Свято Архангело - Михайлівська церква c. Зміївки
Українська православна церква Київського патріархату
Меню сайту
Благодійний внесок
Цікаві статі
  • 1.Внутріщній стан людського серця, що стало оселею всіх пристрастів і пороків
  • 2.Моральний стан серця людини, що через недбайливість і лінощі падає в безодню пороків
  • 3.Внутрішній стан серця людини, яка лишилася благодаті і стала рабом пристрастів і зброєю диявола.
  • 4.Стан серця людини, через святе хрещення і інші таїнства, що стало мешкання Святої Тройці.
  • 5.Дорога християнського життя.
  • Святині храму
    Підтримайте сайт

    Натисніть та підтримайте сайт

    Пам'ятки храму
    ЗАКОН БОЖИЙ
    Святе Причастя

    Головна » Архив новостей
    « 1 2 ... 8 9 10 11 12 »

                        3 листопада. 22 –га неділя після п’ятидесятниці.

        Свята Літургія була відправлена раніше встановленого часу, оскільки у сусідньому селі Новорайськ відбулося архієрейське богослужіння з приводу того, що сім років тому у церкву св.. ап.. Андрія Первозванного, якраз у неділю було привезено з Почаєва зразок ікони Божої Матері Почаївська. Літургію очолив  високопреосвященний Даміан, архієпископ Херсонський і Таврійський. Йому співслужили: митрофорний протоієрей Олександр Квітка, благочинний Північних парафій, настоятель храму, митрофорний протоієрей Миколай Середюк, а також духовенство о. Ігор Ільницький, о. Тимофій Лендел, о. Віталій Головко, о. Андрій Чмель та о. Володимир настоятель церкви Вознесення Господнього с. Михайлівки УАПЦ. 

     

      

      

         Після Божественної Літургії відбувся молебень з обходженням навколо храму. Після молебну духовенство і віруючі приклалися до святої ікони Почаївської, а владика Даміан помазав усіх освяченим єлеєм. Всі урочистості закінчилися спільною братською трапезою.


    Переглядів: 949 | Додав: ivan | Дата: 07.11.2013 | Коментарі (0)

    2 листопада. Дмитрівська поминальна субота.

    Є особливі дні в році, коли вся Церква з благоговінням і любов’ю молитовно згадує всіх «від віку» тобто в усі часи, померлих своїх братів і сестер по вірі. По Уставу Святої Православної Церкви таке поминання померлих звершується в суботу. І це не випадково. Адже якраз у Велику Суботу, напередодні Свого Воскресіння, Господь наш Ісус Христос мертвий перебував і гробі. Смерті нема, говорить Церква, є тільки перехід, переставлення із цього світу в світ другий. Знаючи про вічне буття душі за «межами видимої смерті», ми молимося з надією і вірою, що молитви наші допоможуть душі в її потойбічному житті, підкріплять в мить страшного останнього вибору між світлом і темрявою, захистять від нападу злих сил. 2 листопада православні християни с. Зміївки зібралися в церкві, щоби разом помолитися за «померлих отців, братів і сестер наших». Перше, кого треба пом’янути, - це покійні батьки. Тому субота, присвячена молитовній пам’яті спочилих, і називається родительською. У цього дня ще є і інша назва – «Дмитрівська субота», бо вона звершується напередодні святого великомученика Димитрія Солунського. В цей день православні християни передають у храм записки з іменами своїх спочилих родичів. При цьому треба пам’ятати, що записувати треба імена тих, які були за життя хрещені, оскільки вони являлися членами Церкви. В ці дні також ставлять свічки на спеціальний столик – тетрапод. Свічка – жертва Богові і символ молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, вони обов’язково в цю хвилину молять Бога за упокій їх близьких, називаючи імена померлих родичів. Також добрий звичай приносити коливо, тобто зварені зерна пшениці або рису з медом, які символізують – зерно кладуть у землю, воно там помирає, передається тлінню, але наступає весна, і із цієї стлівшої зернинки народжується нове життя. Воно пробивається із темної глибини землі до сонячного світла, так і людина кладеться в землю, щоб потім воскреснути для нового життя – життя вічного, і мед, - що символізує насолоду вічного блаженства з Богом. Після молитви коливо(кутя) посвячується під час богослужіння і кожний віруючий поминає померлих споживанням колива. Його роздають усім, хто знаходиться в церкві під час богослужіння, а також приносять додому і під час обіду з молитвою всі домашні його споживають. Кожна пережита смерть близьких – тоненька ниточка в світ інший, до Бога. Подумаємо про це. Подумаємо про любимих нам людей, які відійшли у вічність. Вони відійшли, а любов до них, ніжність і вдячність – залишилися. Це означає, що душі їхні не зникли, не розчинилися в небутті. Вони знають, пам’ятають і чують нас, вони мають потребу в нас. Подумаємо про це і будемо завжди їх згадувати, не тільки в поминальну суботу, але й коли приходимо в церкву подаваймо записки з їхніми іменами на Божественну Літургію, де приноситься безкровна жертва за всіх і живих і мертвих. Також сьогодні Православна Церква, як любляча мати, поминає усіх від віку спочилих православних християн, воїнів і вождів, що поклали своє життя, визволяючи від ворогів нашу рідну землю. Вічна їм пам'ять.


    Переглядів: 977 | Додав: ivan | Дата: 02.11.2013 | Коментарі (0)

    20 жовтня відбулося таїнство шлюбу.

    Переглядів: 540 | Додав: ivan | Дата: 20.10.2013 | Коментарі (0)

    14 жовтня, Свято Покрови Пресвятої Богородиці.

    14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят – Покрову Пресвятої Богородиці. В народі його ще називають «третя Пречиста», тобто третє, після Успіння (28 серпня) і Різдва Богородиці (21 вересня), велике свято на честь Пречистої Діви. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і молитви за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння цього свята.

    В цей день ми вшановуємо славних українських козаків, покровителькою яких вважається Богородиця. Це свято також і родинне, бо пов’язане з родинними і сімейними цінностями і традиціями, шанобливим ставленням до ідеалів жіночності та материнства.

    З давніх часів це свято дуже шанувалося у Київській Русі. Багато храмів було збудовано на його честь. А особливо свято Покрови шанувалося українськими козаками, тому, вони як воїни, що стояли на захисті православної віри, були постійно в небезпеці. Але покладали надію свою на Бога і молилися до Богородиці, щоб Вона захищала їх, покривала Своїм покровом і визволяла від несподіваної смерті. Саме тому в козацькі часи головний храм у центрі Січі був на честь Покрову Пресвятої Богородиці, - це свято вважалося престольним для козаків. Звідси і виник і особливий притаманний тільки Україні, вид ікони Покрову Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає Свій покров, Свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до Неї свої погляди.

    Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році, за наказом російської імператриці Катерини II, козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Пресвятої Богородиці-Покрови. Існує й переказ, що коли російські війська руйнували Січ й обстрілювали з гармат, то один за одним палали курені, а ядра, випущені з гармат росіянами обминали церкву Покрови Богородиці, і коли московські вояки ввірвалися в Січ то церква провалилася під землю і таким чином Мати Божа не дала, щоб її осквернили вороги , як осквернив київські святині Андрій Боголюбський, князь Суздальський 12 березня 1169 року. Як свідчить літопис « Два дні суздальці, смоляни і половці грабували і палили "мати руських міст" (себто Київ). Безліч киян були відведені в полон. У монастирях і церквах воїни забирали не тільки коштовності, але і всю святість: ікони, хрести, дзвони і ризи. Половці підпалили Печерський монастир. "Митрополія" Софійський собор був розграбований нарівні з іншими храмами. "І бисть в Києві на всих человеці ​​стогін і туга, і скорбота неутішімая ".»

    Свято Покрови має й виховний аспект. Воно нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім’ї, про те, що людей – чоловіка і жінку – з’єднує Сам Господь. Як сказано у Писанні, «що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає». Господь повелів першим людям Адаму і Єві виконувати Його заповідь плодитися і розмножуватися, наповнювати землю. А зараз, на жаль, чоловіки й жінки частіше сходяться і живуть разом не для того, щоб народжувати і виховувати дітей, а задля задоволення своїх бажань, своїх егоїстичних потягів. Так не повинно бути.

    Цього дня ми вшановуємо Божу Матір як Приснодіву і Ту, що народила Сина Божого і Сина Людського. Тож нехай це свято – свято Покрову Пресвятої Богородиці - нагадає нам про справжню радість материнства, про повагу до жінки. Про давні християнські традиції і звичаї подружнього життя, тому що без духовного відродження української родини неможливо відродити націю в цілому, Побудувати міцну державу можна тільки на міцному духовному фундаменті.

    У свято Архагело Михайлівській церкві напередодні свята відбулася всенічна служба, а в самий день свята відслужилася Божественна Літургія і після служби біля пам’ятника борцям за волю України відслужилася панахида за всіх, хто поклав життя своє за свободу і незалежність України, починаючи з національно визвольної боротьби козаків, селян, гайдамаків, січових стрільців, воїнів УПА і їхніх командирів.

    О 15 годині на стадіоні Зміївської школи відбулися масові гуляння, козацькі забави, та концерти самодіяльних колективів сіл Зміївка, Вербівка, та Новоберислава. Спортивні змагання між козаками сіл Зміївка, Вербівка та Новоберислав. Кубок виграли козаки с. Зміївки. Присутні насолоджувалися українськими піснями, що їх виконували учасники художньої самодіяльності згаданих сіл. Настоятель св.. Арх, Михайлівської церкви о. Олександр Квітка відкрив і благословив це свято, яке проводили на честь Покрови Божої Матері. В своєму слові о. Олександр розповів історію свята та його значення для українців і українських родин. Завершилось свято куштуванням козацького кулішу, який варили тут же в казані. О. Олександр благословив куліш і всі присутні смакували смачною стравою.


    Переглядів: 762 | Додав: ivan | Дата: 14.10.2013 | Коментарі (0)

    27 вересня Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

       Виникнення свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього православний світ зобов’язаний святій цариці Олені, матері Римського імператора Костянтина, і її археологічним розкопкам, які вона організувала в Єрусалимі в 326 році. Потреба у розкопках появилася тому, що місце хресних страждань Христа не було тоді шановане. Це пов’язане з тим, що в перші віки нашої ери з християнством намагалися боротися і юдейські священнослужителі і влада Римської імперії, складовою частиною якої була і Палестина. Після зруйнування Єрусалиму в 70 році, на місці Голгофи був збудований храм язичницької богині Венери, покровительки розпусти. Крім того, більшість перших християн – тих, які могли з покоління в покоління передавати інформацію про місця, пов’язаних з земним життям Ісуса Христа, були євреями, а римська влада після зруйнування Єрусалима вигнала їх з Палестини. Тобто в IY-му столітті просто нікому було показати ні місце розпяття Ісуса Христа, місце його поховання. Але гора Голгофа, на якій Ісус перетерпів страждання, була відома кожному жителю Єрусалима. Благочестива цариця Олена прибула в Єрусалим, щоб знайти Хрест, на якому розпяли Ісуса. За наказом правительки був зруйнований храм Венери на Голгофі. Хрест Ісуса Христа виявився завдяки прояву божественної благодаті: коли до нього доторкнулася хвора жінка, вона миттєво зцілилася, також доторкнулися ним до тіла покійника – він ожив. В цей час велика кількість народу зібралася на місці розкопок і хотіли бачити чудесне хресне знамення, що повернуло життя померлому, а тому патріарх Єрусалимський Макарій став піднімати (воздвигати) по черзі на всі сторони світу, на народ падав на коліна і викликував «Господи, помилуй». Звідси і назва – Животворчий Хрест. Спеціальним указом імператора Костянтина в Єрусалимі був збудований величезний і величний храм Воскресіння Христового. Він включив у себе і печеру, де був похований Христос, і Голгофу. Храм будувався приблизно 10 років і освячений був 26 вересня 335 року. Наступного дня було врочисте воздвиження віднайденого Хресного Древа.

        Свято Воздвиження нагадує нам про наш обовязок шанувати, любити й визнавати святий Хрест. «Не будемо соромитися Хреста Христового, - каже святий Кирило Єрусалимський, - хто б його не приховував, а ти явно покладай його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, тремтіли й далеко втікали, Роби цей знак, коли їси чи пєш, коли сидиш, лягаєш, встаєш або ходиш, одним словом при кожній нагоді». А святитель Іоан Золотоустий продовжує думку, вказуючи на висоту значення Хреста для спасіння роду людського завдяки жертві Спасителя: «Хрест – благоговіння Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, утвердження Церкви, твердиня святих, світло всього всесвіту».

       В цей день св.. Михайлівському храмі відслужилася Божественна Літургія, яка передувалася всенічним бдінням з благослонням хлібів та виносом св.. Хреста на середину церкви.


    Переглядів: 718 | Додав: ivan | Дата: 27.09.2013 | Коментарі (0)

    21 вересня. Різдво Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

    Різдво Пресвятої Богородиці – не просто день народження Матері Ісуса Христа. Це одно з подій у тому ланцюжку, котра вивела людство на шлях спасіння. Як і було задумано Богом.

    Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня по новому стилю. Коли народилася Пречиста Діва, людство отримало можливість подолати розділення, яке існувало між Богом і людьми з моменту зречення Адама і Єви від Бога в Раю. Народилася Та, Яка стане Мостом між Небом і землею. Сама подія, що послужила основою для свята, призначена була Богом при гріхопадінні перших людей. Виголошуючи суд над згрішившими прародителями, Господь не лишив їх надії на спасіння, провістивши їм про майбутнє народження Богородиці. «Сім’я жони зітре голову змія» (Бут. 3.15.).

    Євангелісти Матфій і Лука починають свою оповідь з Різдва Христового, точніше – з подій, котрі безпосередньо передували Різдву. А Церква бережно донесла до нас передання, яке розповідає про чудесне зявлення на світ Діви Марії – Тієї, Кому Господь довірив стати Матірю Свого Єдинородного Сина.

    У древньому місті Назареті, що розмістилося в Галілеї, на півночі Святої Землі, жило праведне подружжя – Яким і Анна. Вони походили з древнього царського роду, що брало початок з святого царя Давида. Взагалі, святе сімейство жили не по царському скромно. Їхнє багатство була віра в Бога. Вже все одне це робило їх щасливими, але все ж одна обставина затьмарювала їхнє щастя – у них не було дітей. Це завжди дуже печально, коли в сімї, в якій панує любов, нема дітей. А для юдеїв народження дітей взагалі рахувалося особливим релігійним обов’язком: кожна сім’я надіялася, що обіцяний Спаситель вийде із його роду. За це вони терпіли образи і приниження від людей. Вони безперестанно молилися і постилися, незважаючи на насмішки одноплемінників. І Господь почув їх молитву і в похилому їх віці дарував їм Дочку, Яку вони назвали Марією. Ім’я Марія означає «пані». І це не випадково, адже Діві Марії випало стати Царицею Неба й землі. А святкування в Її честь вважається днем спасіння всього світу.

    У цей день у свято Арх. Михайлівській церкві відправлялася святкова Божественна Літургія. Отець Олександр, в кінці служби, привітав парафіян з святом, розповів про значення свята і помазав віруючих освяченим єлеєм. Після служи Божої о. Олександр відправив панахиду на замовлення віруючих та звершив таїнство хрещення над дитиною, котру батьки назвали Марією і якраз захотіли похрестити в цей день.

     

     

    Переглядів: 830 | Додав: ivan | Дата: 21.09.2013 | Коментарі (0)

    11 вересня. Усічення голови Іоанна Предтечі й Хрестителя Господнього.

     

      Про цю подію нам повістує святий апостол і євангеліст Марк (6: 1-37). Цей сумний святковий день вважається Церквою строгим постом. Іоанн Хреститель своєю проповіддю допомагав справі духовного відродження серед тих, що слухали голосу його, і таким чином він багатьох підготовляв до проповіді Христа Спасителя, до проповіді любові й доброзичливості серед людей. По смерті Іоанна Хрестителя багато учнів його стали учнями Христа Спасителя.

       В цей день також відправляється панахида за воїнів і вождів, що загинули на війні. Звичай цей був встановлений постановою Святійшого Синоду Російської Православної Церкви у 18 столітті за царювання російської імператриці Катерини II, після війни з турками і поляками. Українській Церкві також доцільно дотримуватися цієї постанови, оскільки Україна багато століть вела боротьбу за свою незалежність і волю і багато патріотів поклали свої буйні голови на вівтар незалежності, але офіційно їх ніхто не поминав. І тільки в незалежній Україні цю богоугодну справу потрібно робити.  Ось уже на протязі двадцяти чотирьох років в цей день в нашій парафії відправляється панахида за воїнів і вождів які поклали життя за волю України.

    Переглядів: 692 | Додав: ivan | Дата: 11.09.2013 | Коментарі (0)

          28 серпня. Свято Успення Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

     

       В честь свята відбулася Божественна Літургія. До святого причастя підходили віруючі, але багато підходило дітей, що готувалися до нового навчального року. Після Божественної Літургії відбувся молебень перед навчанням дітей. О. Олександр окропив кожну дитину свяченою водою, помазав освяченим єлеєм і побажав добре вчитися, бути прикладом для всіх, вчити усе, що викладають в школі, не забувати Бога, бо з Богом і легко вчитися і жити, але і самим не лінуватися і наполегливо вчитися.

     

         Увечері того дня віруючі зібралися в храмі на вечірнє богослужіння, за яким відбувся похорон плащаниці Божої Матері з обнесенням навколо церкви.  Процесія зупинилася в притворі церкви і віруючі могли пройти під плащаницею Божої Матері, надіючись на Її покрову і захист. Божа Мати, Пречиста Діва Марія стоїть перед престолом Бога Всевишнього і молить Сина Свого Господа Ісуса Христа за всіх вірних Своїх дітей, тих, хто шанує Її Сина Господа і Спасителя Ісуса Христа, і всіх, хто шанує Її і закликає на поміч святе ім’я Її. Як Сама сказала: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди». (Лк. 1.48).

         І дійсно, Мати Божа допомагає тим, хто просить Її допомоги і захисту. Особливо Вона показала Свою силу в Своїх образах. Скільки чудотворних ікон Пресвятої Богородиці є в усьому православному світі, і не тільки в православних християн, але й католицьких церквах Вона проявляє Свою могутню і спасительну силу! Мати Божа приходить на поміч всім, хто закликає Її, не дивлячись на конфесійну належність віруючої людини. Хто вірує в Бога, шанує Її Сина і закликає на поміч святе ім’я Її, тим вона і допомагає.

     

         Багато парафіян нашого храму відчули поміч від Пресвятої Богородиці, а особливо від Її образу, який знаходиться в нашому храмі, що називається «Касперівська ікона Божої Матері».



    Переглядів: 587 | Додав: ivan | Дата: 29.08.2013 | Коментарі (0)

    24 серпня. День незалежності України.

     

       Відбувся молебень  і панахида біля пам’ятника борцям за волю України. Молебень подячний відправив священик  Української греко-католицької церкви о. Іван, панахиду за спочилими воїнами і вождями, що поклали своє життя за волю України відправив священик Української Православної Церкви Київського Патріархату митрофорний протоієрей Олександр Квітка. З привітальним словом перед присутніми виступив народний депутат Бериславської районної ради Микола Миколайович Курівчак. По завершенню церемонії всі заспівали молитву «Боже великий, єдиний».

     

    Переглядів: 715 | Додав: ivan | Дата: 25.08.2013 | Коментарі (0)

        19 серпня. Свято Преображення Господнього.

     

        Зранку віруючі поспішали до храму з кошиками, прикрашеними квітами та покритими вишиваними покривальцями. А у кошиках – все, що вродила Херсонська земля: виноград, яблука, сливи, персики, алича, груші. Особливо щедро вродив виноград. І люди несли до церкви, щоб посвятити їх. Яке ж це свято, і для чого церковний дзвін скликав вірних до церкви? А свято це називається Преображення Господнє, або в народі називають Спаса.

       Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає,  Ісус Христос  показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх  страждань Ісус Христос взяв трьох Своїх учеників: Петра, Якова та Іоанна і з ними піднявся на високу гору молитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фагор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини). Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з’явились, у славі небесній два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Надзвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: «Господи! Добре нам бути тут; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління;Його слухайте!» Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь». Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне із мертвих. Своїм Преображенням Спаситель показав нам, яким стануть люди в майбутньому житті, в Царстві Небесному, як преобразиться тоді весь наш земний світ.

     

        Після Божественної Літургії о. Олександр прочитав молитви на освячення плодів і освятив їх.

     

         Звичай приносити плоди в належний час є безсумнівно давній, і в християнській Церкві являється частиною як продовження подібного звичаю старозавітної(Бут. 4. 2-4; Вих.29. 23; Чис. 15, 19-21 Втор. 14, 22), частиною як апостольської постанови (1 Кор.16. 27). Припис відносно цього звичаю викладений у 3 апостольському правилі ( Карф. Соб. 46, YI, 28). До цього часу в Греції та й у нас на Україні дозрівав хліб і, особливо на півдні виноград, - приносяться для благословення, в знак подяки за отримання цих плодів для харчування людини. Св. Іоанн Золотоустий навчає: «землероб отримує плоди від землі не стільки за свої труди і старанність, скільки по благості Бога, що їх вирощує». Більш спеціальне значення освячення плодів на свято Преображення Господнього обумовлено по спільному розумінню Церкви, що в події Преображення Господу благоугодно було показати   той новий стан, в який вступило тіло людське в воскресіння Господа і має вступити в загальне воскресіння всіх віруючих. Оскільки  вся природа постраждала за людські гріхи, то разом  же з ним вона очікує і оновлення Божого. Звідси церковне благословення плодів запевняє людину в цій надії.

     

    Переглядів: 771 | Додав: ivan | Дата: 19.08.2013 | Коментарі (0)

    14 серпня свято винесення Древ Чесного Животворящого Хреста Господнього. Мучеників Маккавеїв та пам'ять хрещення Руси-України святим рівноапостольним князем Володимиром.

       У цей день віруючі йшли до церкви з букетами квітів – чорнобривців, васильків, айстрів , маку, та з посудами води, щоб  посвятити їх. Церква наповнилася пахощами квітів, а серед церкви лежить св.. Хрест, прикрашений вінком васильків та чорнобривців. І васильки, і чорнобривці стали національними квітами України. І на сході, і на заході, півночі і півдні всюди поряд з іншими квітами ростуть чорнобривці і васильки. А освячують мак тому, що він символізує єдність родини, єдність нашої України. Як у маківці сімя тримається разом так, щоб наші родини, наша Україна трималася єдності. Після Божественної Літургії відбувся чин малого освячення води, зілля, маку та меду. Це ще свято в народі називають медовим  Спасом.

     

    Переглядів: 730 | Додав: ivan | Дата: 14.08.2013 | Коментарі (0)

    2 серпня св..пророка Іллі

     

         Престольне свято у с. Дудчани Нововоронцовського Херсонської області. Святкове Богослуження очолив високопреосвященнійший Даміан Архієпископ Херсонський і Таврійський. Владиці співслужили благочинний Північних парафій митрофорний протоієрей Олександр Квітка, митрофорний протоієрей Миколай Середюк, настоятель св.. Андріївської церкви с Новорайськ Бериславського району, отець Андрій, настоятель церкви св..Віри, Надії, Любові і матері їх Софії с.Новокаїри Бериславського району; о. Миколай, настоятель церкви св..Володимира с. Новокам’янка, Великоолександрівського району: отець Тимофій, настоятель церкви св.. муч. Димитрія  Солунського с. Любимівка Нововоронцовського району; отець Віталій, настоятель церкви  св.. Миколая Чудотворця, с. Новомиколаївки, Великоолекандрівського району, та о. Василій, настоятель церкви с. Михайлівка Нововоронцовського району УАПЦ. Після Божественної Літургії відбувся водо святний молебень та хресний хід навколо церкви. Після служби настоятель свято Іллінської церкви протоієрей Ігор Ільницький подякував владиці і всім священикам, що розділили духовну радість з парафіянами. Владика Даміан дав парафіянам цілувати хрест, святим єлеєм віруючих помазував о. Олександр, а о. Миколай Середюк окроплював свяченою водою,- засновник парафії і перший її настоятель, а також будівничий красивого храму в с. Дудчани.

     

     

    Переглядів: 1321 | Додав: ivan | Дата: 04.08.2013 | Коментарі (0)

    21 липня. Неділя 4 по п’ятидесятниці.

         Свята Церква святкує явлення ікони Божої Матері Казанська. Після Божественної Літургії  о. Олександр з парафіянами виїхав для проведення вечірнього богослужіння у свято Андріївську церкву с. Новорайськ Бериславського району і в співвідслуженні настоятеля церкви протоієрея Миколая Середюка відслужили акафіст Казанській Божій Матері перед іконою Божої Матері Касперівська.

         Про Казанську ікону Божої Матері багато ходить побожних переказів. Особливо ця ікона показала свою силу при обороні міст Москви, Ленінграда і Сталінграда в роки Другої світової війни. Не було сил, щоб стримати ворога. Німці біля Москви. Волоколамське шосе захищала лиш жменька панфіловців. Голод і смерть гуляли по словянській землі. Невідомо, як тримався Ленінград. Допомоги практично не було. Боєприпаси і продовольство, котрі вдавалося підвезти в оточене місто, було краплею в морі. Із Володимирського собору винесли чудотворну ікону Казанської Божої Матері й обійшли з нею хресною ходою навколо Ленінграду. І місто вистояло. Після того Казанська ікона почала свою переможну ходу. Заступилася Божа Мати і за Москву. Відразу після того, як з нею облетіли навколо міста на літаку, німці тікали, гнані якимось панічним жахом, залишаючи за собою трупи і розбиту техніку. Ніхто з гітлерівських генералів так і не зрозуміли, що трапилося насправді. Проти наших 28 бійців – сотні німецьких танків. Вони б повинні бути розчавлені. Та враз гітлерівці побігли. А потім полонені розповідали, що побачили на небі Мадонну – так вони називали Божу Матір, - і вона показала їм на Захід.  У всіх німців відразу відмовила зброя  і ніхто не міг зробити ні одного пострілу. Під час знамення загарбники падали на коліна, хоча мало хто із них розумів, що сталося. І це є історичний факт. Потім був Сталінград. Там перед іконою йшла безперестанна відправа – молебень і поминання воїнів, що загинули. Достатню сказати, що серед руїн Сталінграда єдиним уцілілим приміщенням була церква на честь Казанської ікони Божої Матері. (із матеріалів часопису «Дніпровський проспект» № 19 6 травня 2009 р. автор Ігор Ростовцев).

     

    Переглядів: 1905 | Додав: ivan | Дата: 21.07.2013 | Коментарі (0)

    12 липня свято святих первоверховних Апостолів Петро і Павла.

       Свято в честь св.. Апостолів Петра й Павла є одним з найголовніших рокових свят у липні. Як підготовка до цього свята встановлений також окремий піст, що триває від понеділка по неділі Всіх Святих (по першій неділі після неділі св.. Трійці) аж до цього свята. Святкуємо це свято кожного року 12 липня.

       Св. Апостол Петро був духовно пов'язаний з нашим Спасителем упродовж усього Його перебування на землі, а по Його смерті він виявив себе щирим ісповідником Його віри та проповідником  Його Божественної науки. До свого покликання на апостольське служіння називався Симоном і був сином рибалки Іони. Жив він у містечку Віфсаїді, недалеко Генісаретського озера. Був він братом св.. Апостола Андрія, основоположника Церкви Христової в Україні. Після вознесіння Спасителя на Небо Петро (Симон) почав свою місію. Спочатку він проповідував у різних містах Палестини, і внаслідок його проповідей багато там людей навернулися до християнства. У Палестині  він зустрівся з опозицією найвищого юдейського Суду, усе ж така до 42-го року він не дуже був переслідуваний. Але з 42-го року юдейський цар Ірод Агриппа вкинув його у в’язницю , і там він незабаром мав бути страчений. Апостол Петро одначе чудесним способом був виведений із в’язниці і тоді покинув Палестину. Під час переслідування християн за римського імператора Нерона між 64-68 роками Петро був розп’ятий на хресті. Давній переказ повідомляє, що апостол Петро був розпятий головою вниз,  - на його власне прохання.

       Апостол Павло є найбільшим місіонером Христової Церкви. Його чудесне навернення на віру Христову в дорозі до міста Дамаска(Діян. 9. 1-12) дуже подібне до його життя, як християнина, бо ж життя його відзначилося надзвичайними історичними пригодами.

       Ап. Павло до свого навернення звався Савлом і був сином заможних юдеїв з міста Тарсу у Килікії. Він був римським громадянином. Навчався в Єрусалимі  у відомого рабина Гамалиїла. Його виховання було під строгим впливом юдейської віри й традицій. Згідно з юдейською  традицією, його, подібно як всіх хлопців, під час навчання, навчили робити намети. Пізніше, коли він уже під іменем Павла, проповідував у різних місцях країни, то цим ремеслом він заробляв собі на прожиток. Савл був близько пов’язаний з юдейським Верховним Судом (Синедріоном) у Єрусалимі, і представниками цього суду він був посланий у Дамаск, щоб там переслідувати християн – після того  як побили камінням архідиякона Стефана. (Архідиякон Стефан таким чином став першим мучеником за віру Христову). Чудесно навернувшись (у дорозі до Дамаску)  на християнство, Павло здивував усіх юдеїв  тим, що почав ревно проповідувати Євангелію Христову в юдейських синагогах, і там він навертав багато юдеїв на Христову віру. Через це він згодом мусів таємно втікати з міста. Апостола Павла називають «апостолом язичників» (Рим. 11. 13), тому, що він проповідав серед язичників. Європа християнським просвіщенням зобов’язана йому. Більше всіх апостолів він потрудився у благовісті Христовому. Перетерпівши безліч скорботи і страждань у своїх місіонерських подвигах, він отримав від Бога надзвичайні одкровення. Він був узятий живим у рай і « чув невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2 Кор. 12. 4). Своєю молитвою апостол Павло створив багато великих чудес. Успіху його проповіді сприяли глибокі переконання у Божественності учення, що він проповідував, спокійна мужність серед всіляких небезпек, знання людських сердець і природня красномовність. І разом з тим незвичайна любов до людей жила в серці Павла. Цим духом любові проникнуті 14 Послань, що увійшли в канонічні книги Нового Заповіту. Послання ці були і залишаються взірцем духовних і моральних шукань християнина. Православна Церква прославляє міць святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення грішників. В апостолі Петрові – образ людини, що відвернулася від Господа і покаялася, в апостолі Павлові – образ людини, що противилася проповіді Господній, а потім увірувала. 

     

    Переглядів: 807 | Додав: ivan | Дата: 12.07.2013 | Коментарі (0)

         7 липня народження чесного славного пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна. Всіх святих в землі Українській прославлених та новомучеників, що за віру Православну постраждали від безбожної більшовицької влади.

         Про народження Іоанна Хрестителя говориться у св.. Євангелії від Луки в главі 1 з 5 - 25 ст. Для народження Предтечі Бог обрав благочестивих батьків, родичів Пресвятої Діви Марії, священика Захарію і дружину його Єлизавету. Вони були старими, а дітей не мали. Вони ревно молилися Богу, щоб позбавив їх від такого нещастя. Якось Захарія здійснював богослужіння в єрусалимському храмі. Коли він увійшов до святилища для кадіння, там йому явився ангел Господній, стоячи праворуч від жертовника кадильного, на якому димів фіміам (ладан); Захарія збентежився, і страх пройняв його. Ангел сказав йому: «Не бійся Захаріє, бо почута молитва твоя; дружина твоя Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іоанн. Народження його принесе радість багатьом. Він буде великим перед Господом, матиме дари Святого Духа від початку свого народження і наверне людей до Господа Бога. Він передуватиме, тобто буде попередником, перед Господом-Спасителем, за духом і силою, як Ілля, і готуватиме людей до прийняття Спасителя». Захарія не відразу повірив з радощів і сказав: «А як мені впевнитися, що це збудеться? Адже я і дружина моя вже дуже старі». Ангел відповів йому: «Я – архангел Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою. За те, що ти не повірив моїм словам, ти будеш німий і не зможеш говорити до того дня, доки це збудеться» Між тим народ, молячись, чекав на Захарію і дивувався, що він затримувався в храмі, у святилищі. Він же, вийшовши звідти, не міг говорити з народом і спілкувався знаками. Тоді всі зрозуміли, що йому було видіння у святилищі. Після закінчення днів своєї служби у храмі Захарія повернувся у свій дім. Коли Єлизавета довідалася про велику Божу ласку до них, вона приховувала від людей свою радість і дякувала Богу. У праведних Захарії та Єлизавети народився син, як провістив ангел. Сусіди Єлизавети раділи разом з нею від такої ласки Господньої до неї. На восьмий день, згідно юдейським законом, належало дати імя немовляті. Родичі і знайомі, що зібралися, хотіли назвати його Захарією, за ім’ям батька його. На це Єлизавета відповіла: «Ні, хай буде названий Іоанном». Усі стали говорити: «У твоєму роді нікого не називали таким імям», і знаками запитували батька, як він бажає назвати сина? Захарія попросив дощечку і написав: «Іоанн буде імя йому». Усі здивувалися. І відразу відкрилися уста Захарії, і він заговорив, славлячи Бога, і став пророкувати, з натхнення Святого Духа, про скоре пришестя Спасителя і що Іоанн буде Предтечею Його, щоб приготувати народ до прийняття Спасителя. Усі хто чув про цю дивну подію, зі страхом і здивуванням говорили про Іоанна: «Ким буде дитя це?». Господь оберігав немовля, і воно росло, зміцнювалося духом. Згодом Іоанн Предтеча жив у пустелі до свого явлення народові.

    (Лк. 1. 57-80).

          По давній традиції, яка була в людей, коли вони ще жили на Галичині, до свого насильницького переселення на Херсонщину, був звичай на другу неділю після св.. Тройці робили обхід навколо церкви з читанням св.. Євангелія. Перед св.. Євангелієм діти дорогу посипали квітами зі словами «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф». Цю традицію продовжують і в с Зміївка. Діти гарно прибрані, у вишитих сорочках, з кошиками повних квітів прийшли до святого храму, щоб дитячими устами прославити Господа.

     

    Переглядів: 715 | Додав: ivan | Дата: 11.07.2013 | Коментарі (0)

    30 червня. Неділя всіх святих.

          В першу неділю після Св. Тройці свята Церква святкує память всіх святих. Вона присвячена на прославлення всіх тих, що своїм земним життям так угодили Богові, що душі їх на тім світі перейшли до утіх Царства Небесного, - що здобули таку ласку в Бога, що своїми молитвами і для нас випрошують Божої ласки. В цей день віруючі православні християни заговляються на Петрів піст. В народі він називається петрівка, його ще називають апостольським, і закінчується він на свято св.. ап.. Петра і Павла 12 липня. В цьому році він починається 1 липня і протягнеться 11 днів. На відміну від Великого посту, що перед Пасхою, він нестрогий. Всі дні, крім середи і п’ятниці, дозволяється їсти рибу і рибні продукти, але втримуються від м’яса, молока і молочних продуктів і яєць. Петрів піст встановлений в наслідування прикладу святих апостолів, які після прийняття Святого Духа постом і молитвою готувалися на початок всесвітньої проповіді християнства, також готували своїх наступників. Для сучасних християн Петрів піст – посильний подвиг, щоб стати достойними дарів Святого Духа. Всі святі угодники Божі шанували піст. Він був для них благоприємним часом для виправлення і удосконалення. Великі подвижники ще більше наближалися до Господа. Через строгий піст і наполегливу молитву вони удостоювалися великих прозрінь і видінь. Піст одухотворяв їх, і святі угодники отримували великі Божі Милості.

          Ввечері цього дня в храмі св.. Архистратига Михаїла с. Зміївки було шанування ікони Божої Матері «Касперівська», яка проявила дивну свою силу і являється покровителькою с. Зміївки і не тільки, а й усього Таврійського краю. В храмі читався акафіст Покрові Божої Матері, потім був хресний хід навколо храму і свята ікона Божої Матері відправилася в мандрівку по парафіям Північного благочиння Херсонсько – Таврійської єпархії. Перша парафія, яка прийняла ікону Божої Матері – свято Андріївська церква с Новорайська Бериславського району, настоятелем якої є митрофорний протоієрей о. Миколай Середюк.
     
    Переглядів: 664 | Додав: ivan | Дата: 03.07.2013 | Коментарі (0)

    23 червня – день Святої Тройці. Пятидесятниця. Зішестя Святого Духа на апостолів.

         У пятдесятий день по Воскресінні Христовому всі Апостоли були в горниці в Єрусалимі. І ось о дев’ятій годині ранку почувся шум в кімнаті подібний до шуму вітру; цей шум сходив з Неба так, немов буря сильна зірвалася й переповнила той дім, де сиділи вони. «І з’явились їм язики поділені, немов би огненні, і спочили на кожному з них» (Діян. 2. 3). І тоді сталося так, як було обіцяно Ангелами під час Вознесіння Господнього; вони сповнилися Духом Святим.

         Внаслідок зшестя на них Святого Духа Апостоли перемінилися; вони просвітилися, і пригадали собі все те, чого навчав Христос під час перебування на землі. І ось тепер уся ця наука Господня показалася їм у зовсім іншому, у новому світлі, і вони вже не були боязливими і заляканими, а навпаки – вони мужньо вийшли й почали проповідувати Євангелію Христову.

         Юдеї саме в той час з усіх сторін світу зїжджалися до Єрусалиму, щоб там відсвяткувати свято юдейської П’ятидесятниці - на спомин того факту, що вони одержали від Бога  (через Мойсея) на горі Синай Десять Заповідей Божих. Вони також відзначали в цей день п’ятдесятий день виходу юдеїв з єгипетського рабства – Пасху. Усі ці юдеї-прочани, розмовляючи між собою різними мовами, заповнили вулиці Єрусалиму. А вістка про те, що сталося з Апостолами, скоро розійшлася по всьому місту, і великий натовп людей зібрався біля того дому, де жили Апостоли. І коли там люди так очікували, переповнені різними передчуваннями, з дому до них вийшла група людей. По їхній поведінці й одежі можна було пізнати, що це були галілеяни. І ось вони почали говорити про Христа Спасителя. А присутні юдеї дуже здивувалися, бо кожен  почув, що Апостоли проповідували його рідною мовою. «І всі були вражені і дивувалися, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися?» (Діян. 2. 7-8)

         «Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай буде відомо вам, і слова мої…. Це те, що провіщав пророк Іоіль…і на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа  Мого, і будуть пророкувати»(Діян.2. 14, 16, 18). Вислухавши знамениту проповідь св.. Петра, люди зворушилися серцем за свої погані діла супроти Спасителя, а деякі питалися: що їм зараз треба зробити? Св. Петро відповів їм на це: «покайтеся, і нехай хреститься кожен з вас в ім’я Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа»(Діян. 2. 38).

         Свято християнської православної П’ятидесятниці, яким ми вшановуємо Святу Тройцю, є одним з дванадцятьох річних важливих свят. Церква урочисто відзначає це свято кожного року на п’ятдесятий день після свята Воскресіння Христового, і на десятий день після Вознесіння Господнього. В народні напередодні Св. Трійці, в суботу, люди прикрашали храми, свої домівки гілками дерев клена, липи ясена, долівки застеляли пахучими травами чебрецем, м’ятою, лепехою тощо. В народі вважалося, що  це зілля має цілющу силу, його не викидали, а зберігали й у відварах мили голову, щоб вона не боліла, парили хворі ноги, і т.д.
     
     
    Переглядів: 721 | Додав: ivan | Дата: 23.06.2013 | Коментарі (0)

    22 червня - Троїцька поминальна субота.
         В цей день звершується пам'ять усіх померлих «праотців, отців і братів наших». Звичай поминати в суботу пов'язаний з думкою про спокій і з тим, що саме в суботу тіло Ісуса Христа спочивало у гробі. «Ця є субота благословенна, цей є день упокоєння» - співається в цей день. Церква згадує по іменах і молиться за всіх хто «побожно спочив».
    Переглядів: 639 | Додав: ivan | Дата: 23.06.2013 | Коментарі (0)

    13 червня цього року Св. Церква відзначає свято Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

    Після Свого переможного Воскресіння Господь наш Ісус Христос протягом сорока днів перебував на землі. За цей час Його бачили очима, доторкалися до Його Пречистого Тіла. Але тіло Його не було простим, людським, і Він не жив звичним життя людей. Святим апостолам Він «являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже». Настав час, коли земна присутність Ісуса Христа з апостолами повинна припинитися, поки Він не повернеться в славі Своїй судити світ. Воскреслий Господь уже більше не міг залишатися на землі: перемігший смерть не може перебувати серед тління. Він виконав усе, для чого був посланий був Отцем.

    В сороковий день по Воскресінні із мертвих Господь Ісус Христос, явився  Своїм ученикам в Єрусалимі, разом з ним прийшов на Єлеонську гору. Благословивши їх, Спаситель у них на очах піднявся на небо, «і хмара  взяла Його з очей їхніх».(Діян. 1. 9). Христос вознісся на небо з гори Єлеонської, де Він так часто проводив ночі в молитві і звідки почалася Його Голгофська дорога. Коли апостоли поглядом проводжали Спасителя, враз явилися їм два мужа в білій одежі і сказали: «мужі галілейські, чого стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1 11). І відтепер апостоли будуть з радісним терпінням чекати від Нього безцінних дарів: через десять днів – Святого Духа, потім – безперервної допомоги і підтримки, і далі – Його Другого Пришестя. Розлучившись з Спасителем, вони з радістю повернулися в Єрусалим, пам’ятаючи обіцянку Його: «Я з вами по всі дні до кінця віку»(Мф 28.20).

    Переглядів: 630 | Додав: ivan | Дата: 13.06.2013 | Коментарі (0)

         8 червня у церкві було звершено таїнство хрещення по швецько-лютерянському обряду. Обряд виконував швецький пастор.

     
     
    Переглядів: 598 | Додав: ivan | Дата: 12.06.2013 | Коментарі (0)

    Контактні дані
    Цікаво знати
    Купить ссылку здесь за руб.
    Поставить к себе на сайт
    Пошук
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт

    Всего ответов: 52
    Календар
    Православные праздники
    Історичні події
    Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Кто сегодня был? Яндекс.Метрика
    Архів записів
    Форма входу

    Розповiсти друзям
    Підписка на новини

    Введите адрес Вашего почтового ящика:

    Пасха
    Наш баннер
    Вверх Яндекс.Метрика