільки дуже добре бачила, як пронесли Патріарха прямо у ризни­цю, це було зовсім поруч зі мною.
         Що цей вогонь незвичайний - у цьому нема ніяких сумнівів.
         Напевно, Ви чули про це чудо, це було у восьмисотих роках, коли інославні не хотіли допустити православних у храм і в Кувуклію -Патріарха, з метою самим заволодіти благодатним вогнем, і закрили храм і поставили варту, щоб православні не могли ввійти у храм; і Патріарх з народом стояв надворі, молився і плакав.
         І в ту мить, коли інославні чекали вогню на Гробі Господньому, зна­двору, де стояли православні, розсікся із сильним пострілом кам'яний стовп-колона, і звідти вийшов благодатний вогонь, який миттєво всі підхопили.
         А один турок, з великих правителів, закричав: "Могутній Бог хрис­тиянський, і я християнин", -  і тут же турки убили його.
         З тих пір ніхто з інославних не наважувався більше зазіхати на бла­годатний погонь.
         Так ця колона і стоїть розсічена і закопчена від вогню в науку усім, і всі, що проходять, до неї прикладаються.
         Може, поспіхом написала Вам не зовсім зрозуміло, але коли приїду, то все розповім Вам особисто, а поки на цьому закінчу.
         Прошу Ваших святих молитов за мене, грішну.
    З любов'ю у Христі М. 
    Хрещатицька".
    Переглядів: 241 | Додав: ivan | Дата: 04.05.2013 | Коментарі (0)

    3 травня Свята Велика П'ятниця.
         У Святу Велику П’ятницю Свята Церква згадує страждання і Хресну смерть Спасителя: саме в п’ятницю, напередодні єврейського свята Пейсах, завершуючи Своє земне служіння, Господь помер на Хресті за людські гріхи. Цього дня в Православній Церкві звершують три особливі богослужіння. Зранку служать Царські Часи, під час яких читається Страсне Євангеліє, близько першої години дня звершується вечірня із чином Виносу Плащаниці, а ввечері – рання Великої Суботи з похороном Плащаниці.
     
     
    Переглядів: 205 | Додав: ivan | Дата: 04.05.2013 | Коментарі (0)

    2 травня Святий Великий Четвер
         У Святий Великий Четвер Свята Церква згадує той величний момент у житті Христа Спасителя і Його учеників, коли Він вперше причастив Своїх учеників Пречистого Тіла й Своєї Чесної Крові. Після вечері зі Своїми учениками, напередодні Своїх страждань, Христос взяв хліб, благословив, розломив, дав Своїм ученикам і сказав: «Прийміть, споживайте це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». Потім взяв чашу з вином, благословив, прославив Бога і дав ученикам, кажучи: «Пийте з неї всі, це Кров Моя нового завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це робіть завжди на спомин про Мене». Тому в сьогоднішній день відправляє святу Літургію на згадку про перше причастя, яке Христос Сам приготував і приготував і передав Своїм ученикам, а ті, у свою чергу, передали єпископам і пресвітерам Церкви на вічний спомин про Нього. Цього ж дня ввечері читаються Страсті Христові, тобто читається 12 Євангелій, в яких згадуються страждання Господа нашого Ісуса Христа.
    Переглядів: 188 | Додав: ivan | Дата: 04.05.2013 | Коментарі (0)

    Вербна неділя.

         Вербна неділя або Вхід Господній в Єрусалим святкується за тиждень до Воскресіння Христового Пасхи. Ісус Христос прибув у ту неділю в Єрусалим, щоб разом зі Своїми учнями відсвяткувати Старозавітню Пасху, про що оповідає у св. Письмі євангеліст Матфій. Напередодні цього дня Ісус Христос воскресив із гробу Свого друга Лазаря, який жив у Віфанії, неподалік від Єрусалиму, який пролежав у гробі чотири дні і почав уже розкладатися. Про це чудо заговорило все місто. Оскільки це проходило напередодні Пасхи і в Єрусалимі зібралося безліч народу, то ввесь народ вийшов назустріч Спасителеві, щоб самим побачити Того незвичайного Чудотворця. Ісусу Христу підвели молодого осла, постелили на нього свої одежі і Він сів на нього. Чому саме на осла, а не коня? Тому, що на Сході вїхати в місто на ослиці, а не на коні – означало, що людина прийшла з миром. Кінь вважався військовою одиницею і коли хто вїжджав на коні – означало війну. Коли Ісус вїздив до міста, люди з великою радістю зустрічали Його. Уздовж дороги, якою Спаситель проходив, стояли маси людей, які, зустрічаючи Його, стелили одежу свою, а інші зрізували віття з пальми і стелили дорогу і виголошували: « Осанна!», що означає «спасіння». І тільки Він один знав, для чого насправді Він прийшов у Єрусалим. Адже з цієї події почався відлік Його останніх земних днів. Чому жителі Єрусалиму так урочисто зустрічали Ісуса? Вони були впевнені що прийшов визволитель єврейського народу від римського поневолення. В той час Юдея була в складі Римської імперії, і євреї чекали, що прийде хтось, що вижене римлян із їхньої країни і стане царем незалежного Ізраїля. Тобто, грубо кажучи, євреї просто помилилися, прийняли Ісус за іншого. Вони не знали, що Царство Його – «не від світу цього». « Вхід Господній в Єрусалим, такий урочистий, наповнений такої слави, одночасно увесь побудований на  страшному непорозумінні – писав митрополит Антоній Сурожський. – Жителі єрусалимські зустрічають Спасителя Христа з тріумфом і радістю, тому що очікують, що Він звільнить Свій народ від політичного гніту; і коли виявиться що Спаситель прийшов звільнити людей і увесь світ від гріха, від неправди, від відсутності любові, від ненависті, тоді від Нього відвернуться з гіркотою, розчарованістю, і ті, хто так урочисто Його зустрічали, обернуться на ворогів. Адже багато з тих людей, котрі зустрічали Христа  біля єрусалимських воріт, через кілька днів будуть кричати римському прокураторові Понтію Пілату: «Розіпни Його!».

          Свято Входу Господнього в Єрусалим ще називають Вербною неділею. Оскільки пальми в нас не ростуть, замість їх гілок  люди приносять в храми і освячують гілочки верби, так як вона сама перша пробуджується від зимової сплячки, і тим самим символізує і наше воскресіння. Вербу святять у суботу на всенічному бдінні. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром із неї лікуються та вмиваються. У народній медицині її разом із цілющими травами використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці. Освячену вербу залишають за образами, садять на городі для захисту двору. 

     

    Переглядів: 207 | Додав: ivan | Дата: 29.04.2013 | Коментарі (0)

                              Субота акафіста, похвала Божої Матері.

          В суботу пятого тижня Великого посту Церква звершує молебний чин акафіста (або похвала) Одигітрії Пресвятої Богородиці. Від святого образа Богоматері, який написав святий євангеліст Лука, в Константинопольському Влахернському храмі звершувалось багато благодатних знамень. Зявившись одного разу двом сліпцям, Богоматір привела їх у Влахернську церкву до Свого образа і подала їм зцілення. Відразу ці сліпці стали бачити. За цим благодатним знаменням чудотворну ікону стали називати Одігітрією, тобто «Путеводителькою», заступницею і помічницею. Ця назва чудотворного образа збереглася назавжди і утвердилася після триразового визволення Константинополя від ворогів, яке всі повязували з невидимим заступництвом Одігітрії.

       Перше знамення від Богородиці Одігітрії було за імператора Іраклія в 626 році. Коли перси та скіфи оточили Константинополь, а місто було майже беззахисним, то патріарх Сергій втішав жителів столиці, просячи їх всю надію покладати на Бога і Його Пречисту Богоматір. Патріарх зі священними реліквіями та образом Богоматері, з великою кількістю народу, здійснив по стінах міста хресний хід, зміцнюючи та підтримуючи його захисників. Коли перси підступили близько, то патріарх Сергій знову взяв нерукотворний образ Господа нашого Ісуса Христа, ікону Одігітрії, дорогоцінну ризу Пресвятої Богородиці і Животворче Древо Хреста Господнього, вдруге здійснив хресний хід навколо міста, молячись зі сльозами. Прийшовши так з молитвою по стіні до затоки, патріарх занурив чесну ризу Богоматері у тихі води. Море під дією благодатного промислу, захвилювалося і потопило кораблі ворогів. Народ, втішений такою допомогою Пресвятої Богородиці, цілу ніч, стоячи, приносив  Небесній Заступниці хвалебні пісні подяки.

         Через 36 років після першого визволення Константинополь удруге був спасенний заступництвом Одігітрії за правління імператора Константина Погоната (668-685)від сарацин, які сім років нападали на Візантію. Велика кількість кораблів і 30 тисяч ворогів, за молитви Церкви і за заступництвом Божої Матері, загинули перед стінами міста.

       І втретє Константинополь був збережений заступництвом Божої Матері Одігітрії за імператора Льва Ісавра (716-741) знову ж таки від сарацин. Коли ворог на 1800 кораблях оточив Царгород з надію пограбувати, то мешканці міста, взявши всечесне древо Хреста Господнього, ікони Спасителя та Одігітрії, звершили по стінах хресний хід, зі сльозами умилостивляючи Господа. Флот цих жадібних і ненависних сарацинів майже весь загинув від надзвичайно сильної бурі в Егейському морі. Ледве десять кораблів вціліли; тіла ворогів лежали купами на островах й на входах до пристані.

       Дивну допомогу Одігітрії, яка була благодатно подана віруючим, Церква згадує і прославляє в суботу пятого тижня Великого посту, тому що перше визволення Константинополя (Царгорода) за допомогою Одігітрії було саме в цей час посту. 

    Переглядів: 301 | Додав: ivan | Дата: 20.04.2013 | Коментарі (0)

    Яке чудо сталося в м. Ланчано?

         В VIII в церкві святого Леонтія здійснювалося Таїнство святої Євхаристії. Але в душі отця Василіана, що служив в той день святу Літургію, виник сумнів: чи справжнє Тіло і Кров Господні, приховані під виглядом хліба і вина? А тим часом, зі словами молитви він переломив Євхаристичний Хліб, і тут крик здивування наповнив невеличку церкву. Під пальцями ієромонаха переломлений Хліб враз перетворився в щось інше – він зразу не зрозумів, в що саме. Та і чаші було уже не вино – там була густа червона Рідина, подібна до крові. Збентежений священик дивився на предмет, що був у нього в руках: це був зріз Тіла, що нагадував мязову тканину людського тіла. З тих пір в місті Ланчано ось 12 століть зберігається чудесні Кров і Тіло, що матеріалізувалися під час Євхаристії в церкві святого Леонтія. Проводячи дослідження, вчені прийшли до висновку: Святі Дари, що зберігаються в Ланчано з VIII століття,  являють собою справжні людські Тіло і Кров. Тіло являється фрагментом м’язової тканини серця, містить в розрізі міокард, ендокард і блукаючий нерв. І Тіло і Кров відносяться до єдиної групи крові: АВ. До  неї ж і відноситься Кров, знайдена на Туринській Плащаниці. Крім того, Кров, будучи приведена в рідкий стан, придатна для переливання, володіючи всіма властивостями свіжої крові. Пізніше, Кров, що матеріалізувалася, зсілася в п’ять кульок різної форми, що затверділи. І що вражає: кожна із цих кульок, взята окремо, важить стільки, скільки всі п’ять разом. Це суперечить елементарним законам фізики, але це факт, пояснити, який вчені не можуть до сих пір.

    Переглядів: 910 | Додав: ivan | Дата: 13.04.2013 | Коментарі (0)

    Благовіщення Пресвятої Діви Марії

         7 квітня в Хрестопоклонну неділю свята Церква святкує свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії.

         На шостий місяць після явлення ангела Захарії той самий архангел Гавриїл був посланий Богом у місто Назарет до Пресвятої Діви Марії з радісною звісткою, що Господь обрав Її бути Матір`ю Спасителя світу.

         Ангел явився в дім праведного Йосифа, коли Марія читала Святе Письмо, і, ввійшовши до Неї, сказав: "Радуйся, Благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої – дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами".

         Марія збентежилася від слів ангела і подумала: що означає це вітання? Ангел же сказав далі: "Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось, Ти народиш Сина і назвеш Його ім`ям – Ісус. Він буде великим, і назветься Сином Всевишнього, і Царству Його не буде кінця".

         Здивована Марія запитала ангела: "Як це станеться, коли Я мужа не знаю?"

        Ангел відповів Їй, що все це станеться від дії всемогутнього Бога: "Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і родичка Твоя, Єлизавета, не маючи дітей до глибокої старості, незабаром народить сина; бо не буває безсилим у Бога ніяке слово".

         Тоді Марія промовила смиренно: "Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм".

         І архангел Гавриїл відійшов від Неї.

       Благовіщення Пресвятої Діви Марії святкується православною Церквою 25 березня (7 квітня н. ст.). Свято Благовіщення – одне з найбільших свят. Слово "Благовіщення" означає: добра, радісна звістка про те, що почалося визволення людського роду від гріха та вічної смерті.

         (Див.: Лк 1, 26–38)
    Переглядів: 245 | Додав: ivan | Дата: 08.04.2013 | Коментарі (0)

         Кожної п'ятниці Великого посту  ввечері звершується Пассія (Хрестна дорога), тобто згадування хрестних страждань Ісуса Христа. Цей благочестивий обряд звершується щоб нагадати віруючим якою ціною ми викуплені від гріха й прокляття і побудити віруючих до покаяння. 

    Переглядів: 215 | Додав: ivan | Дата: 05.04.2013 | Коментарі (0)


    Переглядів: 300 | Додав: ivan | Дата: 05.04.2013 | Коментарі (0)

    Перша неділя посту.
         24 березня   перша неділя св. Великого посту яка називається Торжество Православія. В цей день Свята Церква молитовно згадує історичну подію восьмого століття нашої християнської ери, коли отці сьомого Вселенського собору, після більше чим столітнього періоду існування іконоборної єресі, торжественно постановили шанувати святі ікони і віддавати їм належне поклоніння.  Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив – ставити і покладати у св.. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати ,  поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.  Шануючи святі ікони, ми не вважаємо їх богами або кумирами, вони для нас тільки зображення, образ Бога, або ангелів, святих. Слово «ікона» грецьке і означає «образ».  Поклоняючись іконам і молячись перед ними, ми молимось не матеріальній іконі ( тобто фарбі, дереву або металу), а тому, хто на ній зображений. Всякий знає, наскільки легше звертатися думкою до Спасителя , коли бачиш пречистий Його лик, чи хрест Його. Святі ікони дані нам для побожного спомину про справи Божі і святих Його, для побожного піднесення думок наших до Бога і Його святих. Через це розпалюється наше серце любов’ю до нашого Творця і Спасителя. Святі ікони є для нас тими ж священними книгами, тільки написаними, замість літер, лицями і речами. Ще у Старому Завіті повеління поставити у скинії ( тобто у пересувному єврейському храмі) золоті священні зображення херувимів на кришці ковчега завіту. Господь сказав Мойсеєві: «зроби їх на обох краях кришки… Там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, між двома херувимами, які над ковчегом одкровення, про все,що Я буду заповідати через тебе синам Ізраїлевим» (Вих.25,28,22) . Господь повелів Мойсеєві також виткати зображення херувимів на запоні, яка відокремлює святилище від Святого Святих, і на внутрішньому боці висонних покривал ( з дорогої вовняної тканини), якими накривали не тільки верх, а й боки скинії (Див: Вих.26, 1-37).  У храмі Соломона були також скульптурні і вишиті зображення херувимів на всіх стінах і на церковній запоні. (Див: 3 Цар. 6, 27-29, 2 Пар. 3, 7-14) . І оновлені були херувими на кришці ковчега завіту (Див: 2 Пар. 3,10). Коли храм був готовий, «слава Господня (у вигляді хмари) наповнила храм» (3 Цар.8,11). Зображення херувимів були угодні Богу, і народ, дивлячись на них, молився і поклонявся. Зображень Господа Бога у скинії і в храмі Соломона не було тому, що впродовж більшої частини старозавітного життя люди не удостоєні були бачити Господа. Не було зображень старозавітних праведників, бо тоді люди не були ще визволені й виправдані.(Див: Рим. №, 9, 25; Мф. 11,11). Сам Господь Ісус Христос послав чудесне зображення Свого Лику Едеському князеві Авгару: так званий нерукотворнний образ. Помолившись перед нерукотворенним образом Христовим, Авгар зцілився від невиліковної хвороби. Св. євангеліст Лука, лікар і живописець, писав і залишив, за переданнями, після себе ікони Божої Матері. Багато святих ікон Господь прославив чудо творінням. Зображувані на іконах тварини, навіть зображення диявола, не оскверняють святих ікон, якщо це потрібно для наочного зображення історичних подій. Бо це не оскверняють згадки про них Святе Писання. Не суперечить і другій заповіді і шанування святих мощей. У святих мощах ми шануємо благодатну силу Божу, яка діє через мощі святих. «і  ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа» (1 Фес.5. 23).
      
       
    Переглядів: 210 | Додав: ivan | Дата: 24.03.2013 | Коментарі (0)

         7 березня виповнилося отцю Олександру 60 років і 33 роки служіння в священому сані. А 8 березня - його день Ангела - преподобного Олександра, Ігумена обителі "Невсипаючих". В його день Ангела відбулося святкове Богослужіння на якому були присутні священослужителі Північного благочіння, благочинним якого він є. А також числені парафіяни Свято-Архангело Михайлівської церкви с. Зміївки де він є настоятилем. Після закінчення Божественної літургії відбувся подячний молебень. Після молебня привітали отця Олександра священники, а також парафіяни такими словами:

    "Сьогодні в цей святковий весняний день Вам виповнюється 60.

    З них 24 Ви прожили в Зміївці. Зміївчани знають Вас як мудрого, доброго, емоційного, справедливого духовного Отця.

    Ми пам'ятаємо, скільки невтомної праці Ви приклали до створення нашої церкви, відбудови храму цього. Ви не гордилися брудної, тяжкої праці. З якою любов'ю Ви виховали не один десяток хлопчиків-паламарів. Ми знаємо Вас як активного громадського діяча. Своїм життєвим прикладом Ви вчите нас, парафіян, як любити людей, прощати кривди, які нам інколи завдають ближні. Ми схиляємося перед Вашою увагою до кожної людини в селі. Ви пам'ятаєте ім'я кожної охрещеної Вами дитини, Ви цікавитеся поза церковним життям своїх парафіян, вмієте розділити наші біди, поспівчувати, розвіяти наші страждання, молитися за нас беручи на себе весь тягар наших духовних недуг. Доброті вашій немає меж, що ще раз свідчить, про Вашу щиру, безмежну, безкорисну любов до людей.

    Тому хочеться сьогодні побажати Вам здоров'я, добра, побільше позитивних емоцій. Нехай зозуля накує Вам багато, багато щасливих літ!

    Хай Бог обдарує Вас своєю ласкою, благословить у здоров'ї прожити ще многії і многії літа."
      
    Переглядів: 190 | Додав: ivan | Дата: 08.03.2013 | Коментарі (0)

    Слово в неділю про блудного сина.

         Дорогі брати і сестри!  Свята Церква уже за чотири тижні до Великого і спасенного Посту починає нас готувати до цих святих і великих днів. Своїми Євангельськими читаннями і піснеспівами вона прагне  побудити в нас дух покаяння і навчити нас на Євангельських прикладах тому, яким повинно бути наше покаяння. В минулу неділю в притчі про митаря і фарисея ми учились смиренному почуттю покаяння, приваблюючи на нас особливу милість Божу, то сьогодні, прислухаючись до слів притчі про «блудного сина», ми повинні надихнутися рішенням залишити гріх і повернутися до свого Отця Небесного.

       У одного багатого батька, як говорить нам Євангеліє, було два сина. Молодший із них, всупереч волі батька, зажадав часку свого майна, що йому належало і, не слухаючи вмовлянням батька, вийшов із батьківського дому. Син пішов від батька…у « далекі краї».

       Батько, звичайно, мав владу не пускати його, але не зробив цього тому, що бажав перш за все любові від сина і не хотів пригнічувати його волю. Ми передовсім уявімо як тяжко було батькові, коли син пішов, може назавжди він пішов із його дому, може він ніколи його не побачить, скільки тужливих і безсонних ночей випало на долю батька, поки син перебував у батьківському домі.

        Швидко пройшов безтурботний час. Син, проводячи розгульне життя, змарнував свою долю спадщини, змарнував і багатство своєї душі, поринаючись в пристрасті і пороки.  Країну, де знаходився блудний син, постиг голод. Не маючи засобів до існування він повинен бути забути про своє багате походження і розкішне життя у дому батька і в приниженні пасти свиней, щоб не померти з голоду. Він був би радий їсти свинячу їжу, якою годували свиней, але й її не давали йому. А в той час в домі батька його всі жили в достатку,  і в їжі і в одежі, і вся його батьківщина жила спокійним життям. Знаходячись, таким чином,  в надто тяжкому становищі, в бідноті і голоді, блудний син згадав батьківський дім, в тайниках своєї душі він почув голос, що кликав його повернутися на батьківщину. Цей голос заговорив у ньому тужливою жалістю за загублені літа, розбудив в ньому свідомість своєї гріховності. Він зрозумів, що образив батька, пішовши з дому, що низько впав в своїх гріхах, живучи без батьківської поради. В душі його появилася туга за щасливими днями, коли він жив у батька, як любимий син. І він вимовив повні рішучості слова: «Встану, піду до батька мого і скажу: батьку! согрішив я проти неба і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх». І ось син відправився на рідну батьківщину, в дім свого батька. Батько, як повістує Євангеліє, ще здалеку впізнав. Як люблячий батько, можливо він кожний день вдивлявся в даль дороги, чекав, що син схаменеться і повернеться додому: і на цей раз він не помилився: це був його син. Батько побіг йому назустріч, впав синові на шию і цілував його. Чи сварив він його? Чи наказав повернути розтринькане? Чи наказав його? Ні, він тільки радів, і радість його була безмежна. Син перед ним стояв в порваній одежі, босий, з пониклою головою і із уст його лилися слова каяття. Батько ж тут звелів його покупати, одягнути в нову одежу, одіти на руку перстень в знак його синовнього достоїнства. Він наказав зарізати відгодоване теля, і в домі, де завжди панувала строга обстановка, почався бенкет. Бо син був для нього  мертвий і ожив. Пропав і знайшовся. Син повернувся і батько радіє.

       Дорогі брати і сестри! Нинішнє Євангеліє розкриває глибину тої великої Божественної любові, котру має Отець Небесний до людини. Святе Письмо говорить, що «Бог є Любов». Як Творець наш, Він певна річ любить кожну людину більше ніж батько чи мати. Називаючи нас синами Божими, Отець Небесний закликає нас бути у Його домі – Царстві Небесному. Адже Йому перше за все потрібна наша любов, а не примусово рабське відношення до Нього. А ми, охолонувши в любові, часто нехтуємо Його добротою, не слухаємо Його слова, Його заповідям і виходимо із Його дому в країну далеку і там, подібно блудному сину, живемо дозвільно і недостойно розтринькуємо своє духовне багатство. Коли ж наше свавілля приводить нас до скорбот і печалі, ми починаємо обтяжуватися життям і приходимо у відчай. А тим часом Отець Небесний чекає нас, чекає того дня, коли ми, відчувши страшенну пустоту в душі, нарешті, як блудний син, прийдемо в себе і повернемося на путь покаяння. Чоловіколюбець Господь ще перш ніж грішник буде благати Його про прощення, бачачи його чистосердечне покаяння і навернення, прощає його і приймає його, як Свого сина. При цьому Він милостиво наділяє його новими духовними благами і дарами. Як блудного сина батько одів в нову одежу і дав перстень на його руку, так і грішника, що кається, Господь одягає благодатною милістю Своєю, дає йому перстень – дари Святого Духа. І тоді буває велика радість на небі, бо грішник вертається в «обійми Отця».

       Сьогоднішнє Євангельська оповідь – це призив до покаяння, призив Отця Небесного до нас, що розтринькали духовне багатство. Вже скоро наступають дні Великої Чотиридесятниці – дні потрійної молитви, покаяння і роздумування християнського про своє життя і про Бога.

       Постараємось пробудити свою душу від гріховного сну і, пройшовши подвиги Великого посту, ввійти в обійми люблячого Отця Небесного. Можливо у нас навіть не хватає сил, щоб розповісти за свої гріхи, але Господь чує нас, бо Йому відомі тайни людських сердець. Від нас вимагається тільки рішучість стати на путь покаяння і без лукавства усвідомить свою недостойність, і щиро покаятися. І нас зустріне Господь в таїнстві Причастя і поповнить все втрачене нами багатство духовної чистоти. Ми, умерщвленні гріхами, оживемо і будемо з Отцем Небесним на віки вічні. Амінь.
    Переглядів: 232 | Додав: ivan | Дата: 02.03.2013 | Коментарі (0)

    СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

           За законом Моєсеєвим, усі єврейські батьки мусили на сороковий день після народження своїх первістків (тобто перших синів) приносити їх у храм для посвячення Богу. При цьому належало, в подяку Богу, принести жертву. Цей закон було встановлено в пам’ять виходе євреїв з Єгипту – визволення від рабства, спасіння первістків єврейських від смерті.

             Для виконання цього закону Матір Божа з Йосифом принесли немовля Ісуса в Єрусалимський храм, а для пожертви принесли двох голуб’ят.
             У цей час в Єрусалимі жив старець на ім’я Симеон. Він був праведним і благочестивим й очікував пришестя Спасителя. Йому було провіщено Духом Святим, що він не помре до тих пір, доки не побачить Христа Господнього. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої. За переданням, він жив близько 300 років. І ось, цього дня, з натхнення Святого Духа, він прийшов в храм. І коли Марія з Йосифом принесли немовля Ісуса, Симеон зустрів Немовля (стрітення означає зустріч), взяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».  Цими словами Симеон з радістю говорить, що тепер він може спокійно відійти з цього життя в інше, за словом Божим, з миром, бо очі його побачили те спасіння, яке Господь приготував для всіх людей.
             Симеон називає Господа, Який народився, «світлом на просвічення язичників», тобто всіх племен і народів; і «славою народу Свого», тобто Ізраїля. Є два Ізраїлі – старозавітний і новозавітний. У Старому Завіті то був обраний народ єврейський, або ізраїльський, а в Новому Завіті – увесь віруючий християнський світ.
             Йосиф і Матір Божа дивувалися Симеоновим словам. Симеон благословив їх і, звернувся до Божої Матері, провістив їй про немовля: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечення, - і Тобі Самій душу пройме меч»; це означало, що Вона Сама переживе велике горе за Сина Свого, коли Він страждатиме.
             Тут же, у храмі, була благочестива вдова Анна – пророчиця, вісімдесят чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч. І вона пізнала Спасителя і, підійшовши славила Господа і говорила про Нього усім у Єрусалимі, хто очікував пришестя на землю Христа Спасителя.
             Виконавши все згідно з законом Божа Матір з Немовлям і Йосифом повернулася до дому.
             Ця подія, коли святі Симеон і Анна зустрілися у храмі принесеного Божою Матерю та Йосифом немовля Христа і прославили Його, називається святом Стрітення Господнього,тобто зустрічі Господа, і святкується православною церквою як одне з великих свят 2 лютого (15 лютого за новим стилем).

     В цей день люди освячують воду та свічки. Стрітенську свічку люди запалюють у своїх оселях в негоду, вона вважається Господнім оберегом для сім’ї.

    Переглядів: 215 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

    Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Богоявлення. Йордан.

         Про хрещення Господа нашого Ісуса Христа згадують євангеліста Матфея (гл.3) і Марк (гл.1).

         Давно вже Бог не посилав єврейському народові пророків, з часу останнього пророка Малахії минуло чотириста років. Тому, почувши про появу пророка Іоанна, про його дивовижне життя та проповіді, народ звідусіль збирався послухати його. Хто вірив словам його і каявся у своїх гріхах, тих Іоанн хрестив у річці Йордані, тобто занурював у воду, з покладанням своєї руки на голову зануреного. При цьому Іоанн вимагав від усіх, щоб покаяння було щирим і супроводжувалося самовиправленням та добрими вчинками.

         У той час, коли Іоанн Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові Христу виповнилося тридцять років. Він також прийшов із Назарета на річку Йордан до Іоанна, щоб отримати хрещення від нього. Іоанн же вважав себе недостойним хрестити Ісуса Христа і став відмовляти Його, кажучи: "Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?" Та Ісус сказав йому відповідь: "Облиш нині", тобто не відмовляй Мене тепер, "бо так належить нам виконати всяку правду" - виконати все за Законом Божим і показати приклад. Тоді Іоанн не став перечити і хрестив Ісуса Хреста. Після завершення хрещення, коли Ісус Христос виходив із води, раптом розкрилися небеса, й Іоанн побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з неба почувся голос (Бога-Отця): "Це Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління". Тоді Іоанн остаточно впевнився, що Ісус є очікуваний Месія, Син Божий, Спаситель світу. Хрещення Господа нашого Ісуса Христа святкується Православною Церквою як одне з великих свят 19 січня за новим стилем. Свято Хрещення Господнього також називається святом Богоявлення, тому, що під час хрещення Бог явив (показав) Себе людям, що Він є Пресвята Тройця, а саме: Бог-Отець промовляв з неба, втілений Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов у вигляді голуба. А також при хрещенні люди вперше могли побачити, що в особі Ісуса Христа з'явилась не тільки людина, але разом і Бог. Напередодні свята встановлено піст. Цей день називається Навечір'ям Богоявлення, святим вечером. У пам'ять того що Спаситель Своїм хрещенням освятив воду, в цей день освячується вода в храмі, а саме свято - на річці чи в іншому місці, де беруть воду. Люди з великою побожністю п'ють свячену воду, окроплюють нею хати на знак бажання стати кращими та щоб все зло відійшло від них.

    Переглядів: 309 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

    14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнє і св. Василія Великого.

         Згідно з законом Мойсея, який вимагав цього, як першого обряду для новонароджених нащадків Авраамових чоловічої статі, коли Ісусові сповнилося 8 днів життя, він пройшов цей обряд Обрізання чи Найменування. Шляхом цього обряду, тобто обряду введення дитини в суспільство, дитятко було названо ісусом - згідно з бажанням Його Матері, яке звістив Їй архангел Гавриїл ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії. Ім'я Ісус означає Спаситель. В Новому Заповіті обряд обрізання замінив таїнство Хрещення.

         Також 14 січня Православна Церква святкує пам'ять свяого Василія Великого одного із подвижників і світил Церкви. Народився в 330 році в Кесарії Кападокійській в побожній родині. Навчався в школах у кращих учителів, потім у універчитеті в Константинополі, а потім в університеті в Афінах. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, мав великі знання в астрономії, математиці і медицині, - "це був корабель, настільки завантажений вченістю, скільки могла вмістити людська природа". Завершивши своє навчання, він повернувся до свого рідного міста. Прийняв чернецтво, св. Василій поселився в пустині і в строгому аскетизмі вивчав Святе Писання.

         В 370 році був висвячений на єпископа Кесарії. В цей час лютувала аріанська єресь, підтримувана імператором Констанцієм. Святий Василій своєю місійною працею, листами й писанням перестерігав християн Сходу перед блудом аріанізму. Цей новий апостольський метод боротьби з єрессю виявився надзвичайно успішним і багато християн було врятовано від цього нечестивого вчення. Листами й науковими трактами св. Василій скріплював православних, навертав і картав невіруючих. Хвороби від юності, труди навчання, подвиги стримання, турботи і скорботи пастирського служіння рано виснажили сили святителя. Відійшов до Господа святитель Василій у віці 49 років 14 січня 379 року. Св. Василій також установив ту Святу Літургію, що відома під його святим іменем, і служиться вона 10 разів впродовж року.
    Переглядів: 6009 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (1)

         На другий день Різдва святкове богослужіння очолив керуючий Херсонсько-Таврійською єпархією преосвящений архіепископ Даміан. Владика привітав віруючих зі святом та дав своє благословення.
     
    Переглядів: 185 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

    Різдво Господа нашого Ісуса Христа.

         Різдво Господа нашого Ісуса Христа - це одне з найбільш радісних рокових свят у Православній Церкві.

         Різдво Христове точно описане в Св. Письмі євангелистами Матвієм і Лукою.

         За часів царювання кесаря Августа був виданий наказ про загальний перепис населення в Римській імперії. Згідно з цим наказом кожен ізрайлитянин, житель Святої Землі, повинен був зголоситися до цього перепису до місцевості походження його роду. Юдеєю правив тоді ізраїльський цар Ірод, що підлягав римському кесареві. Ірод був злою людиною. Народ не любив і боявся його.

         Йосиф і Марія, обоє нащадки царя Давида, повинні були піти до Вифлиєму, що був відомий як "місто Давидове", щоб там зголоситися до перепису. Вифлиєм був малим містом; і коли Йосиф та Марія прибули туди, там уже не було місця на нічліг.

        Тому що вже смеркало, і не було ніякої надії на нічліг у гостинниці, Йосиф і Марія примістилися в убогій стаєнці для овець - тоді, коли погода була погана. Тут Марія породила Сина - Ісуса. Повивши дитятко пеленами, вона положила Його в яслах на сіні.

         І так пророцтво пророка Михея було сповнене: в цій стаєнці почав своє земне життя Той, хто став "Дорогою, Правдою і життям"(Івана 14;6). 

       Коли пастухи вночі стерегли своєї отари, то нагло стало зовсім ясно, і нічна темрява перемінилася в ясне денне світло. Пастухи перелякалися. Тоді Ангел з'явився і, заспокоюючи їх, сказав: "Не бійтеся, ось бо я звіщаю вам велику радість, що буде всім людям: бо народився вам сьогодні Спаситель, що Христос Господь у місті Давидовім. І ось вам ознака: знайдете Дитя, що в сповитку лужить у яслах. І враз з'явився з Ангелом сила воїнства небесного, що славило Бога й говорило: Слава на Небі Богові і на землі спокій, між людьми благовоління". 

         Опісля Ангели зникли, ясність денного світла назад перемінилася в нічну темряву і на землі знову настала ніч.

        Пастухи тоді рішили піти до Вифлеєму, щоб побачити чудо, про яке сповістили їм Ангели. Прибувши до Вифлиєму, вони знайшли там Йосифа й Марію, а також Дитятко-Ісуса, що лежало в яслах.

        Пастухи впали на коліна і, кланяючись Йому, розсказали про з'явлення Ангелів і про сяяння воїнства небесного, яке, співаючи, прославляло Господа. Діва Марія, Мати Божа, слухаючи оповідання пастухів, зберігала в своєму серці слова Ангела. 

         Свят-Вечір є початком дванадцятиденного Різдвяного Свята в Українській Православній Церкві. Коли в Свят-Вечір на небі появиться перша зоря, українські православні родини, після цілоденного строгого посту, засідають за гарно прибрані столи, щоб спожити Святу Вечерю, яка складається, на зразок числа Апостолів Христових, з 12-ти пісних страв. Першою й головною стравою на Свят-Вечір є куття (варена пшениця з маком, медом і горішками). Опівночі чи вдосвіта починаються в церкві Різдвяні Богослуження з колядами.

         Упродовж Різдвяних Свят колядники відвідують з колядою сусідів, знайомих та парафіян.

        У Православній Церкві Різдво Христове святкується згідно з Юліанським календарем, 7-го січня кожного року, хоч винятково деякі Православні Церкви (як, наприклад, грецька і румунська), святкують це свято 25-го грудня, згідно з Григоріянським календарем. Різдво 25-го грудня святкує більшість народів у світі.

    Переглядів: 263 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

         Святий Миколай народився в місті Патарі (в Малій Азії) в родині праведних і багатих батьків - Феофана й Нони. Він міг жити в достатку, однак таке життя йому було не до вподоби. Його бажання було служити богові і таким способом удостоїтися Царства Божого. З дитячих років він вивчив Святе Писання; вдень він не виходив з церкви а вночі молився і читав книги, створюючи в собі оселю Святого Духа. Його дядько, єпископ Патарський Миколай, радів успіхам і великій побожності небожа, поставив його читцем. По смерті батьків св. Миколай в ранніх роках свого життя став спадкоємцем великого майна. Але, незважаючи на велетенське багатство, св. Миколай вирішив стати священиком; майно своє він роздав вбогим людям. Багато вдів і сиріт скористалися його допомогою. А чинив він не задля своєї особистої слави, а тільки з любові до ближніх. Св. Миколай був висвячений на священика. Служачи Господу, юнак палав духом, а досвідом в питання віри був подібний старцю, чим викликав глибоку пошану віруючих. Дізнавшись про гірку нужду і вбогість колись багатого жителя міста, святий Миколай врятував від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, щоб спастись від голоду, батько впав у відчай і хотів своїх дочок віддати в дім розпусти. Дізнавшись про це, святий Миколай вночі таємно підкинув йому у вікно три мішечка з золотом і таким чином спас сім'ю від падіння і духовної погибелі. Слава про св. Миколая розходилася по всій країні, і де б він тільки не показався, там люди величали й славили його з вдячності. Щоб уникнути людської слави, св. Миколай задумав відійти в пустиню й на самоті віддаватися службі Богові в пості і молитві. Однак Господь возвістив йому інший шлях, що чекав на нього: "Миколаю, не тут твоя нива, на якій ти повинен принести очікуваний Мною плід; але повернись і йди у світ, і нехай буде прославлене ім'я Моє". В видінні Господь подав йому Євангеліє, в дорогих прекрасах, а Пресвята Богородиця - омофор. І дійсно, коли помер Архієпископ міста Мир Лікійського, зібралися єпископи, і найстарший з них заговорив про своє видіння в сні - що явився йому муж у світлій одежі і сказав: "Виберіть того, хто вранці першим прийде до церкви помолитися!". Сталося так, що на другий день уранці першим прийшов до церкви священик Миколай, і єпископи, згідно з видінням найстаршого єпископа, без вагання вибрали його кандидатом на єпископа. Довго відмовлявся священик Миколай від цієї почесті, вважаючи себе недостойним цього великого покликання - стати єпископом. Але коли переконали його, що він мусить таки покоритися волі Божій, він з покорою погодився прийняти цей високий духовний сан. Святий Миколай жив у часах тяжкого переслідування християн римським імператором Діоклетіаном і Максиміліаном. Єпископа Миколая ув'язнили, але й у в'язниці, терплячи голод і страшні муки, закликав він християн бути до смерті вірними Христові. Смерть Діоклетіана визволила св. Миколая з в'язниці, коли настали інші часи для Церкви Христової - за часів імператора Костянтина, що був християнином. Святий Миколай був оборонцем Православної віри. На І-му Вселенському соборі (в Нікеї 325 року) виступив разом зі святим Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським Спиридоном Тримифунтським і іншими 318 святими отцями Собору проти лженауки Арія, який твердив, що Спаситель Христос, мовляв, не був Богом, а був Він звичайним чоловіком, наділеним вищими властивостями. Ще за життя святитель Миколай творив безліч чудес. Одного разу святий Миколай вирушив кораблем до Палестини, щоб поклонитися там святим місцям. Тоді на морі зчинилася страшна буря, що грозила затопленням корабля. Подорожні, знаючи, що між ними був св. Миколай, просили його щоб він урятував їх від смерті. Св. Миколай заспокоїв їх і почав молитися, прохаючи порятунку у Господа. І Господь вислухав молитву його: море заспокоїлося, подорожні були врятовані. Св. Миколай на цьому кораблі повернув до життя моряка, що під час цього буревію впав з щогли і вбився. Багато й інших чудес звершив св. Миколай, і за це він названий Чудотворцем. Пам'ять св. Миколая Чудотворця кожного року вшановуємо святом, що припадає на 19-го грудня.

     

    Переглядів: 220 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

    Бесіда про кінець світу.

         Кореспондент сайту Донченко Олена провела бесіду з настоятелем св. Архангельської церкви с. Зміївки митрофорним протоієреєм Олександром Квіткою про кінець світу, про який так масово трублять ЗМІ.

         Отче Олександре, поясніть будь ласка, чи буде 21 грудня кінець світу, як про те говорять по телебаченню, і чи потрібно запасатися продуктами, свічками, водою, тощо?

         Безперечно, кінець світу буде, але не 21 грудня. Кінець світу зв'язаний з другим пришестям Христа Спасителя на землю. Про це Сам Христос Спаситель виклав в Єванглії від Матфея у 24 главі. Але про це ніхто не знає. Ця таємниця прихована не тільки від людей, а й від ангелів. Про друге пришестя Спасителя ясно говориться у Святому Писанні. Так, наприклад, коли Ісус Христос возносився на небо, явились ангели і сказали апостолам: "Цей Ісус, який вознісся від вас на небо, знову прийде (на землю) таким же чином (тобто у людському тілі), як ви бачили Його, коли сходив на небеса" (Діян. 1. 11.). Він прийде як Цар, у всій Своїй величі і раптово: "Як блискавиця виходить зі сходу і з'являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського" (Мф 24, 27). Друге пришестя Христа Спасителя буде незвичайним: "сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, зорі іспадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з'явиться знамення Сина Людського (Хрест) на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних з силою і славою великою (Мф 24, 29-30). І святі ангели будуть з Ним. Тоді Він сяде на престолі слави Своєї, і, зберуться перед Ним усі народи (що живуть на землі від створення світу)", і Він буде судити всіх людей - всіх нас, і праведних, і грішних (див.: Мф 25, 31-46). Цей суд називатиметься "Страшним", тому що сумління кожної людини відкривається перед усіма, і розкриваються не тільки діла добрі і злі, які хто вчинив за все своє життя на землі, але й усі сказані слова, таємні бажання і думки. Після цього суду праведні підуть у життя вічне, а грішники - в муки вічні з те, що творили злі діла, в яких не розкаялись і яких не загладили добрими ділами і виправленим життям. Коли саме прийде Господь вдруге на землю, нікому не відкрито, - це таємниця, якої за словом Самого Господа, ніхто не знає, не знають навіть ангели Божі, а тільки один Отець Небесний, як я вже сказав, - тому ми повинні бути завжди готові стати на Божий суд.

         Хоч цей час нам і невідомий, однак у Слові Божому (тобто у Святому Писанні) відкриті деякі ознаки наближення пришестя Господа.

         Які саме?

         До цього часу Євангліє буде проповідано усім народом. Євреї у великій кількості навернуться до Хреста. Та разом з тим серед людей настане крайнє розбещення: послаблення віри і любові до ближніх, примноження пороків і бід. Потім з'являться лжепророки; між народами посиляться незгоди і війни; будуть голодування, моровиці (хвороби) і землетруси. Але не так званий парад планет чи закінчиться "календар майя". Нарешті, коли зло досягне свого вищого прояву на землі з'явиться Антихрист.

         Антихрист - противник Христа, який з'явиться перед кончиною світу і намагатиметься усіма способами знищити віру Христову на землі. Антихрист - людина, яка за допомогою диявола отримає владу над світом і якій будуть поклонятися, як Богу. Його правління триватиме три з половиною років. За цей час буде велике гоніння християн і багато проллється християнської крові. Але, з пришестям Христа, влада Антихриста закінчиться жахливою загибеллю як його самого, так і його послідовників і самого диявола. З другим пришестям Христовим буде і воскресіння мертвих і полягає воно в тому, що тіла всіх померлих з'єднаються зі своїми душами й оживуть і будуть тоді духовні і безсмертні. Зміняться тіла також і тих людей, які будуть ще живими у час другого пришестя Спасителя. Апостол Павло каже: "сіється тіло душевне, встає тіло духовне...не всі ми помремо, але всі змінимось; раптом в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми (залишившись живими) перемінимось." (1 Кор 15, 44. 51, 52). Відповідно до переміни самої людини зміниться й увесь видимий світ, а саме: з тлінного на нетлінний, а щодо запасів продуктами, свічками і таке інше то це вигідно бізнесменам, бо як ніхто інший вони зацікавлені в тому, щоб їхній товар розкупляли, а з моєї бесіди, як ми бачимо, при кінці світу воно буде непотрібним.

         Тому ще раз закликаю всіх не вірити в неправду та не боятися наближення призначених неправдомовцями дат "кінця світу".
    Переглядів: 675 | Додав: ivan | Дата: 16.02.2013 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Цікаво знати
    Купить ссылку здесь за руб.
    Поставить к себе на сайт
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 50
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Вверх Яндекс.Метрика